Рішення № 54417291, 17.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/60/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б. В.Номер провадження 22-ц/788/1905/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 лютого 2014 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк « ПриватБанк » ( далі - ПАТ ) звернулось до Ковпаківського районного суду м. Суми з даним позовом, свої вимоги мотивувало тим, що 27 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, відповідачу було видано кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки відповідачем не було виконано належним чином взяті на себе зобов'язання, станом на 30 листопада 2013 року утворилась заборгованість в сумі 21 624 грн. 13 коп., з них: 4 645 грн. 81 коп. -за кредитом; 11 710 грн. 15 коп. - за відсотками; 3 762 грн. 26 коп. - по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф ( фіксована частина ); 1 005 грн. 91 коп. - штраф ( процентна складова ), яку позивач і просить стягнути на свою користь.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 лютого 2014 року позовні вимоги ПАТ задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 21 624 грн. 13 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою в якій просив скасувати вказане заочне рішення. Ухвалою суду від 17 лютого 2015 року заяву ОСОБА_4 про скасування заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати, ухваливши нове яким відмовити ПАТ в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження видачі кредитних коштів, а стягнення комісії суперечить приписам ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів ». Вважає, що кредитний договір є нікчемний, так як сторони при укладенні кредитного договору не дійшли згоди в належній формі щодо всіх істотних умов договору.

Окрім того вказує, що на момент звернення ПАТ до суду з даним позовом, був пропущений строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представника ПАТ, який проти задоволення скарги заперечує, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи Ковпаківського районного суду м. Суми №2-н-386/08, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається, тому позичальник зобов"язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 27 листопада 2006 року сторони уклали кредитний договір відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 36 % річних із розрахунку 360 днів в році. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти. Щомісячний платіж становить 7% від суми заборгованості ( а.с. 17 ).

Даний договір складається із кількох документів : заяви ( а.с. 17 ), умов та правил надання банківських послуг ( а.с. 18-23 ), з якими відповідача було ознайомлено, що він засвідчив своїм підписом.

Однак відповідачем умови договору не виконуються, станом на 30 листопада 2014 р., утворилась заборгованість в сумі 21 624 грн. 13 коп., в тому числі, заборгованість за кредитом - 4 645 грн. 81 коп., заборгованість по відсотках - 11 710 грн. 15 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом - 3 762 грн. 26 коп., штраф ( фіксована частина ) - 500 грн. 00 коп.; штраф ( процентна складова ) - 1005 грн. 91 коп.

Згідно судового наказу, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 20 жовтня 2008 року ( а.с. 182 ), з ОСОБА_4 стягнуто на користь Закритого акціонерного товариства « ПриватБанк », правонаступником якого є ПАТ, 6 516 грн. 13 коп. заборгованості за кредитним договором, з них : 4 654 грн. 82 коп. за кредитом; 1870 грн. 31 коп. - за відсотками.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 лютого 2014 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 4 645 грн. 82 коп. та відсотків за період з 06 січня 2007 року по 14 лютого 2008 року в сумі 1 870 грн. 31 коп. скасовано, а провадження у справі закрито.

Відповідачем не надано доказів сплати раніше стягнутих за судовим рішенням сум, а також, тієї заборгованості, яка виникла після ухвалення рішення,

Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦПК України та роз»яснень, які містяться у п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин », наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишилось не виконаним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, відповідачем рішення суду виконано не було, та не сплачено заборгованості за кредитним договором, в період з 15 лютого 2008 року по 30 листопада 2013 року йому були нараховані проценти та комісія за користування кредитом.

Між тим, у відповідності до ст. 549 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, боржник повинен передати кредиторові неустойку ( штраф, пеня ). Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Згідно п. 8.6 Умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Отже, враховуючи те, що відповідачем умови договору виконано не було, станом на 30 листопада 2013 року, утворилась заборгованість, а саме:

4 645 грн. 81 коп. - заборгованість за кредитом ( стягнута повністю за судовим наказом №2-н-386/2008 );

11 710 грн. 15 коп. - заборгованість за відсотками ( з них нараховані за період з 06 січня 2007 р. по 14 лютого 2008 р. в сумі 1 870 грн. 31 коп. стягнуто за судовим наказом по справі №2-н-386/2008 ( 11 710 грн.15 коп. - 1 870 грн. 31 коп. = 9 839 грн. 84 коп. ));

3 762 грн. 26 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Дана заборгованість підтверджується наявним у справі розрахунком, який відповідачем не спростовано ( а.с. 5-15 ).

Окрім того, відповідач у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України та п. 8.6 Умов надання банківських послуг, повинен сплатити ПАТ також штраф в розмрі 500 грн. ( фіскована складов ) та 680 грн. 11 коп. ( 5% від суми позову ).

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання ПАТ доказів видачі кредитних коштів та наявності у відповідача простроченої заборгованості є безпідставними.

Згідно заяви від 27 листопада 2006 року, ОСОБА_4 було видано кредитну картку № 4149605336034780.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_4 за вказаною кредитною карткою ( а.с. 161 - 169 ) за період з 27 листопада 2006 року по 30 вересня 2015 року вбачається, що через термінал банку 05 грудня 2006 року було знято 1 545 грн., 06 грудня 2006 року - 1 339 грн., 11 грудня 2006 року - 1 339 грн. та 14 грудня 2006 року - 772 грн. 50 коп. Окрім того, 09 лютого 2007 року та 20 лютого 2007 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за договором, було внесено 350 грн. та 50 грн. відповідно, що свідчить про визнання ним боргу перед ПАТ. Вказаного ОСОБА_4 спростовано не було.

Отже, в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують видачу відповідачу кредитних коштів.

Твердження апелянта, що стягнення з відповідача комісії суперечить вимогам ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів » не заслуговує на увагу.

Зокрема, у відповідності до приписів п. 3) ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 6 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктам 8.6 Умов надання банківських послуг встановлено, що до обов'язків клієнту відноситься в тому числі погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, з перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пункту 5.5.1 Правил користування банківською карткою, за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань ( користування простроченим кредитом та овердрафтом ) тримач оплачує проценти по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розмір якої визначається Тарифами.

ОСОБА_4 своїм підписом в заяві від 27 листопада 2006 року підтвердив, що він ознайомлений і згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку.

Відповідачем пункти договорів, якими встановлено розмір та порядок сплати комісії, не оспорювались, відтак судом вони визнані недійсними не були. Тому, у відповідності до положень ст. 204 ЦК України, укладений між сторонами кредитний договір на даний час є чинними.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір стягнутої судом заборгованості за комісіями за обслуговування відповідає погодженими сторонами умовами договору.

Колегія суддів не погоджується також і з доводами апелянта, щодо нікчемності кредитного договору, в зв'язку з недосягненням між сторонами згоди щодо всіх істотних його умов.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

З заяви від 27 листопада 2006 року слідує, що між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних його умов, а саме: предмету договору, строку дії договору, поряду погашення заборгованості, розмір процентної ставки. Відповідач своїм підписом в даній заяві засвідчив свою згоду з тим, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою і Тарифи банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Окрім того, частково погашаючи заборгованість ОСОБА_4 визнав факт існування між ним та ПАТ зобов'язань за спірним кредитними договором.

Клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Апеляційним судом на стадії апеляційного провадження правомірно та у межах наданих повноважень застосовується позовна давність за заявою, зробленою стороною у спорі під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року, за наслідками розгляду справи № 6-246цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату проведення судового зсідання ( а.с. 15 ), клопотання про застосування строків позовної давності, до ухвалення судового рішення по суті спору, не заявляв.

Пунктом 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку із самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб установити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема не враховано, що заборгованість по тілу кредиту та відсотках, нарахованих за період з 06 січня 2007 року по 14 лютого 2008 року, вже була стягнута за судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2008 року, тому рішення в частині стягнення вказаних сум належить змінити, стягнувши: 9 839 грн. 84 коп. - заборгованості за відсотками, 3 762 грн. 26 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. штрафу ( фіксована частина ), 680 грн. 11 коп. - штраф ( процентна складова ) .

Рішення суду підлягає зміні і в частині судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов ПАТ було задоволено частково, на 68% від первісно заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, 165 грн. 65 коп. судових витрат по сплаті судового збору ( 243,60 грн.* 68% = 165,65 грн. ).

Також, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги відповідача ( на 32% від оспорюваної суми ), належить стягнути з ПАТ на його користь 85 грн. 75 коп. судового збору ( 267,96 грн. *32% ) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 лютого 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » заборгованість в сумі 14 782 гривні 21 копійку та судовий збір в сумі 165 гривень 65 копійок, а не у розмірах, визначених судом першої інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 85 гривень 75 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -