Постанова № 54419513, 16.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2015 року № 826/16634/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чистая планета ТМ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2015 р. № 0002572204, № 0002582204,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чистая планета ТМ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2015 р. № 0002572204, № 0002582204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 06.07.2015 р. № 37/26-57-22-04-10/38441014 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 р. № 0002572204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 538 903,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 р. № 0002582204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 766 986,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки господарські відносини позивача з його контрагентами є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая Планета ТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення:

1) пп. 20.1.2, 20.1.8, п. 20.1 ст. 20, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 431 123,00 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 455 074,00 грн.

2) п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 511 324,00 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2014 р. на суму 155 784,00 грн., за жовтень 2014 р. на суму 79 646,00 грн., за грудень 2014 р. на суму 183 934,00 грн., за січень 2015 р. на суму 91 960,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 06.07.2015 р. № 37/26-57-22-04-10/38441014 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 20.07.2015 р. № 0002572204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 538 903,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 431 123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 780,75 грн.;

- від 20.07.2015 р. № 0002582204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 766 986,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 511 324,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 255 662,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чистая Планета ТМ» зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є загальне прибирання будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р.

ТОВ «Чистая планета ТМ» (підрядник) укладено наступні договори субпідряду на виконання окремих видів і комплексних робіт з:

- ТОВ «Інтерпрім» (субпідрядник) - договір № 0201 від 02.01.2015 р.;

- ТОВ «Полісбудмонтаж» (субпідрядник) - договір № 08-12 від 08.12.2014 р.;

- ТОВ «Будсервіс Тайм» (субпідрядник) - договір № 30-07 від 30.07.2014 р. ;

- ТОВ «Грін Сістемс» (субпідрядник) - договір № 22-09 від 22.09.2014 р.;

- ТОВ «Білдінгстоун» (субпідрядник) - договір № 16-09 від 16.09.2014 р.;

- ТОВ «Маркетингстар» (субпідрядник) - договір № 26-08 від 26.08.2014 р.

Відповідно до умов вищенаведених договорів, субпідрядник бере на себе зобов'язання по щомісячному виконанню робіт (ремонтних, будівельних, клінингових) робіт, а підрядник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її згідно умов даного договору. Обсяги, вид, вартість, умови проведення та строк виконання робіт погоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки з субпідрядником за виконані роботи здійснюється на протязі 5 банківських днів після підписання акта прийняття виконаних будівельних робіт, визначених в специфікації.

На підтвердження виконання вказаного вище договору позивачем надано суду, акти виконаних робіт, податкові накладні. Розрахунки між сторонами підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відносини з ТОВ «Фіштрейдгруп» здійснювалися на підставі рахунків на оплату № 3009/1300 від 30.09.2014 р., № 3009/1299 від 30.09.2014 р., № 3009/586 від 30.09.2014 р., № 3009/584 від 30.09.2014 р., № 3009/585 від 30.09.2014 р. та видаткових накладних № 3009/585 від 30.09.2014 р., № 3009/584 від 30.09.2014 р., № 3009/586 від 30.09.2014 р., № 3009/1300 від 30.09.2014 р., № 3009/1299 від 30.09.2014 р.

Податкові зобов'язання з ТОВ «Фіштрейдгруп» відображено у податкових накладних від 30.09.2014 р. № 198, від 30.09.2014 р. № 200, від 30.09.2014 р. № 199, від 30.09.2014 р. № 214, від 30.09.2014 р. № 215.

Згідно вище укладених договорів субпідрядниками надавалися послуги, зокрема, з хімічної чистки підлоги, мийки вікон, генерального прибирання, прибирання та мийки офісних приміщень, прибирання складських приміщень тощо.

Послуги по комплексному прибиранню надавалися на виконання договорів, укладених ТОВ «Чистая планета ТМ» (виконавець) з замовниками: ПАТ «Дельта Банк» (договір № ЧП-ДБ-01/02-14 від 01.02.2014 р.), ТОВ «Брокард» (договори №Б-ЧП-24/14 від 24.10.2014 р., № Б-ЧП-11/13 від 01.11.2013 р.), ТОВ «Віннер Фасіліті Менеджмент» (договір № ВФМ/ЧП 01-07/14 від 01.07.2014 р.), ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» (договір № КТМ -ЧП 01-08/14 від 01.08.2014 р.), ТОВ «Телесвіт» (договір №ТС-ЧП 01/08-14 від 01.08.2014 р.), ТОВ «Воля-Кабель» (договір № ВК-ЧП 01-08/14 від 01.08.2014 р.), ТОВ «Егзагон» (договір № Е-ЧП- 11/13 від 01.11.2013 р.).

Виконання робіт за вищевказаними договорами підтверджується специфікаціями та розрахунками вартості послуг, розгорнутими розрахунками вартості обслуговування, додатковими угодами із зазначенням переліку та вартості витратних матеріалів та адресів, де виконувалися роботи, графіками виконання робіт, актами виконаних робіт.

Висновки відповідача щодо порушення приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ «Чистая планета ТМ» з контрагентами ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД». За висновками відповідача, за наслідками звірки за перевірямий період встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

Крім того, до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшли:

- постанова старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ ГСУ Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. від 21.04.2015 р., 20.05.2015 р. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до ЄДР за № 42014000000000259 від 10.04.2014 р. за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України про призначення перевірки ТОВ «Чистая Планета ТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах, зокрема, із ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД»;

- постанова слідчого з ОВС третього відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 08.04.2015 р. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до ЄДР за № 32014100000000055 від 23.04.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України про призначення позапланової перевірки ТОВ «Чистая Планета ТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Інтерпрім» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р.

Оцінивши доводи відповідача, викладені в акті перевірки від 06.07.2015 р. № 37/26-57-22-04-10/38441014, суд вважає їх передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не спростовано того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» не були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було досліджено та враховано первинні документи позивача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що 14.10.2014 р. свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Будсервіс Тайм» анульовано, оскільки позивач мав господарські взаємовідносини з останнім в серпні 2014 р. Отже, на час здійснення господарських операцій ТОВ «Будсервіс Тайм» було зареєстровано платником ПДВ.

В контексті наведеного суд не приймає до уваги посилання відповідача на анулювання 27.01.2015 р. свідоцтва ПДВ ТОВ «Грін Сістемс», оскільки на час здійснення господарських операцій - вересень, грудень 2014 р., останнє було зареєстровано платником ПДВ.

При цьому, в акті перевірки від 06.07.2015 р. № 37/26-57-22-04-10/38441014 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Слід також зауважити, що частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Втім, доказів, які б свідчили про винесення вироку у кримінальних справах суду не надано.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вбачає, що згідно укладених догорів всі роботи визначаються в окремих специфікаціях, містять відокремлену вартість, перелік, різні місця виконання.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Оцінюючі спірні правовідносини судом також враховується наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чистая Планета ТМ» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Протекшн ЛТД», з ТОВ «Будсервіс Тайм», з ТОВ «Оілспецекспорт», з ТОВ «БК «Брайтон Хол» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. та по господарським взаємовідносинам з ТОВ «БК «Брйтон хол» за період з01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. був складений акт від 30.01.2015 р. № 52/26-57-22-01/38441014.

На підставі вищенаведеного акту було встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 р. форми «р» № 0000422202.

Таким чином, на підставі даного акту, відповідачем було перевірено ТОВ «Чистая Планета ТМ» по взаємовідносинам з ТОВ «Будсервіс Тайм» та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції. Отже, відповідач двічі різними актами перевіряє однакові підприємства, за однакові періоди та відносно однакових питань.

За наслідками судового оскарження, Окружним адміністративним судом м. Києва винесено постанову від 25.08.2015 р. по справі № 826/3346/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 р. за позовом ТОВ «Чистая Планета ТМ» до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.15 р. №0000422202 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Рішення набрало законної сили.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Інтерпрім», ТОВ «Полісбудмонтаж», ТОВ «Будсервіс Тайм», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Фіштрейд Груп», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД», а тому вважає, що формування ТОВ «Чистая Планета ТМ» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.07.2015 р. № 0002572204, № 0002582204 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая Планета ТМ» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая Планета ТМ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.07.2015 р. № 0002572204, № 0002582204.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая Планета ТМ» за рахунок асигнувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук