Рішення № 54392187, 10.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015Справа №910/5016/14

За позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" До Міністерства оборони України Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова Державного університету комунікацій (третя особа - 1) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України (третя особа - 2) Простягнення 18 572 209,30 грн. Головуючий суддя Мандриченко О.В.

Судді Паламар П.І.

Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача:Соболєв А.О., представник за довіреністю № 3 від 05.01.2015 р.; Від відповідача:Шпічка Г.В., представник за довіреністю № 5 від 19.01.2015 р.;Від третьої особи-1: не з'явився;Від третьої особи-2:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 Державне підприємство Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулося до суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 16 344 242,76 грн. заборгованості з оплати послуг з організації харчування особового складу військових частин і годування тварин за договорами від 12.01.2007 № 251/4/2/07/4 та від 13.04.2007 № 251/4/2/07/12, 833 556,37 грн. інфляційної складової боргу, 1 394 410,09 грн. 3 % річних за час прострочки.

Справа розглядається у зв'язку зі скасуванням на підставі постанови Вищого господарського суду України від 15.09.2015 постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 910/5016/14 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 з направленням справи на новий розгляд.

Зважаючи на перебування головуючого у справі судді на лікарняному, за наслідками повторного автоматичного розподілу справи її було прийнято до провадження колегію суддів у складі Мандриченка О.В. в якості головуючого, суддів Паламаря П.І., Пригунової А.Б. та призначено до розгляду на 08.12.2015 (ухвала від 27.11.2015 в матеріалах справи).

08.12.2015 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.12.2015 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стверджуючи, що у відповідача за період з 01.01.2011 по 16.02.2011 виникла перед позивачем заборгованість з оплати належним чином прийнятих послуг з організації харчування, що надавалися в рамках укладених сторонами 12.01.2007 та 13.04.2007 договорів № 251/4/2/07/4 та № 251/4/2/07/12, оскільки листування позивача та відповідача свідчить про продовження дії таких договорів на спірний період. У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив послуги у визначені договорами строки, позивач звернувся до суду для захисту порушених прав та вимагає від суду стягнення нарахувань на ст. 625 Цивільного кодексу України (833 566,37 грн. втрат від інфляції та 1 394 410,19 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 01.04.2011 по 31.01.2014).

Представник відповідача проти позову заперечував, стверджуючи про безпідставність позовних вимог та відсутність обов'язку з оплати прийнятих послуг через відсутність належним чином складеного та оформленого єдиним документом договору про надавання послуг з організації харчування особового складу військових частин і годування тварин, відсутність його реєстрації в органах казначейства, що унеможливлює проведення розрахунків між сторонами.

Треті особи, які належним чином і своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, письмові пояснення по суті спору не подали, фактичних даних на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості не представили.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі - Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" протягом 2007 - 2010 років був виконавцем послуг організації харчування особового складу військових частин і годування тварин за рахунок коштів Державного бюджету України. Зокрема, позивачем як виконавцем та Міністерством оборони України в якості замовника були укладено договір від 12.01.2007 № 251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла церква), А0473 (с. Дівички) за кошти Державного бюджету України), а також 13.04.2007 договір № 251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А1486, А 0565, А2923, А 2319, А3020, А0231, А2860 у тому числі: управління в/ч А2860, А2682, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, КПС-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КПС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, -Л436, АЗ 177, АЗ 193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і годування тварин (за кошти Державного бюджету України).

За умовами зазначених угод виконавець зобов'язався надати послуги з харчування особового складу військових частин, визначених сторонами, в стаціонарних та польових умовах, а також військових частин (закладів), що прикріплені на продовольче забезпечення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства (п. 1.1 договорів).

Строк дії даних догорів був встановлений з дати набрання ним чинності до 31.12.2007 (п. 11.1 договору від 12.01.2007, п. 12.1 договору від 13.04.2007). Внаслідок укладення сторонами численних додаткових угод, строк дії вказаних договорів продовжено до 31.12.2010.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель", редакція якого станом на 01.01.2011 встановлювала заборону укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 40).

Державне регулювання надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України зумовлене їх специфічним характером, зміст якого полягає у необхідності забезпечення безперервного надання цих послуг.

Прикінцевими положеннями даного нормативного акту (в редакції Закону від 11.01.2011 № 2899-17) дозволено у 2011 році замовникам для безперервного забезпечення харчування особового складу Збройних Сил України, а також учнів (студентів) навчальних закладів та дітей, харчування яких здійснюється за рахунок державних коштів, укладати договори про закупівлю послуг з харчування із суб'єктами господарювання - переможцями процедури закупівлі у 2009 - 2010 роках в межах відповідних бюджетних призначень, із строком їх дії до 31 березня 2011 року (п. 4).

З метою виконання зазначених законодавчих приписів щодо безперервного забезпечення харчування особового складу Збройних Сил України, окремим дорученням Міністра оборони України ОСОБА_6 від 08.02.2011 заступнику Міністра оборони України ОСОБА_7 та тимчасовому виконуючому обов'язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковнику ОСОБА_8 доручено укласти договори на закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин (закладів) із суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2009-2010 роках.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 16.12.2010 № 286/5/1052 тимчасовим виконуючим обов'язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковником ОСОБА_8 позивачеві доведено, що для забезпечення харчування військовослужбовців у період проведення закупівлі цих послуг на 2011 рік, за протокольним дорученням Прем'єр-міністра України, проводиться відповідна робота, у зв'язку з чим позивачеві запропоновано письмово підтвердити можливості свого підприємства забезпечити надання послуг з харчування особового складу військ з 01.01.2011.

У відповідь на вказане звернення позивач, листом від 28.12.2010 № 1651 повідомив про можливість надання послуг з харчування у запитуваний період, на умовах договорів № 251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та № 251/4/2/07/12 від 13.04.2007.

Проаналізувавши правові позиції сторін та дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог зі стягнення суми основного боргу, оскільки фактичні обставини справи свідчать про виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин з договору про надання послуг, який був укладений ними у простій письмовій формі шляхом обміну листами.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує, що правовідносини між сторонами у попередній рік були врегульовані у подібний спосіб, адже постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році" від 29.12.2010 № 1414 Міністерству оборони України для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил України було надано право укладати з суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2007-2009 роках додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування в межах відповідних бюджетних призначень Міністерства оборони України.

Таким чином, між сторонами відповідно до положень ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України було укладено договір з надання послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички), А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А1486, А 0565, А2923, А 2319, А3020, А0231, А2860 у тому числі: управління в/ч А2860, А2682, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, КПС-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КПС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, -Л436, АЗ 177, АЗ 193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і послуг з годування тварин н період з 01.01.2011 до 31.03.2011.

Зі змісту вказаних вище листів не вбачається, що сторони досягли згоди про продовження дії раніше укладених між ними договорів на період до 01.03.2011, тому посилання позивача з цього приводу є необґрунтованими.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу Закону України "Про здійснення державних закупівель", нормами Цивільного та Господарського кодексів України слідує, що вчинення сторонами правочину у спрощений спосіб з можливим недотриманням процедури його укладення, не має наслідком його нікчемність.

Таким чином, укладення договору у простій письмовій формі шляхом обміну листами не суперечить Закону України "Про здійснення державних закупівель", що був чинний у період виникнення та виконання спірних правовідносин.

Також, судом встановлено, що на виконання укладеного правочину з надання послуг позивач у період з 01.01.2011 по 16.02.2011 надав відповідачу послуги з організації харчування особового складу військових частин та годування тварин на суму 16 344 242,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг, поясненнями позивача та третьої особи-1 та не було заперечено відповідачем в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладеним між сторонами договором строк оплати визначений не був.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, коли відповідач не оплатив послуги, прийняті від позивача відповідно до укладеного у простій письмовій формі договору, його прострочення перед позивачем слід вважати таким, що виникло з моменту звернення позивача до суду з даним позовом.

Оскільки факт надання послуг доведено належними засобами доказування і їх вартість документально підтверджена, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є законними і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, нараховані за період з 01.04.2011 по 31.01.2014.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, нараховані за межами строків договорів від 12.01.2007 та 13.04.2007, а не чинного у спірний період договору, укладеного у спрощений спосіб, задоволенню не підлягають, оскільки протягом заявленого періоду прострочення боржника не існувало.

Щодо посилань відповідача на недоведення позивачем повноважень командирів військових частин на підписання актів виконаних робіт, суд зазначає про їх суперечність нормі ст. 92 Цивільного кодексу України, за приписами ч. 3 якої обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження, отже, саме відповідач мав доводити такі обставини.

З урахуванням описаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати - покладенню на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з урахуванням ставок судового збору, дійсних на момент звернення позивача до суду.

Керуючись ст.ст. 32-38, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00340022) на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідентифікаційний код 08358735) 16 344 242 (шістнадцять мільйонів триста сорок чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 76 коп. боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00340022) в доход Державного бюджету України 71 253 (сімдесят одну тисячу двісті п'ятдесят три) грн. судового збору. Видати наказ.

4. У позові в іншій частині відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення 15.12.2015 р.