Вирок № 54407766, 17.12.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/566/15-к

Провадження №1-кп/463/99/15

В И Р О К

іменем України

17 грудня 2015 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

при секретарі судових засідань Миличук У.Р.

з участю: прокурора Кульчицького М.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140040004078 від 25.12.2014р. та №12015140040001220 від 27.04.2015р. про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого, останній раз 31.01.2014р. Личаківським районним судом за ч.2 ст.186, ч.2 ст.309, ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.186 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 26.04.2015р. близько 13-45 год. перебуваючи на вул.І.Франка у м.Львові, біля будинку №19б маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, діючи з корисливих мотивів та власного збагачення, відкрито викрав, шляхом ривка руки зірвавши із шиї ОСОБА_4 золотий ланцюжок вагою 8 гр., після чого з викраденим втік з місця злочину, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 5 600 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2в інкримінованих йому злочинах винуватим себе не визнав і суду пояснив, що 26.04.2015р. він з родиною святкували день народження племінниці. В цей день до 16-00 год. він перебував по місцю свого проживання разом з батьком та сестрою. Після 16-00 год. він вийшов з дому та направився в сторону «Високого Замку» в приміщення бару де святкували день народження. Повернувся додому вже після 24-00 год. 27.04.2015р. в першій половині дня направився в Личаківський РВ на реєстрацію. На вул.Кульчицького в м.Львові на приватному автомобілі під'їхали працівники міліції і запропонували підвезти до Личаківського РВ. Коли він сів в автомобіль, один з працівників міліції попросив у нього мобільний телефон, який в подальшому він добровільно йому передав. Телефон йому не повернули, повідомили що він буде статистом при впізнанні і завели його на 4 поверх райвідділу в к.42. Однак з невідомих причин потерпіла та її дитина вказали на нього, як на особу яка вчинила злочин. Потерпілої він ніколи не бачив. Після цього, близько 18-10 год. був запрошений до нього адвокат. Додатково зазначив, що викрадених речей при ньому не було. Обшуку по місцю його проживання не проводили.

По епізоду незаконного придбання та зберігання без мети збуту наркотичного засобу, вчиненому повторно, зазначив, що зимою йшов по вулиці в м.Львові, точної дати не пригадує, коли до нього підійшли знайомі йому на вигляд працівники міліції та наказали пройти з ними в Личаківський РВ для профілактичної бесіди. В подальшому він погодився пройти в Личаківський РВ, де його завели на 4-ий поверх в кабінет. В кабінеті були ще якісь працівники міліції, поняті, його зразу почали обшукувати. В подальшому він виклав із кишень на стіл всі свої речі - ключі, сигарети та телефон, який зразу забрали працівники міліції. Два пакети з марихуаною, які з'явились на столі були не його.

Не зважаючи на не визнання своєї вини у вчиненому, винність обвинуваченого в інкримінованому йому відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно підтверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 26.04.2015р. вона разом із своєю донькою йшли в Палац Петрушевича, на вул.І.Франка біля будинків №19-20, обвинувачений підбіг до неї та за одним ривком зірвав з її шиї золотий ланцюжок з кулоном, які в нього випали на тротуар. В подальшому він підняв лише ланцюжок та втік. Кулон вона забрала та повідомила про подію в Личаківський РВ. Додатково зазначила, що наступний раз обвинуваченого бачила на впізнанні. Спочатку вона сумнівалась, але потім підтвердила і впізнала ОСОБА_2 по росту та рисах обличчя.

Показами даними в судовому засіданні неповнолітнім свідком ОСОБА_8, яка пояснила, що вона йшла з мамою по вулиці. Коли мама подивилась в телефон до неї підбіг обвинувачений і зірвав ланцюжок. Додатково зазначила, що вона запам'ятала ОСОБА_2 по очах та рисах обличчя. Крім цього, детально розповіла в чому був одягнутий обвинувачений на момент вчинення злочину.

Показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_9, яка пояснила, що вона була понятою при впізнанні. Першою зайшла потерпіла та вказала на іншу особу, але зразу ж зазначила, що вона помилилась і вказала на ОСОБА_2, як на особу яка зірвала з її шиї ланцюжок. Впізнала по зросту та формою обличчя. За одну хвилину після потерпілої в кабінет зайшла дівчинка та впізнала ОСОБА_2 та детально розказала по яких рисах вона його впізнала.

З оголошеного в судовому засіданні витягу №1 з кримінального провадження №12015140040001220, згідно якого 26.04.2015р. зареєстровано заяву потерпілої ОСОБА_4. щодо вчинення відносно неї грабежу (а.с.87).

З оголошеного в судовому засіданні рапорту оператора лінії «102» від 26.04.2015р., згідно якого отримано повідомлення про злочин від потерпілої ОСОБА_4(а.с.92).

З оголошеного в судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчиненне кримінальне правопорушення від 26.04.2015р., згідно якого потерпіла ОСОБА_4 повідомила про обставини події (а.с.93-94).

З оголошеного в судовому засіданні протоколу пред'явлення особи для впізнання від 27.04.2015р., згідно якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_2 по тілобудові, зовнішніх ознаках, рисах обличчя, статурі, волоссю (а.с.95-97).

З оголошеного в судовому засіданні протоколу пред'явлення особи для впізнання від 27.04.2015р. та фототаблиці до нього, згідно якого неповнолітня свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_2 по рисах обличчя, статурі, волоссю (а.с.98-103).

З оголошеного в судовому засіданні протоколу проведення слідчого експерименту від 28.04.2015р. та фото таблиці до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_4 на місці повідомляє про обставини вчиненого відносно неї грабежу (а.с.104-109).

З оголошеного в судовому засіданні протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.04.2015р., згідно якого обвинуваченого було затримано 27.04.2015р. (а.с.117-119).

Оцінюючи докази в сукупності суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об'єктивно і повно доводять вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_2, який не визнає вини у вчиненому та вважаються такими, що даються з метою уникнути кримінальної відповідальності і спростовуються переліченими вище доказами.

Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна, повторно - кваліфіковано правильно.

Крім цього, ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.309 КК України, тобто у придбанні та зберіганні без мети збуту наркотичного засобу, вчиненому повторно, що мало місце 23.12.2014 року.

Разом з тим суд вважає, що ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК слід виправдати з врахуванням наступного.

Згідно ст.ст.1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема з рапорту о/у СКР Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_10 від 24.12.2014р. (а.с.16) вбачається, що 23.12.2014р. в м.Львові по вул.К.Левицького ним спільно з о/у СКР Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Любінець Я.Б. та заступником начальника СКР Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_11 було помічено невідомого громадянина, який поводив себе підозріло, оглядався по сторонах, після чого було прийнято рішення про перевірку даного громадянина. На прохання представитись останній нічого не повідомляючи почав оглядатись та хотів утекти. В зв'язку з цим, йому було запропоновано пройти в Личаківський РВ, де в подальшому останній назвався на прізвище ОСОБА_2 та повідомив, що має при собі наркотичну речовину «Марихуану» для особистого вживання, яка слідчим була вилучена.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10. та ОСОБА_11 дали аналогічні за змістом покази, підтвердивши обставини викладені в зазначеному рапорті. Свідок ОСОБА_11 додатково зазначив, що була оперативна інформація про те що обвинувачений займається незаконною діяльністю, оскільки ОСОБА_2 поводив себе підозріло йому було запропоновано без будь-якого тиску чи примусу пройти в Личаківський РВ. Свідок ОСОБА_10. додатково зазначив, що протоколу про затримання ОСОБА_2 не складали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що 23.12.2014р. був понятим при вилученні в обвинуваченого двох пакетів з травою. Вилучення проходило в черговій частині Личаківського РВ з участю слідчої. ОСОБА_2 висловлював з приводу цього свої претензії.

Згідно ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Однак, в працівників міліції під час затримання обвинуваченого ОСОБА_2 даних передбачених ч.1 ст.208 КПК України встановлено не було, але всупереч вимогам закону здійснили незаконне затримання обвинуваченого і доставили його в приміщення Личаківського РВ лише з цієї підстави, що ОСОБА_2 викликав у працівників міліції підозру.

Згідно ч.4, 5 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Таким чином, працівниками СКР Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області зазначених вимог КПК України не було виконано та з порушенням ст.33 Конституції України безпідставно затримано обвинуваченого ОСОБА_2 без належного процесуального оформлення - складання протоколу.

Крім цього, з копії журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених в Личаківський РВ ГУМВС України у Львівській області (а.с.173-174) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 був доставлений в Личаківський РВ 23.12.2014р. о 18-11 год., а вже через 34 хв. слідчим СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенантом міліції Черняховською Н.Е. у своєму службовому кабінеті №42, що знаходиться в адміністративній будівлі Личаківського РВ було проведено огляд місця події (а.с.17-19), відповідно до протоколу якого обвинувачений добровільно з правої зовнішньої кишені штанів витягнув два поліетиленові пакети на застібку з наркотичною речовиною та повідомив, що дані пакети він знайшов на вул.Пекарській у м.Львові для власного вжитку.

Згідно ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відповідно до ч.3 цієї ж статті здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Огляд - це слідча дія, що полягає в безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак матеріальних об'єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Мета огляду - виявлення відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та його фіксації. Огляд місця події - один з видів слідчого огляду. Ця слідча дія проводиться з метою виявлення слідів злочину і речових доказів, зясування обставин та механізму вчинення злочину, обстановки його здійснення, інших обставин, що мають значення у справі, що розглядається.

Місце події - це широке поняття, яким можуть охоплюватися: місце приготування до вчинення злочину, місце безпосереднього вчинення злочину, місце виявлення слідів і знарядь злочину та місце їх приховання.

З наведеного вище вбачається, що огляд місця події проводиться після отримання повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення чи виявлення слідів злочину.

Однак, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на час проведення слідчим огляду місця події - «її ж кабінету № 42 в приміщенні адміністративної будівлі Личаківського РВ» жодним чином не було відомо про вчинення ОСОБА_2, будь-якого злочину, а отже необхідності в такому огляді місця події не було. Крім цього, відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань по даному кримінальному провадженню були внесені 25.12.2014р.

Оцінюючи по даному кримінальному провадженню докази в їх сукупності, суд вважає, що під час незаконного затримання обвинуваченого ОСОБА_2 слідча фактично провела не огляд місця події, а іншу слідчу дію - особистий обшук, яка у цьому випадку повинна проводитись лише з моменту внесення відомостей про вчинений злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань у відповідності до вимог ст.214 КПК України чи з часу затримання, однак з метою надання цій слідчій дії видимості проведеної у відповідності до закону, оформила її проведення протоколом огляду місця події, оскільки така може бути проведена до внесення відомостей про злочин в ЄРДР.

Таким чином, під час проведення обшуку законні процедури не були дотримані, а отже, в діях працівників міліції також наявне порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а саме статті 8. Так, ЄСЗЛ у справі Імакаєва проти Росії» (Imakayeva v Russia), 7615/02, 9 листопада 2006 р. зазначив, що Суд уважає, що обшук і вилучення в цій справі були проведені без санкції або належних гарантій. За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що розглянуте втручання не було «передбачене законом» і тому порушено Статтю 8 Конвенції.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а сам принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист.

Згідно ст.29 Конституції України кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

На підставі наведеного вище суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 23.12.2014 року о 18-11 год., був незаконно затриманий працівниками міліції, які всупереч вимог закону не склали про це протокол затримання та не роз'яснили затриманому його права і обов'язки, всупереч вимог ст.29 Конституції України, в тому числі і право мати захисника, а слідча Черняховська Н.Е., всупереч вимог закону, до внесення відомостей про вчинений ОСОБА_2 злочин, провела слідчу дію - його особистий обшук, під час якого в останнього вилучено наркотичну речовину «марихуану», вага якої відповідно до висновку експертизи № 971 від 05.01. 2015 року становить 7,128 грам і для надання такій слідчій дії видимості законності оформила її протоколом огляду місця події. Тому, суд вважає, що докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 - протокол огляду місця події, отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, встановлених вимогами ч.4 ст.208 та ст.214 КПК України, в зв'язку з чим такий належить визнати недопустимим.

Судом критично оцінюються покази свідка ОСОБА_13 і не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України, оскільки даний свідок був понятим при проведенні огляду місця події і фактично дав пояснення про вилучення в обвинуваченого наркотичного засобу під час проведення цієї незаконної слідчої дії.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду (в даному випадку обшук особи); порушення права особи на захист (затримання без складання протоколу і роз'яснення прав мати захисника).

Згідно ч.2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Оскільки єдиним доказом винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 є наркотичний засіб, вилучений у нього працівниками міліції в приміщенні службового кабінету слідчого, під час його особистого обшуку, тобто здобутий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, то такий доказ суд визнає недопустимим.

Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення представлено лише докази здобуті незаконним шляхом та з грубим порушеннями вимог КПК України та ст.ст. 28, 29, 33 і 62 Конституції України, під час незаконного затримання обвинуваченого ОСОБА_2 працівниками міліції і так званого «огляду місця події», а інших доказів на підтвердження його вини в суді не здобуто. Згідно з п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. Відповідно до ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З врахуванням наведеного вище, оскільки докази винуватості обвинуваченого є неналежними, а в суді вичерпані всі можливості отримати такі докази легальним шляхом, тому кримінальне провадження за №12014140040004078 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України слід закрити.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується наступним.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Особи обвинуваченого ОСОБА_2, який є особою молодого віку, раніше судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України.

Крім цього, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України в період іспитового строку призначеного вироком Личаківського районного суду м.Львова від 31.01.2014р., а тому ОСОБА_2 слід визначити остаточне покарання на підставі ст.71 КК України.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України виправдати, а кримінальне провадження за №12014140040004078 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України закрити за не встановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до даного покарання, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 31.01.2014р. і остаточно призначити покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_2 рахувати з часу його фактичного затримання - 27.04.2015р.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речовий доказ:

Номерний експертний пакет НДЕКЦ №1361780, в якому знаходяться два поліетиленові пакети на застібку з рослинною масою зеленого кольору в сухому та подрібненому стані, які передані на зберігання в камеру зберігання ВРЗ ГУМВСУ у Л/о - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя Р.Я. Головатий