Ухвала суду № 54418682, 10.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/15309/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.

справа №753/14519/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 30000 грн. моральної шкоди, завданої забезпеченням позову у цивільній справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1.

У 2013 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину зазначеної вище квартири та одночасно подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 14 серпня 2013 року заяву задоволено, накладено арешт на квартиру та заборонено проведення реєстрації місця проживання будь-яких осіб.

ОСОБА_4 зазначає, що у зв»язку із вжитими заходами забезпечення позову він тривалий час, протягом строку розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції та до часу скасування заходів забезпечення позову, не міг вільно розпоряджатися своєю власністю, що спричинило моральні страждання; не зміг зареєструвати місце проживання сина інваліда, укладати правочини з комунальними організаціями.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви та посилається на неповноту з»ясування обставин справи та дослідження доказів; особисте приниження внаслідок набуття статусу боржника, про що зазначено в ухвалі про забезпечення позову; посягання на власність внаслідок подання відповідачем позову, у задоволені якого було відмовлено.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія ухвалила розглянути справу за відсутності позивача, що не з»явився в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 03 квітня 2013 року, зокрема, вирішено визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В провадженні Голосіївського районного суду м.Києва знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 18 серпня 2013 року, постановленою у зазначеній справі, за попередньо поданою заявою ОСОБА_2, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено реєстрацію будь-яких осіб в зазначеній квартирі. В ухвалі зазначено, що стягувачем за нею є позивач, боржником - відповідач.

Ухвалу пред»явлено до виконання та 28 серпня 2013 року у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про реєстрацію обтяження.

За твердженням ОСОБА_4 ухвала також була пред»явлена для відома житловій організації для недопущення реєстрації місця проживання осіб у квартирі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача та спричинення йому цим моральних страждань.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 155 ЦПК України визначено право особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

Згідно із ст.55 Конституції України та відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 27 ЦПК України визначені процесуальні права та обов»язки осіб, які беруть участь у справі, серед яких є право заявляти клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Як роз»яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є винність дій (протиправна поведінка або бездіяльність) (ст.ст. 23, 1167 ЦК України, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») .

Законодавством встановлено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких позивач зазнав внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії відповідача. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності законодавством передбачений зв»язок між протиправною поведінкою та наставшими наслідками.

Разом з тим, дії відповідача щодо заявленого клопотання про забезпечення позову у межах розгляду цивільної справи, не містять складу цивільного правопорушення, оскільки у своїх діях він керувався нормами процесуального закону, що регулюють порядок розгляду судами справ. Заява про забезпечення позову була розглянута судом, їй надана оцінка, про що постановлено ухвалу.

Доводи апеляційної скарги в частині особистого приниження внаслідок набуття статусу боржника, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» висуває вимоги до виконавчого документу, якими, зокрема, є наявність у виконавчому документі повного ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) стягувача і боржника, їх місце проживання чи перебування, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника або номер і серія паспорта стягувача та боржника, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Статуси «стягувач» та «боржник» є законодавчо закріпленими термінами, які використовуються для понятійного навантаження при застосуванні норм законів та виокремлюють особу у певному провадженні (судовому чи виконавчому) і не мають на меті при їх застосуванні справити враження про власну образу чи приниження.

Ураховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, а в діях відповідача відсутня така неправомірна поведінка, яка потягнула б за собою відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов