Ухвала суду № 544029, 20.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2007 р.                                                                          № К-10579/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                              Голубєвої Г.К.

                                                              Федорова М.О.

Костенка М.І.

при секретарі судового засідання:   Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача:                не з’явились

відповідача 1:       Горшанов Д.І., дов. № 23-10-6 від 03.01.2007 р.

відповідача 2:       не з’явились                        

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 р.

у справі № 12/5пдгосподарського суду Луганської області

за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

до1. Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода»

2.Приватного підприємства «УкрАзовДон»

про визнання угоди недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

            Рішенням господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р. задоволено позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську до ВАТ «Лисичанська сода» та ПП «УкрАзовДон», визнана недійсною на підставі статті 49 ЦК УРСР угода купівлі-продажу на суму 294506,40 грн., що підтверджена договором від 29.04.2002р. між відповідачами, як така, що укладена з боку ПП «УкрАзовДон» з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Стягнуто з ВАТ «Лисичанська сода» в доход Державного бюджету України вартість отриманої за договором продукції в сумі 294506,40 грн., а з ПП «УкрАзовДон» на користь ВАТ «Лисичанська сода» грошові кошти в сумі 294506,40 грн.

            Судове рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту наявності умислу у ПП «УкрАзовДон» при укладенні спірної угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків з огляду на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 22.07.2002 р., яким встановлено, що ПП «УкрАзовДон» зареєстровано особою без наміру здійснення підприємницької діяльності (засновник та керівник будь-якого відношення до підприємства не має). Підприємство з моменту реєстрації не звітує до податкового органу, за юридичною адресою не знаходиться.

            Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 р. рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові з посиланням на факт притягнення відповідача 1 за спірною угодою до відповідальності згідно законів з питань оподаткування, відсутність факту завдання спірною угодою шкоди інтересам держави. Встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 22.07.2002 р. факт реєстрації засновником ПП «УкрАзовДон» без наміру здійснення підприємницької діяльності та визнання недійсними установчих документів даного підприємства, на думку суду апеляційної інстанції, не є безумовною підставою для визнання недійсними всіх укладених ним угод.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у м. Лисичанську оскаржила її в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 р. з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні касаційної скарги як безпідставної.

Представники позивача (скаржника) та відповідача 2 в судове засідання не з’явились.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29.04.2002 р. ПП «УкрАзовДон» та ВАТ «Лисичанська сода» уклали договір купівлі-продажу № 08/39-29-2/04, за умовами якого відповідач 2 зобов’язався продати, а відповідач 1 прийняти і оплатити обладнання та запчастини згідно заявки покупця.

На виконання умов даного договору ПП «УкрАзовДон» поставило обладнання на суму 245422 грн. по накладній № 36 від 28.04.20002 р., податковій накладній № 112 від 28.04.2002 р., що знайшло відображення у книзі придбання за квітень 2002 р. Заборгованість за поставлений  товар була частково погашена відповідачем 1 заліком однорідних вимог, а частково шляхом поставки продукції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 22.07.2002 р. визнані недійсними установчі документи ПП «УкрАзовДон» та свідоцтво платника податку на додану вартість, яке анульовано згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 30.08.2002 р. з 17.08.2001 р., тобто з дати його видачі.

На підставі акту документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Лисичанська сода» за період з 01.01.2001 р. по 01.07.2003 р. № 7/23-00204889 від 20.01.2004 р., Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську було прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування відповідачу 1 податкових зобов’язань за спірною угодою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову ДПІ, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що саме по собі визнання у судовому порядку недійсними установчих документів ПП «УкрАзовДон», його свідоцтва платника податку не є підставою для визнання недійсними вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання угод.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент укладення спірного договору відповідач 2 – ПП «УкрАзовДон» був самостійною юридичною особою, яка включена в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, поставлена на облік в податковій інспекції і в установленому порядку зареєстрована платником податку на додану вартість.

У рішенні Ленінського районного суду м. Донецька від 22.07.2002 р. відсутні посилання на те, що укладаючи спірну угоду, відповідач 2 діяв з метою, що суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.

Отже, висновок суду першої інстанції про суперечність спірної угоди інтересам держави і суспільства був помилково обґрунтований на обставинах, які не мали правового значення для справи.

Допущені порушення законодавства в сфері оподаткування є підставою для притягнення до відповідальності за правилами законів з питань оподаткування.

Недекларування ПП «УкрАзовДон» податкових зобов’язань за угодою купівлі-продажу, видача податкових накладних неуповноваженою особою з огляду на факти, встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Донецька, і стало підставою для притягнення ВАТ «Лисичанська сода» до відповідальності за правилами законів з питань оподаткування.

Проте, згідно рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р. з ВАТ «Лисичанська сода» стягнута в доход держави вартість одержаного устаткування.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вказане є неприпустимим з огляду на статтю 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основних свобод щодо мирного  володіння своїм майном, а також на те, що стягнення з добросовісного набувача в доход держави вартості майна розцінюється як порушення гарантованого законом права власності, оскільки держава в даному випадку не може забезпечити відшкодування відповідачу 1 втраченого за угодою за рахунок відповідача 2.

Як встановлено судом, ПП «УкрАзовДон» станом на 22.07.2002 р. не знаходиться за юридичною адресою, податковою інспекцією не встановлено місцезнаходження цього підприємства, податкові зобов’язання йому не визначались, особи, причетні до діяльності підприємства, на даний час не встановлені.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ДПІ у м. Лисичанську, не мав правових підстав для застосування статті 49 Цивільного кодексу УРСР на момент ухвалення рішення у справі.  

Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.04.2002 р., укладеного між ВАТ «Лисичанська сода» та ПП «УкрАзовДон», заявлена позивачем до суду в лютому 2005 р. на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

1 січня 2004 року згідно з пунктом 1 та пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, встановлених статтею 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в дохід держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За змістом частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України, кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, у позивача на момент звернення до суду право вимоги про визнання зазначеного договору недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР було відсутнє.

З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позову є правильним і таким, що відповідає нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

                                                              (підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                              (підпис)                     Федоров М.О.

(підпис)                     Костенко М.І.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                   Рибченко А.О.