Ухвала суду № 54425926, 17.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2929/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3801/15Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Абрамова П.С.,

За участі секретаря: Гнатюк О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної ради

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Полтавської обласної ради, Комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови обласної ради про накладення дисциплінарного стягнення, визнання протиправним та скасування розпорядження Голови обласної ради про звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Полтавської обласної ради від 16 квітня 2015 року № 66 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3», визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Полтавської обласної ради від 16 квітня 2015 року № 67 «Про звільнення директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» ОСОБА_3.», поновити на роботі на посаді директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство», стягнути з КП «Об'єднане готельне господарство» заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 травня 2015 року по день поновлення на роботі, виходячи з середньоденного заробітку 453,99 грн. та стягнути солідарно з Полтавської обласної ради та КП «Об'єднане готельне господарство» на його користь судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з 15 травня 2001 року працював на посаді директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство». 16 квітня 2014 року згідно з розпорядженням голови обласної ради він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, хоча жодних порушень не допускав та в цей час перебував на лікарняному. Розпорядженням від 16 квітня 2015 року його звільнено з посади за ч.7 ст. 40 КЗпП України. Розпорядження винесено на підставі акту від 14.04.2015 року. При цьому, позивач з 07 по 15 квітня 2015 року перебував на лікарняному, приймав ряд лікарських препаратів. 14 квітня 2015 року він був деякий час на роботі, підписав необхідний документ, категорично заперечує перебування у стані алкогольного сп'яніння.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано розпорядження Голови Полтавської обласної ради від 16 квітня 2015 року № 66 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3» та № 67 «Про звільнення директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство ОСОБА_3».

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» з 05 травня 2015 року.

Стягнуто з комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56 748 грн. 75 коп. з утриманням податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з Полтавської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Стягнуто з комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» на користь держави судовий збір у розмірі 567 грн. 49 коп.

Стягнуто з Полтавської обласної ради, комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі по 1791 грн. 40 коп. з кожного.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 9533 грн. 79 коп. звернуто до негайного виконання.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила Полтавська обласна рада, яка в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Посилалась на те, що судом не дослідженні надані докази та не вірно визначений відповідач у справі, а саме Полтавська обласна рада.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з нормою п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до норм ч.ч. 1,2 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 з 12 липня 2011 року приступив до виконання службових обов'язків директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» на підставі трудового контракту.

15 червня 2011 року термін дії контракту продовжено та Полтавська обласна рада, в особі голови обласної ради Момота І.М. уклала контракт з директором КП «Об'єднане готельне господарство» ОСОБА_3 про призначення останнього на посаду директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» на строк 5 років, з 13 липня 2011 року по 12 липня 2016 року.

14 квітня 2015 року голові Полтавської обласної ради було направлено акт, складений працівниками КП «Об'єднане готельне господарство», про те, що директор комунального підприємства ОСОБА_3 14 квітня 2015 року о 15.40 год. перебував на робочому місці в нетверезому стані.

Відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної ради № 66 від 16 квітня 2015 року за порушення трудової дисципліни ОСОБА_3 оголошено догану.

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 67 від 16 квітня 2015 року ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» та розірвано трудовий контракт на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

16 квітня 2015 року позивачем надані пояснення на адресу голови Полтавської обласної ради, в яких він заперечував перебування 14 квітня 2015 року у нетверезому стані на робочому місці.

З листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному лікуванні з 07 квітня по 15 квітня 2015 року та з 16 квітня по 01 травня 2015 року.

Перебуваючи на лікарняному, ОСОБА_3 виходив на робоче місце, для надання відповіді Державній податковій інспекції в м. Полтаві, що підтверджується самою відповіддю, підписаною директором КП «Об'єднане готельне господарство» ОСОБА_3

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_3, до розпорядження голови обласної ради «Про звільнення директора комунального підприємства «Об'єднане готельне господарство» ОСОБА_3 від 16 квітня 2015 року за № 67» розпорядженням Голови Полтавської обласної ради від 27 квітня 2015 року № 76 внесено зміни та перенесено дату звільнення ОСОБА_3 з 16 квітня 2015 року на наступний робочий день після закінчення терміну тимчасової непрацездатності.

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради від 05 травня 2015 року № 81 уточнено дату звільнення ОСОБА_3 , а саме 05 травня 2015 року.

Відповідно до довідки від 19 травня 2015 року, виданої КП «Об'єднане готельне господарство», середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 на посаді директора КП «Об'єднане готельне господарство» складала 453,99 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що позивач у період тимчасової втрати працездатності виконував свої посадові обов'язки, однак відповідачі не використали своє право на звернення до лікарської установи, яка видала лікарняний листок щодо перевірки підстав його видачі, потреби позивача у проходженні лікування, та не повідомили щодо порушення позивачем режиму, визначеного в період тимчасової непрацездатності, тобто суду не надано належних доків, які б підтверджували , що ОСОБА_3 14 квітня 2015 року перебував на роботі у нетверезому стані.

Згідно з ст. 147 КЗпП України,за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Ч. 1 ст. 149 Кодексу встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Тобто, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків. Застосування стягнення у вигляді догани, може мати місце, коли працівник вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків, щоб це невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило характер протиправних дій щодо його трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

На підставі вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними, допустимими та достовірними.

Враховуючи викладене, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, підтвердження того, що ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок, порушив трудову дисципліну чи неналежно виконував свої посадові обов'язки не знайшли свого підтвердження.

Посилання в апеляційній скарзі, що позивачем було визначено у позовній заяві неналежного відповідача, а саме Полтавську обласну раду, при цьому, позов мав пред'являтися до Голови Полтавської обласної ради не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Також, враховуючи положення ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» та положення контракту, укладеного між Полтавської обласною радою, в особі голови Полтавської обласної ради та ОСОБА_3, голова обласної ради у спірних правовідносинах виступав лише, як представник обласної ради, тому відповідач Полтавська обласна рада є належним відповідачем.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів факту перебування на робочому місці 14 квітня 2015 року у нетверезому стані, а саме не надано медичних висновків, що підтверджували б такий стан.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавської обласної ради відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

П.С. Абрамов

З оригіналом згідно

суддя В.А. Чічіль