Постанова № 54392443, 18.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 911/3045/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Гірчак Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Хлабистін Д.М., представник за довіреністю № 26 від 01.01.2015р.;

від відповідача: Матохнюк А.А., представник за довіреністю б/н від 28.08.2015р.,

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"

на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015р. (підписано - 29.09.2015р.)

у справі №911/3045/15 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" (надалі - відповідач) про стягнення 83 255,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній №33267840 масу вантажу, завантаженого у вагон №60496411, на підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як відправником вантажу залізничним транспортом, у залізничній накладній була невірно зазначена маса вантажу. Вказані обставини зафіксовані актом попутної станції та комерційним актом станції призначення вантажу. В силу ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України штраф, нарахований залізницею, підлягає сплаті відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2015р. позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.09.2015р. у справі №911/3045/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" 83 255 грн. 00 коп. штрафу, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено невірне зазначення вантажовідправником у залізничній накладній за №33267840 масу вантажу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015 р. у справі №911/3045/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування ним обставин справи та прийняття рішення, висновки якого не відповідали фактичним обставинам справи.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначав, що в порушення пункту 8 Правил складання актів і пункту 4.3. Правил оформлення перевізних документів, в залізничній накладній №33267840, отриманій одержувачем ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» не вказано про складання залізницею 23.01.2015р., ні загального, ні комерційного акту. При цьому, за твердженням відповідача, ні він, ні одержувач, в порушення пункту 14 Правил складання актів, не отримував від залізниці, ні комерційний акт РА №006759/26/4 від 23.01.2015р., ні акт загальної форми 116 від 23.01.2015р. З огляду на вказані обставини апелянт вважав, що комерційний акт РА №006759/26/4 від 23.01.2015р. не може вважатися доказом невідповідності маси вантажу зазначеним у залізничній накладній даним, відтак, позовні вимоги - необґрунтовані.

На думку апелянта здійснення залізницею перевірки вантажу на проміжній станції, мало на меті усунути від зважування одержувача вантажу, а також для того, щоб маса тари була прийнята за трафаретом на вагоні, і не потрібно б було здійснювати зважування вагону без вантажу, що передбачено пунктом 4 Правил складання актів. Разом з тим, скаржник зазначав, що при прийманні вантажу одержувачем, ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», було встановлено, що маса вантажу у вагоні складала 65 600 кг, що на 700 кг менше, ніж зазначено в залізничній накладній, що підтверджується актом приймання металів чорних (вторинних) №14242 форми 19.

Крім того, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем у справі вказано ДП "Придніпровська залізниця", тоді як позов від його імені був заявлений відокремленим підрозділом "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" без клопотання позивача про стягнення штрафу на користь ДП "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень". Отже, на думку відповідача, місцевий господарський суд ухвалив рішення поза межами позовних вимоги, що є порушенням ст. 83 ГПК України.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 02.11.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 р. у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Чорна Л.В. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2015 року.

12.11.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії залізничної накладної №33267840 і копії листа ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" вих. №3009-14 від 30.09.2015р.

17.11.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи судової практики.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №911/3045/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015р. у справі №911/3045/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

У судове засідання 18.11.2015р. з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 18.11.2015р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015р. по справі №911/3045/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2015р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як підтверджується залізничною накладною від 19.01.2015 року за №33267840, залізницею був прийнятий до перевезення вантаж у вагоні №60496411, вантажовідправником якого був відповідач.

При проходженні поїзду №2020, у складі якого був вказаний вагон, через станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, в результаті якої виявлено невідповідність реальної маси вантажу відомостям складеної відправником залізничної накладної №33267840 від 19.01.2015р, про що складено акт загальної форми №116/Ваги від 23.01.2015 року.

Виявлені порушення були зафіксовані у комерційному акті РА № 006759/26/4 від 23.01.2015р., в якому також зазначалось, що погрузка нижче бортів на 10-15 см, поверхність пакетована, маркована; торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін закриті; в технічному відношенні вагон справний; при повторному переваженні вагону вага підтвердилась.

При прибутті вагону на станцію призначення у комерційному акті у розділі «Є» зроблено відмітку про те, що під час перевірки різниці проти цього акта не виявлено.

Судова колегія враховує, що відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно із п. 4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за N644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N863/5084, заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил, відповідно до якого представник відправника особисто в накладній заповнює графу 24 "Маса вантажу, визначена відправником".

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту).

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Статтею 122 Статуту унормовано, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Статтею 118 Статуту передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно із п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за N644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, маса вантажу, вказана вантажовідправником у транспортних документах, була занижена на 1 400 кг, що підтверджується складеними залізницею загальним актом та комерційним актом.

У відповідності до статей 549, 611 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, ст.ст. 118, 122 Статуту, позивач нарахував штраф у п'ятикратному розмірі від вартості перевезення в зв'язку з невірним зазначенням у накладній маси вантажу на загальну суму 83 255,00 грн.

Доводи апелянта з приводу того, що складені залізницею загальний та комерційний акти не можуть вважатися доказами, які підтверджують вказані позивачем обставини, підлягають відхиленню з таких мотивів.

Проведення перевірки стану вантажу, його маси, тощо може здійснюватися залізницею як на станції призначення (кінцевій станції ), так і на попутній станції.

Пунктом 10 Правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Так, згідно п. 12 зазначених Правил, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Комерційний акт РА № 006759/26/4 від 23.01.2015р., засвідчений штемпелем станції та підписами начальника станції, прийомоздавальника, містить також підпис представника одержувача ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет». У розділі «Є» зроблена відмітка про відсутність під час перевірки різниці проти цього акта не виявлено.

Отже, представник ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» (одержувача) при прибутті вагону на станцію призначення був присутнім, комерційний акт отримав, розбіжностей між даними занесеними в даний комерційний акт, складений на попутній станції та фактичною наявністю та станом вантажу не виявив.

Тим більше, що як слідує зі змісту акту загальної форми, перевірка даного вагону з вантажем на проміжній станції здійснювалась шляхом зважування на вагонних 150 тонних електроннотензометричних вагах.

Доводи апелянта з приводу того, що суд першої інстанції при вирішені спору вийшов за межі позовних вимоги, адже позивачем в справі зазначено ДП "Придніпровська залізниця", а позов від його імені заявлено відокремленним підрозділом "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", без клопотання позивача про стягнення з відповідача суми штрафу на користь ДП "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", відхиляються за неспроможністю.

При цьому колегія суддів звертає увагу на п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року за N 18,, яким визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

В суді першої інстанції позивач просив суд покласти на відповідача, окрім витрат зі сплати судового збору, понесені судові витрати в сумі 477,12 грн. на забезпечення явки до суду у засідання 24.09.2015 року представника позивача. На підтвердження своїх доводів позивач посилався на проїзні документи (квитки) з Дніпропетровська до Києва та з Києва до Дніпропетровська, придбані на ім'я Хлабистіна Дмитра.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкту судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті) і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами (п. 6.2. постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7).

Однак, документальних підтверджень того, що вказані витрати є мінімальною вартістю проїзду до міста Київ з міста Дніпропетровськ позивач не подав.

Представник Хлабистін Дмитро Миколайович діяв від імені відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на підставі довіреності №26 від 01.01.2015 року. Інших документів, які регулюють правовідносини представника з позивачем, до матеріалів справи не надано. Даною довіреністю не визначені питання оплати витрат на представництво, а також відшкодування позивачем інших витрат, пов'язаних із участю у справі (зокрема, за рахунок кого здійснюються дані витрати та як вони відшкодовуються).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про розмір стягнутих на користь позивача і документально підтверджених судових витратах.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015р. у справі №911/3045/15 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2015р. у справі №911/3045/15 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі №911/3045/15 - без змін.

2.Матеріали справи №911/3045/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна