Рішення № 54413820, 10.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7650/15 Головуючий 1 інстанції: Бондарєва І.В.

Справа № 645/10854/14-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Кіпенко І.С., Шаповал Н.М.

за участю секретаря - Сементовської О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року

за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати недійсним іпотечний договір № 223 від 19.02.2007 року.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір № 223 від 19.02.2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 121,60 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що право власності ОСОБА_4 на предмет іпотеки скасовано, оскільки в матеріалах справи відсутні докази скасування права власності чи інших підстав припинення права власності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право власності ОСОБА_4 на квартиру, яка є предметом іпотеки скасовано, то і договір іпотеки має бути визнаний недійсним.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і згідно з п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судовим розглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_5, який, згідно з договором купілі-продажу продав її ОСОБА_8, який в свою чергу продав цю квартиру ОСОБА_9, а вона 19 лютого 2007 року продала вказану квартиру ОСОБА_7.

19 лютого 2007 року ОСОБА_7 передав вказану квартиру в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкові від 24 червня 2008 року усі зазначені договори купівлі-продажу були визнанні недійсними. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру. Визнано за ОСОБА_3 та її неповнолітнім сином право користування спірною квартирою. Питання щодо визнання права власності позивачем не ставилося.

З вказаного рішення логічно випливає, хоча і не зазначено в ньому, що власником части квартири є первісний її продавець тобто ОСОБА_5

Оскільки право власності на державне житло набувається громадянами у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і в порядку визначеним цим Законом, а не за рішенням суду, то судова колегія не бере до уваги додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 березня 2010 року, яким вирішено, що власниками квартири АДРЕСА_1 вважати ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ухвалу вищезазначеного суду від 17 березня 204 року про роз'яснення рішення додаткового рішення від 02 березня 2014 року, в якій зазначено, що власниками квартири являються ОСОБА_5,, ОСОБА_3, ОСОБА_6 Право власності визнається за вказаними особами.

Право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 не зареєстровано, проти чого не заперечує позивач.

Спірний договір іпотеки має наслідки для власника квартири, яка є предметом іпотеки і яким, згідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкові від 24 червня 2008 року є ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_3 не реалізувала своє право на приватизацію квартирі у спосіб передбачений законом.

З позовом про визнання угоди недійсною може звернутися особа, яка вважає, що її право порушено. Позивач не довела, що іпотечний договір порушує її право власності, оскільки само по собі визнання договору купівлі-продажу квартири укладеного з ОСОБА_4 не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Крім наведеного, особа, яка є власником квартири, позивачем залучена до справи у якості третьої особи, що є порушенням процесуального права.

Суд першої інстанції, з посиланням на ч. 2 ст. 548 ЦК України, зазначив в судовому рішенні, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, пов'язуючи договір іпотеки з договором купівлі-продажу квартири. Проте договір іпотеки є зобов'язанням відносно кредитного договору, а не договору купівлі-продажу квартири, який визнано недійсним.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов.

Керуючись ст.. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п.2 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, України судова колегія-,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії