Ухвала суду № 544251, 27.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

           ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ 

27 лютого 2007 року                                                               м.Київ                                                              

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі:

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за касаційними скаргами Броварської міжрайонної державної податкової інспекції та заступника прокурора Київської області на постанову господарського суду Київської області від 07 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року, у справі №199/18-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інтел» до Броварської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

          ТОВ «Дніпро-Інтел» звернулось до суду з позовом до Броварської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012301/0 від 15.05.2006 року. Позивач свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що викладені в акті перевірки  від 25.05.2006 р. висновки про відсутність підстав для включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту не обґрунтовані.У позивача право на податковий кредит виникло у зв'язку зі сплатою ним сум в ціні придбаних товарів податку на додану вартість, про що свідчать виписані контрагентами податкові накладні. На час сплати ним по податковим накладним в ціні товару ПДВ його  контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мали свідоцтво платника податку на додану вартість. На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке суперечить  нормам чинного законодавства і порушує його права. У зв’язку з цим позивач просив його позов  задовольнити.

          Постановою господарського суду Київської області від 07 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року, позов задоволено.

     Судові рішення мотивовані тим, що включені позивачем до податкового кредиту спірні суми ПДВ підтверджені належно оформленими податковими накладними, податковим органом в акті перевірки не заперечується факт здійснення позивачем господарських операцій і сплати ним в ціні товару спірних сум ПДВ. Контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані та перебували на податковому обліку, а анулювання в послідуючому їхніх свідоцтв платника ПДВ в силу ст. 61 Конституції України та  абз. 2 п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає відповідальність позивача за  зобов"язаннями  інших юридичних осіб, в т. ч. за податковими зобов"язаннямиконтрагентів.

В касаційній скарзі Броварська МДПІ просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В касаційній скарзі заступник прокурора Київської області просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що позивачем до податкового кредиту в 2004-2005р.р. віднесені суми ПДВ по придбанню товарів на підставі податкових накладних контрагентів,щодо яких постановлено судові рішення про скасування державної реєстрацію, тому виписані цими контрагентами  податкові накладні не підтверджують суми ПДВ, включені позивачем до податкового кредиту.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Жодним нормативним актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що Броварською МДПІ проведено документальну перевірку позивача з дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з квітня 2004 року по жовтень 2005 року, за результатами якої складено акт №15/23/30547623 від 25.04.2006р, в якому зазначено, що у позивача відсутнє право на включення спірної суми ПДВ у 2004-2005 рокахдо свого податкового кредиту у зв’язку з тим, що відповідні податкові накладні виписані контрагентами, установчі документи яких визнані недійсними в судовому порядку. За наслідками перевірки відповідачем зменшено суму податкового кредиту позивача, донараховано ПДВ та застосовано штрафну санкцію, що відображено в податковому повідомленні-рішенні № 0000012301/0 від 15.05.2006 року.

Отже, відповідач визначив недійсність виписаних ПП «Клото-Плюс», ПП «Еконокс», ПП «Діал» податкових накладних за 2004-2005р.р. на підставі фактів анулювання свідоцтв платника ПДВ  названих  контрагентів позивача.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВвважається днем прийняття такого рішення. До цього моменту всі повноваження платника ПДВ (в тому числі виписування податкових накладних) за ним збережено.

Отже, оскільки контрагенти позивача  на момент складання ними спірних податкових накладних перебували в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, дані податкові накладні оплачені позивачем, тому  визнання в судовому порядку недійсними установчих документів контрагентів позивача не є підставою для визнання недійсними виписаних цими контрагентами податкових накладних.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено відомостей про відсутність фактів здійснення позивачем господарських операцій. Укладені між позивачем та  контрагентами господарські договори не визнавалися недійсними. Податковим органом не заперечується факт сплати позивачем  ПДВ в ціні придбаного ним товару.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкові накладні (вказані в акті перевірки) контрагентами позивача - ПП «Клото-Плюс», ПП «Еконокс», ПП «Діал» були виписані в період, коли ці підприємства значилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб України, перебували в податкових інспекціях за місцем своєї реєстрації на податковому обліку як платники ПДВ, видані їм свідоцтва платників ПДВ не були анульовані.

Так, ПП "Клото-Плюс" (код ЄДРПОУ 33537733) виписаніподаткові накладні 27.09.2005р.,28.09.2005р., 29.09.2005р., 30.09.2005р., 01.10.2005р. Запис про державну реєстрацію ПП "Клото-плюс" в Єдиному державному реєстрі юридичних осібвизнано недійсним на підставі рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2006 р., яке скасовано постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30.05. 2006 р. (а.с.77-79). Свідоцтво ПП "Клото-плюс" як платника податку на додану вартість анульовано актом ДПІ у м. Лисичанську від 31.03.2006р.

          ПП"Еконокс" (код ЄДРПОУ 32733988) виписаніпозивачевіподаткові накладні 14.07.2004р., 30.07.2004р., 30.08.2004р., 01.09.2004р. Статутні документи цього підприємства визнані недійсними  рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2006р.Свідоцтво ПП "Еконокс" як платника ПДВ анульовано згідно акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28.03.2006 року .

ПП"Діал" (код ЄДРПОУ 32211022) виписаніпозивачевіподаткові накладні 30.04.2004р., 17.05.2004р.,25.10.2004р., 25.11.2004р., 16.12.2004р., 02.02.2005р., а статут ПП «Діал» визнано недійсним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2005 року.Свідоцтво ПП «Діал» як платника ПДВ анульовано відповідно до акту від 21.09.2005 року.

Отже, доведеним є те, що на дату винесення спірних податкових накладних контрагенти позивача перебували на податковому обліку як платники ПДВ, мали свідоцтво про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість.

Згідноп п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на складання податкових накладних надане особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки  спірні податкові накладні виписані  ПП"Клото-Плюс", ПП "Еконокс" , ПП «Діал», які на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники ПДВ, позивачем в ціні придбаних в  цих контрагентів товарів по податковим накладним було сплачено ПДВ,  тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ  до свого податкового кредиту.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Чинне законодавствоне містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

За таких обставин суди попередніх інстанцій  дійшли вірного висновку, щооскільки на момент здійснення господарських операційконтрагенти позивача були зареєстровані в установленому законодавством порядку та перебували на податковому обліку, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ контрагентів анульовані після спірних правовідносин, позивачем на підставі виписаних контрагентами податкових накладних було сплачено до бюджету ПДВ в ціні придбаних товарів, томуу позивачаправо на податковий кредит виникло у зв'язку зі сплатою ним сум ПДВ. Позивачем спірні суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента або своєчасність сплати ним податків.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень  дано правильну правову оцінку обставинам у справі, вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Броварської міжрайонної державної податкової інспекції та заступника прокурора Київської області року відхилити, а постанову господарського суду Київської області від 07 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді