Рішення № 54394587, 10.12.2015, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2644/14-ц

Провадження № 2/456/115/2015

РІШЕННЯ

іменем України

10 грудня 2015 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Гулкевича О. В. ,

з участю секретаря Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийського міського комбінату комунальних підприємств про стягнення збитків, спричинених знищенням майна,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до відповідача з позовомстягнення збитків, спричинених знищенням майна, в якому з врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог просив стягнути з останнього на його користь 69000 грн. збитків, спричинених знищенням належного йому на праві приватної власності металевого восьмигранного кіоску білого кольору з конусним дахом червоно кольору, разом з торгівельним обладнанням та іншими товарно-матеріальними цінностями.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що спірний кіоск на підставі накладної №7 від 25.01.2002р., виданої приватним торгово-виробничим малим підприємством «Обрій», належав ФОП ОСОБА_2 та був знаходився на території орендованої земельної ділянки, розташованої на розі вулиць Зелена Успенська в м.Стрию.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. у справі №2а-12533/11/1370 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013р. у справі №112577/12 встановлено, що спірний кіоск був демонтований відповідачем у звязку з припиненням 28.02.2011р. підприємницької діяльності ОСОБА_2

Після демонтажу кіоск був вивезений відповідачем та знаходився на його території.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 15.05.2014р., він придбав у ОСОБА_2 за 29500 грн. спірний металевий кіоск.

Окрім цього, 30.05.2014р. між ним та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу від 15.05.2014р., згідно з якою сторони визначили ціну спірного кіоску разом з товарно-матеріальними цінностями, які станом на 29.06.2011р., тобто на день незаконного демонтажу та вивезення кіоску відповідачем знаходилися в ньому, а саме: торгівельні прилавки, тумбочки, навісні полиці, стелаж деревяний, морозильна камера, холодильник, вага електронна, касовий апарат, електролічильник, електрокабель довжиною 50м, хлібобулочні вироби, фруктові та мінеральні води, соки, морозиво, мука, крупи, цукор, печиво, вафлі, конфетки, всього на загальну суму 39500 грн. За домовленістю сторін продаж кіоску разом з комплектом обладнання та іншими товарно-матеріальними цінностями вчинено за 69000 грн.

Однак, відповідач відмовляється повернути йому кіоск, незважаючи на його неодноразові звернення, що й спонукало його звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, позов підтримав, пояснив, що стан кіоску, в якому той перебував станом місля демонтажу відповідачем, станом на 30.05.2014р. та 05.08.2015р., а також відсутність товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися в ньому, доводиться долученими ним до заяви про збільшення позовних вимог актами від 30.06.2011р., 30.05.2014р. та 05.08.2015р.; фотознімками та товарно-транспортними накладними. Не заперечив, що зазначені акти складалися за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов заперечила, оскільки вважала вимоги позивача безпідставними, кіоск є в наявності, в тому ж стані, в якому був демонтований, тому позивач може його забрати.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ст.55 Конституції України та положень ст.ст.3, 11, 15, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами й зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При цьому ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ж, в свою чергу, є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.4 вказаної статті на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з копією накладної №7 від 06.02.2002р. (а.с.11) виданої приватним торгово-виробничим малим підприємством «Обрій» ОСОБА_2, останнім оплачено 9000 грн. за виготовлення металевого кіоску, перевезення, виготовлення фундаменту, встановлення.

Договір про відчуження спірного кіоску та додаткова угода до зазначеного договору про відчуження наявних у кіоску на момент його демонтажу товарно-матеріальних цінностей були укладені між позивачем та ОСОБА_2 15.05.2014р. та 30.05.2014р.

З наданих позивачем копій договору купівлі-продажу кіоску від 15.05.2014р., додаткової угоди до договору купівлі-продажу кіоску від 30.05.2014р., актів, датованих 30.05.2014р. та 05.08.2015р., вбачається, що на момент укладення цих угод кіоск знаходиться на території Стрийського МККП в лежачому положенні, що унеможливлює доступ до нього та в середину і встановлення наявних в ньому товарно-матеріальних цінностей. За зазначеними договором та угодою продавець (ОСОБА_2Б.) зобовязався передати кіоск та наявні в ньому товарно-матеріальні цінності, а покупець (ОСОБА_1О.) прийняти такі.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач не довів належними та допустимими доказами факт передання йому придбаного майна як це передбачено укладеними 15.05.2014р. договором та 30.05.2014р. угодою, тому є всі підстав вважати, що позивач не набув права власності на спірне майно за зазначеними угодами в порядку, визначеному ст.ст.334, 663 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013р. у справі №112577/12 (а.с.29-33) встановлено, що збитки, які полягають у пошкодженні майна спірного кіоску та товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися в ньому на момент демонтажу - 29.06.2011р., завдані Стрийським МККП саме ОСОБА_2, який на зазначену дату був власником спірного кіоску, а не позивачу, тому суд вважає, що саме ОСОБА_2 має право на відшкодування завданих збитків. Однак, останній з таким позовом до суду не звертався.

Враховуючи наведене, суд вважає, що даний позов предявлений позивачем ОСОБА_1, якому не належить право вимоги, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.22,1166,1192 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Стрийського міського комбінату комунальних підприємств про стягнення збитків, спричинених знищенням майна.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Стрийський міськрайонний суд.

Головуючий-суддя ОСОБА_4