Постанова № 54398725, 15.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/20434/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Майструка Є.С. - дов. №3618/18 від 25.11.2014 р.

від відповідача Лисенка Д.В. - дов. №1466 від 29.05.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.11.2015 р. (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі №910/20434/15

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «АХА Страхування»

(далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування»)

до Приватного акціонерного товариства

«Українська пожежно-страхова компанія»

(далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»)

про стягнення 4 898,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2015 р. у справі №910/20434/15 позов задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» грошові кошти у розмірі 4 898,92 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. За твердженнями відповідача, при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції всупереч Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не застосовано коефіцієнту фізичного зносу тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/20434/15 за апеляційною скаргою ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р., з огляду на перебування судді Коршун Н.М. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 15.12.2015 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 р., враховуючи формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, вихід судді Коршун Н.М. з відпустки, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 р. апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судове засідання з'явилися представники сторін, представник відповідача (апелянта) доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в скарзі підстав скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ПрАТ «СК «АХА Страхування» з вимогами до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення з урахуванням уточнення позовних вимог 4 898,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не виконав зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автомобіля «Skoda Fabia» державний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Skoda Fabia») водієм автомобіля ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль ВАЗ-2106), цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7186131 (далі - Поліс), та право вимоги за якою перейшло до позивача тощо.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й прийняв рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Постановляючи оскаржене рішення місцевий суд встановив, що позивачем виплачено своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 19 091,23 грн., проте відповідачем, як страховиком винної в ДТП особи, безпідставно зменшено розмір страхового відшкодування на суму 4 898,92 грн. й перераховано позивачу таке відшкодування в розмірі 13 192,32 грн. За висновками місцевого суду, посилання відповідача на застосування коефіцієнту фізичного зносу не заслуговують на увагу як безпідставні тощо.

Так, як встановлено матеріалами справи, 14.10.2014 р. між позивачем (страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біонорика» (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 493а4аа від 14.10.2014 р., за умовами якого застраховано пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобіля «Skoda Fabia» майнові інтереси страхувальника.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9470599 та постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 23.12.2014 р., 03.12.2014 р. ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2106, порушив пункт 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищезгаданою постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до страхового акту №1.001.14.19033/VESKO34648 від 07.04.2015 р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування дорівнює 19 091,23 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 19 091,23 грн. на рахунок Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса», що підтверджується платіжним дорученням №147 205 від 18.12.2014 р., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Такою особою в даному випадку є винний у скоєнні ДТП водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_4

Страхувальник (власник автомобіля «Skoda Fabia»), який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача (водія автомобіля ВАЗ-2106) й строк такої вимоги починає спливати в момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика (ПрАТ «СК «АХА Страхування») переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, права та обов'язки страхувальника позивача (власника автомобіля «Skoda Fabia»), в тому числі право вимоги до особи, яка визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до його страховика - до ПрАТ «СК «АХА Страхування» в межах здійсненої ним виплати в розмірі 19 091,23 грн.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Як встановлено матеріалами справи, цивільно-правову відповідальність водія автомобіля ВАЗ-2106 застраховано в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі Полісу, ліміт відповідальності згідно якого за заподіяну майну третій особі шкоду становить 50 000,00 грн., франшизу встановлено в розмірі 999,99 грн. Таким чином, відповідач є особою, на яку згідно Полісу покладено обов'язок з відшкодування завданої під час експлуатації автомобіля «Skoda Fabia» в момент ДТП шкоди на суму 19 091,23 грн.

Оскільки відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 13 192,32 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму в розмірі 4 898,92 грн. (19 091,23 грн. - 13 192,32 грн. - 999,99 грн. = 4 898,92 грн.), яку заявлено позивачем до стягнення, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апелянта про те, що на підставі ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний здійснити страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу є помилковими, з ними не погоджується апеляційний господарський суд.

Так, положеннями ст.ст. 22, 29 вищезгаданого Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому законодавством порядку.

Проте, за змістом приписів ч. 1 ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Спір у даній справі виник в зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, які регулюються вимогами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Натомість преамбулою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави вважати, що в момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

В свою чергу у правовідносинах, заснованих на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за нього.

Таким чином Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюються інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, приписи цього Закону до даних правовідносин не застосовуються. Згаданий Закон регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач до таких суб'єктів не належить.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р. у справі №910/17223/13 (постанова від 04.11.2014).

В свою чергу постановою від 15.04.2015 р. за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2014 р. у справі №910/7163/14 Верховний Суд України встановив, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, які визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування страховик набуває права зворотної вимоги в сумі страхового відшкодування в межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами у справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 р. у справі №910/20434/15 - без змін.

Матеріали справи №910/20434/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун