Ухвала суду № 54421968, 17.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/6517/15Головуючий у 1-й інстанції Світлицька В.М.№22-ц/778/5999/15Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.

при секретарі Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2015 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - Банк) про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила визнати генеральну кредитну угоду №010/17-41/248 від 26.04.2007 року недійсною, витребувати копію останньої у Банку для долучення до матеріалів цієї справи.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2015 року (а.с.12) зазначену позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачеві, так як остання не усунула недоліків своєї позовної заяви у встановлений судом строк.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просила ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

У судове засідання 17 грудня 2015 року належним чином повідомлена про час та місце розгляду цієї справи апеляційним судом (а.с.43), у тому числі через свого представника ОСОБА_3, що узгоджується із вимогами ст. 76 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_2 не з'явилась, при цьому, остання про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки позивача ОСОБА_2 у дане судове засідання та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю її представника за довіреністю (а.с.6) ОСОБА_3 та представника Банку за довіреністю (а.с.47) Кабанцова О.Ю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Встановлено, що суд першої інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи позивачеві її позовну заяву, керувався ст. 121 ЦПК України і виходив із того, що для усунення недоліків позовної заяви судом для позивача був встановлений строк, передбачений ч. 2 ст. 121 ЦПК України - 2 (два) дні з дня отримання копії ухвали; зазначена копія ухвали була отримана позивачем, проте, позивач не усунула зазначених в ухвалі недоліків свого позову у встановлений судом строк.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2015 року (а.с.9) вищезазначену позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, оскільки остання начеб - то була подана з порушенням вимог статей 119, 120 ЦПК України, зокрема:

- відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; позивачем ставляться вимоги про визнання генеральної кредитної угоди недійсною, але, всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України, позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не зазначено жодного доказу, про які йому відомо і які можуть бути використані судом при розгляді даної справи, зокрема, копії генеральної кредитної угоди. Тобто, предмет позову відсутній;

- відповідно до ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів; як вбачається з матеріалів позовної заяви, серед позовних ставиться вимога про витребування у відповідача копії генеральної кредитної угоди, що відповідно до ст. 133 ЦПК України є способом забезпечення доказів та подається окремим клопотанням; позивачем не зазначено складності отримання доказу, як то звернення до банку з заявою про надання копії генеральної кредитної угоди, відмову банку в надані документу;

- згідно із п. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору; до матеріалів позовної заяви позивачем не надано оригіналу квитанції про сплату судового збору, або зазначення доказів щодо звільнення від сплати судового збору; відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції закону, що діяв на дату подання позову, за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 243,60 грн.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку.

За таких обставин, суддя позбавлений можливості встановити чи дотримані позивачем правила підсудності цивільних справ, а також відкрити провадження за матеріалами даної позовної заяви у їх первісному вигляді, як такими, що складені в неналежному обсязі, необхідному для правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи у визначений законом строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ЦПК України заява повинна відповідати вимогам, встановленим законом.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, якщо позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 119-121 ЦПК України або не сплачено судовій збір, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції зазначав у своїй ухвалі, що позивачу необхідно усунути вказані недоліки та надати суду оновлену позовну заяву та оригінал квитанції про сплату судового збору.

Цією ж ухвалою суд першої інстанції надав ОСОБА_2 строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 2 (два) дні з дня отримання копії цієї ухвали.

Встановлено, що ОСОБА_2 отримала копію зазначеної ухвали суду першої інстанції для відома та виконання 10 вересня 2015 року (а.с.11).

В силу вимог ст. 69 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок.

Тобто, у даному випадку 2-денний строк для усунення недоліків для ОСОБА_2 почався з 11 вересня 2015 року.

Згідно із ст. 72 ч. 5 ЦПК України останній день строку триває до 24 години.

Тобто, у даному випадку 2-денний строк для усунення недоліків для ОСОБА_2 тривав до 12 вересня 2015 року включно.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, інші документи здано на пошту (ст. 72 ч. 6 ЦПК України).

Встановлено, що 12 вересня 2015 року, тобто у встановлений судом строк, ОСОБА_2 через свого представника поштою (конверт а.с.16) подала суду першої інстанції заяву (а.с.14-15), яка фактично надійшла на адресу суду лише 15 вересня 2015 року, та в якій ОСОБА_2 зазначала, що на час подачі позову вона була звільнена від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла до 01.09.2015 року, так як позов був поданий нею до суду першої інстанції 31.08.2015 року (конверт з відміткою поштового відділенні від 31.08.2015 року а.с.7), ненадання нею доказів до позову не може бути підставою для залишення останнього судом без руху тощо.

Звідси, ОСОБА_2 усунула зазначені судом першої інстанції в його ухвалі недоліки свого позову у встановлений судом строк шляхом надання суду вказаних письмових пояснень, яким суд першої інстанції не надав ніякої оцінки взагалі.

Оскільки, судом першої інстанції 15 вересня 2015 року, тобто ще до отримання зазначених письмових пояснень ОСОБА_2, було передчасно, без врахування строків поштового перебігу поштової кореспонденції по м. Запоріжжю, постановлено ухвалу про визнання неподаною та повернення вищезазначеної позовної заяви позивачеві, яка є предметом апеляційного перегляду у цій справі на теперішній час.

Крім того, деякі зазначені судом першої інстанції недоліки позовної заяви взагалі є безпідставними.

Так, суду першої інстанції було достовірно відоме, що позивач ОСОБА_2, як споживач, на час подачі вищезазначеного позову 31.08.2015 року до суду першої інстанції була особою, яка звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції в силу вимог Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла до 01.09.2015 року.

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивачем ОСОБА_2 в її вищезазначеній позовній заяві у цій справі було викладено обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено відповідні докази на підтвердження цих обставин.

Суд першої інстанції не мав права вимагати у позивача на стадії подачі останньою вищезазначеного позову до суду додавати будь-які докази, у тому числі, копію генеральної кредитної угоди № 010/17-41/248 від 26.04.2007 р., екземпляр якої було втрачено позивачем, про що остання зазначала безпосередньо у резолютивній частині свого позову (а.с.2) та просила суд першої інстанції витребувати у Банку (ст. 137 ЦПК України), а не забезпечити (ст. 133 ЦПК України), як помилково зазначав суд першої інстанції у своїй ухвалі від 04 вересня 2015 року про залишення вищезазначеного позову позивача без руху (а.с.9).

Згідно із п. 7 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України. У зв'язку з цим, суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати позов без руху та повертати позивачеві.

Незазначення або ненадання доказів у матеріали цієї справи ОСОБА_2 в обґрунтування свого позову у тій чи іншій частині може бути у подальшому підставою для повної чи часткової відмови у позові позивача, але за результатами розгляду судом першої інстанції цієї справи по суті після дослідження та оцінки наявних у справі доказів.

Проте, суд першої інстанції фактично на стадії вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі вдався до оцінки зазначених та наданих ОСОБА_2, як позивачем, обставин та доказів у цій справі, що не є правильним.

Разом із тим, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 в частині саме направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду при вищевикладених обставинах не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі, оскільки провадження у цій справі судом першої інстанції ще не було відкрите взагалі.

При вищевикладених обставинах, доводи ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, як особи, яка подала апеляційну скаргу, лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у справі доказах, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується у цій справі, є передчасною, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, яка в силу вимог ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції було сплачено судовий збір у належному розмірі 243,60 грн. (а.с.38), оскільки остання була подана вже після 01.09.2015 року, коли була чинною нова редакція Закону України «Про судовий збір».

Згідно із ст. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2015 року у цій справі скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Стрелець Л.Г.Каракуша К.В.