Ухвала суду № 54406476, 09.12.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/3559/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і Панька В.Ф.,

при секретарі: Дашковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2014 р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь 97446.53 грн. заборгованості, з якої 62515 грн. - заборгованість за кредитом, 23245.52 грн. - заборгованість по відсотках, 11686.01 грн. - пеня, і 974.47 грн. судових витрат.

На обґрунтування зазначало, що відповідно до кредитного договору № 0609/0906/88-029 від 15.09.2006 р., укладеного між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк», і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 100000 грн.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», факторинговою компанією «Вектор Плюс» і товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» були укладені договори факторингу, внаслідок чого відбулася заміна кредитора, тобто ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача, зокрема, за кредитним договором № 0609/0906/88-029 від 15.09.2006 р., згідно з яким позичальником є ОСОБА_2

Останній своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 01.07.2014 р. утворилася заборгованість на загальну суму 97446.53 грн., з якої 62515 грн. складає заборгованість за кредитом, 23245.52 грн. - заборгованість за відсотками, та 11686.01 грн. - пеня за останній рік.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 06.11.2014 року позов задоволено повністю (а.с.57-59).

Ухвалою Виноградівського районного суду від 07.10.2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд указаного заочного рішення залишено без задоволення (а.с.118-119).

Апелянт просить скасувати заочне рішення із підстав, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, та ухвалити нове про відмову в позові. Указує на неналежну оцінку доказів.

Суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору відповідач не виконував належним чином зобов'язання за договором, у результаті чого станом на 01.07.2014 р. виникла заборгованість на загальну суму 9744.53 грн.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як видно із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.09.2006 р. між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0609/0906/88-029, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі в сумі 100000 грн. на строк із 15.09.2006 р. по 13.09.2016 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19 % річних за весь строк фактичного користування кредитом (а.с.5-6).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і виконати свої зобов'язання у повному обсязі в строки, передбачені договором.

Однак, відповідач належним чином не виконував кредитних зобов'язань, що призвело до утворення станом на 01.07.2014 р. заборгованості на загальну суму 97446,53 грн., яка складається із 62515,00 грн. заборгованості за кредитом, 23245,52 грн. - заборгованості за відсотками, та 11686,01 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (а.с.15).

При цьому наявність заборгованості та її розмір відповідачем по суті не заперечується.

Правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» стало ПАТ «Сведбанк» (а.с.22-26).

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк», факторинговою компанією «Вектор Плюс», а також між останньою і ТОВ «Кредитні ініціативи» були укладені договори факторингу (а.с.29-37), на підставі яких у позивача виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за укладеним із АКБ «ТАС-Комерцбанк» кредитним договором № 0609/0906/88-029 від 15.09.2006 р.

За приписами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 цього Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки в матеріалах справи немає доказів, що ОСОБА_2 сплачував заборгованість за кредитним договором новому або старому кредитору, то доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги стосовно пропуску строку позовної давності виходячи з такого.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Установлено, що відповідач до винесення рішення у справі судом першої інстанції заяви до суду про застосування позовної давності не подавав, а зазначив про цю обставину лише в заяві про перегляд заочного рішення (а.с.84-87).

При цьому, про час і місце судового засідання відповідач був належно повідомлений.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

2. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: