Рішення № 54405276, 17.11.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9967/15-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Москаленко К.О.,

при секретарях- Козачук К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» - про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення грошових коштів та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

23.03.2015 позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить розірвати договір фінансового лізингу №009328 від 27.03.2014, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти сплачені за вказаним договором у розмірі 120 560, 00 грн., штрафні санкції у розмірі 6000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 27.02.2014 між ним та ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - трактор МТЗ - 892 вартістю 200 000 грн. та передати предмет лізингу у користування позивача на строк та на умовах, передбачених цим договором. На виконання умов договору позивач сплатив авансовий платіж у розмірі 100 000 грн. та комісію за організацію та оформлення договору у розмірі 20 000 грн. Однак, в порушення умов вказаного договору, в обумовлений договором строк вказаний трактор відповідачем не був переданий позивачу. Оскільки відповідачем в односторонньому порядку істотно порушено договір, просить розірвати договір фінансового лізингу №009328 від 27.03.2014 та повернути йому сплачені грошові кошти у розмірі 120 560, 00 грн., штрафні санкції у розмірі 6000,00 грн. Крім того, позивач вважає, що відповідачем було введено його в оману, зокрема останнім в порушення п.14.11 договору фінансового лізингу не було повідомлено позивача про нову юридичну адресу, новий телефон, що призвело до тяжких душевних страждань позивача щодо можливості повернутим витрачені кошти, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 5000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що при укладенні вказаного договору, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що ставляться чинним законодавством, дотримані всі вимоги щодо змісту та форми договору, будь-яких зауважень чи претензій щодо його незрозумілості позивач ОСОБА_1 не заявляв, а тому відсутні підстави стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства. Зауважив, що позивач не виконав свого обов'язку в частині оплати комісії за передачу предмета лізингу, а тому відсутні підстави для передачі позивачу в користування предмету лізингу. Крім того, вважає безпідставними твердження щодо введення позивача в оману через неповідомлення інформації про зміну місцезнаходження та контактних номерів та телефонів, оскільки відповідач, з метою інформування своїх клієнтів про зміну місцезнаходження, розмістив відповідну інформацію на власному веб-сайті в мережі інтернет.

Суд, враховуючи думку представника відповідача, визнав можливим розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Суд, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 27.03.2014 між ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 009328, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (трактор - МТЗ - 892), а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. (а.с.15-21)

Вартість предмету лізингу, відповідно до Додатку № 1 до договору фінансового лізингу, становить 200 000,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.7. 4.8. Договору передбачено, що предмет договору передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з дати отримання авансового платежу на свій (Лізингодавця) поточний рахунок та Комісії за передачу Предмета Лізингу, відповідно до умов п.1.7 Договору. Підписання Акту приймання - передачі свідчить про відсутність у сторін претензій одна до одної стосовно Предмету Лізингу. Лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі з моменту сплати авансового платежу в повному обсязі до моменту підписання Акту приймання - передачі Предмету Лізингу, тобто в строки, передбачені п.4.1 даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2014 та 04.04.2014 позивач оплатив авансовий платіж у розмірі 100 000 грн., комісію за організацію та оформлення договору у розмірі 20 000грн. та комісію за сплачені платежі у розмірі 160 грн. та 490 грн. (а.с. 25-27)

Разом з тим, позивачем відповідно умов п.1.7. вказаного договору не сплачена комісія за передачу предмету лізингу, а відтак у ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» відсутній обов'язок по передачі в користування позивача предмета лізингу. Даних, які б спростовували вказану обставину суду не надано. Іншого судом не встановлено.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є : предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором та лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору фінансового лізингу позивача ОСОБА_1 було поінформовано про всі його істотні умови, спосіб та вартість предмета лізингу, строк лізингу, лізингові платежі тощо, що підтверджується підписом позивача на кожній сторінці договору, й позивач засвідчив, що зміст умов лізингу йому зрозумілий.

За таких обставин, власні дії позивача, що виразилися у підписанні договору фінансового лізингу та здійсненні напису щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, являється підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладеної ним угоди та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цією угодою. Виходячи з цього, позивач не заперечує вільного волевиявлення та його вільної згоди щодо всіх умов даного договору фінансового лізингу на момент його укладення та протягом його виконання.

Таким чином, при підписанні договору фінансового лізингу всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки судом не встановлено істотного порушення договору, зокрема, прострочення передачі предмета лізингу позивачу, а також не надано доказів на підтвердження письмового повідомлення лізингоодержувача про розірвання договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» при укладенні договору фінансового лізингу діяло відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень.

Оскільки порушення відповідачем прав позивача при виконанні умов договору фінансового лізингу не встановлено, відсутні підстави згідно ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5000,00грн.. До того ж слід зазначити, що вимоги про відшкодування моральної шкоди та її розмір позивачем не обґрунтований та суду не доведений.

З огляду на викладене, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.3, 5, 6, 16, 627, 806 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 292, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» - про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.О.Москаленко