Рішення № 54400763, 14.12.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8233/15-ц

Категорія 56

2/295/2426/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.

секретаря судового засідання Білінській Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_2" в особі Житомирського центрального відділення ПАТ «УКРІНБАНК» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із указаним позовом в якому послався на те, що між ним та ПАТ "Український ОСОБА_2" в особі Житомирського центрального відділення ПАТ "УКРІНБАНК" 30 січня 2015 року було укладено Заяву-договір про розміщення банківського вкладу №10-1323168 на суму 15 500 доларів США строком на 14 днів із розміром відсотків за користування 7% річних. Умовами Договору передбачалась можливість автоматичного продовження його дії на 12 повних періодів, кожен з яких дорівнює 14 днів (автопролонгація). При цьому при кожній автопролонгації вкладу на наступні 14 днів процентна ставка збільшується на 0,1%. Позивач зазначає, що 03 квітня 2015 року він звернувся до банку із заявою про повернення банківського вкладу, а 17 квітня із вимогою про повернення вкладу, проте на обидва звернення жодної відповіді не отримав, банківській вклад із нарахованими за користування ним процентами також не повернуто. У звязку із невиконанням відповідачем умов договору позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача з урахуванням уточнених вимог залишок суми вкладу у розмірі 10 200 доларів США та нараховані відсотки за користування вкладом у розмірі 627,90 доларів США згідно умов заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-1323168 від 30.01.2015 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та просив стягнути 10 238,13 доларів США, з яких 10 200,00 доларів США сума вкладу, 26 доларів США 99 центів сума процентів за період знаходження коштів на умовах вкладу на вимогу та 11 доларів США 14 центів залишок процентів, які було перенесено 27.03.2015 на рахунок № 26203168100407. Зазначив, що після закінчення 27.03.2015 чергового періоду лонгації на підставі розпорядження позивача від 27.03.2015 (меморіального ордеру) сума вкладу в розмірі 15 500,00 доларів США була перерахована на інший депозитний рахунок позивача №26203168100407 в ПАТ «УКРІНБАНК», який був 28.11.14 відкритий позивачу для зберігання коштів на умовах вкладу на вимогу з нарахування процентів в розмірі 0,5% річних. За словами представника ПАТ «УКРІНБАНК», період нарахування процентів згідно умов спірного договору закінчився не 21.05.15, а 26.03.15, так як 27.03.15 сума вкладу була перерахована за розпорядженням позивача на його рахунок №26203168100407, грошові кошти на якому розміщуються на умовах вкладу на вимогу під 0,5% річних, у звязку із чим нарахування процентів в період з 27.03.15 здійснювалось з розрахунку 0,5% річних. Надав відповідні письмові заперечення (а.с. 54-58).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Як встановлено судом, 30 січня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено Заяву-договір про розміщення банківського вкладу №10-1323168 на період з 30.01.2015 по 13.02.2015 на суму 15 500 доларів США та з процентною ставкою 7% річних (а.с. 8). Умовами договору передбачалась можливість автоматичного продовження його дії на 12 повних періодів, кожен з яких дорівнює 14 днів (автопролонгація). При кожній автопролонгації вкладу на наступні 14 днів процентна ставка збільшується на 0,1% (а.с. 8).

03.04.2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення йому вкладу в сумі 15 500 доларів США та нарахованих відсотків, однак відповідач повністю не виконав свого обов'язку, передбаченого договором щодо повернення коштів та сплати процентів.

17.04.2015 року позивач повторно звернувся із письмовою заявою (вимогою) до відповідача про повернення вкладу та відсотків.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, після закінчення 27.03.2015 чергового періоду автопролонгації на підставі меморіального ордеру № 3639743 від 27.03.15 на перерахування вкладу, що підписаний позивачем (а.с. 29), сума вкладу в розмірі 15 500,00 доларів США була перерахована на інший депозитний рахунок позивача №26203168100407 в ПАТ «УКРІНБАНК», який був 28.11.14 відкритий ОСОБА_1 для зберігання коштів на умовах вкладу на вимогу з нарахуванням процентів в розмірі 0,5% річних відповідно до Заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-2305069 від 28.11.14 (а.с. 30).

Таким чином, нарахування процентів в період з 27.03.15 здійснювалось з розрахунку 0,5% річних.

У постанові від 11 листопада 2015 року по справі №6-1891цс15 Верховним Судом України був зроблений наступний правовий висновок, що: «…закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.

Проте суди, задовольняючи позов у повному обсязі, положення частини першої статті 1058 та статті 1061 ЦК України у спірних правовідносинах застосували неправильно та дійшли помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором (18,6 % річних), не врахувавши, що договором не визначено розмір ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов'язання за ним. Суд безпідставно не застосував норму статті 1070 ЦК України та не врахував, що з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу».

Згідно положень ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на той факт, що гр. ОСОБА_1 звертався до відповідача з письмовою вимогою про повернення йому суми вкладу та процентів, проте його вимога в повному обсязі виконана не була, враховуючи розмір підтверджених зобовязань банку перед позивачем щодо повернення вкладу та сплати процентів за його користування, часткового визнання позову відповідачем та наведеного ним у запереченнях розрахунку, суд стягує з відповідача на користь позивача 10 238,13 доларів США, з яких 10 200,00 доларів США сума вкладу, 26 доларів США 99 центів сума процентів за період знаходження коштів на умовах вкладу на вимогу та 11 доларів США 14 центів залишок процентів, які було перенесено 27.03.2015 на рахунок № 26203168100407.

З відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 157 грн. 25 коп. (в еквіваленті за курсом НБУ) відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 1058-1065, 1070 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_2" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про розміщення банківського вкладу в сумі 10 238 доларів США 13 центів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_2" на користь держави судовий збір в сумі 2 157 грн. 25 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днівз дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов