Постанова № 54392066, 16.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 грудня 2015 року 16:50 справа №826/15408/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомМіністерства юстиції УкраїнидоКомуністичної партії Українитретя особаУповноважений Верховної Ради України з прав людинипроприпинення діяльності політичної партіїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство юстиції України (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комуністичної партії України (далі по тексту - відповідач), в якому просить припинити діяльність Комуністичної партії України, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 жовтня 1993 року, свідоцтво №505, місцезнаходження: вул. Борисоглібська, 7, м. Київ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15408/15 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі по тексту - третя особа).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили, представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника третьої особи, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, після заслуховування усіх представників сторін по суті позовних вимог, в судовому засіданні 30 жовтня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян від 05 жовтня 1993 року №505 Міністерством юстиції України зареєстровано політичну партію - Комуністична партія України, діяльність якої поширюється на територію України.

Позивач зазначає, що Комуністичною партією України не виконано обов'язку щодо приведення у відповідність своїх установчих документів та найменування у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", у зв'язку із чим наказом Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року №1312/5 "Про затвердження правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" визнано найменування, символіку, статут та програму діяльності Комуністичної партії України такими, що не відповідають вимогам згаданого Закону; а тому вважає, що діяльність політичної партії підлягає припиненню у судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив, виходячи з наступного: позовні вимоги не відповідають нормам Конституції України та Закону України "Про політичні партії", оскільки об'єднання громадян не можуть бути заборонені шляхом прийняття відповідних законів у зв'язку зі сповідуванням певної ідеології; питання заборони політичної партії належить до виключної компетенції суду та не можуть регулюватися Верховною Радою України шляхом прийняття закону; Конституція України та Закон України "Про політичні партії" передбачають можливість лише заборони діяльності політичної партії, а не припинення її діяльності; при прийнятті Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" порушено положення міжнародних договорів, у тому числі Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Комуністична партія України об'єктивно не мала можливості привести внести зміни до статутних та програмних документів, відкоригувати найменування, символіку та партійні атрибути у визначений Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" місячний термін з об'єктивних чинників, а саме неможливість проведення зборів та неякісне формулювання норм вказаного Закону; наказ Міністерства юстиції України №1312/5, яким затверджено Правовий висновок від 17 липня 2015 року №1 про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки Комуністичної партії України вимогам Закону, та на підставі якого подано позов про припинення діяльності відповідача, не відповідає вимогам Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", суперечить положенням Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та прийнятий із порушенням встановленого порядку; комісія з питань дотримання вимог Закону про декомунізацію не повідомила відповідача про засідання комісії; подавши позов до суду, Міністерство юстиції України намагається припинити діяльність відповідача, що являє собою прояв дискримінації; про недопустимість обмежень свободи об'єднань склалася усталена практика Європейського Суду з прав людини.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Стаття 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За визначенням статті 2 Закону України "Про політичні партії" політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про політичні партії" політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Як встановлює частина третя статті 4 Закону України "Про політичні партії", втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про політичні партії" утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.

Згідно положень статті 18 Закону України "Про політичні партії" державний контроль за діяльністю політичних партій за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, таким органом є Міністерство юстиції України.

Відповідно до підпункту 832 цього Положення Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань приймає рішення щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки".

Наведені правові норми вказують на можливість обмеження діяльності політичних партій, необхідних у демократичному суспільстві, на підставі відповідного рішення Міністерства юстиції України, якщо їхня діяльність, найменування та/або символіка не відповідають вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" режимів та їх символіки.

При цьому згідно з практикою Європейського Суду з прав людини зазначені обмеження та заборони мають бути передбачені відповідним законом, переслідувати законні цілі, перелічені у статтях 10 і 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та бути необхідними у демократичному суспільстві, тобто реагувати на нагальну суспільну необхідність і бути пропорційними законним цілям, що переслідуються.

Так, Верховною Радою України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, керуючись положеннями Загальної декларації прав людини, беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1096 (1996) від 27 червня 1996 року щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, №1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, №1495 (2006) від 12 квітня 2006 року щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології, №1652 (2009) від 29 січня 2009 року щодо відношення до пам'ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах - членах Ради Європи, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29 червня- 3 липня 2009 року щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості, декларацію Європейського Парламенту від 23 вересня 2008 року щодо проголошення 23 серпня днем пам'яті жертв сталінізму і нацизму, резолюцію Європейського Парламенту від 23 жовтня 2008 року в пам'ять про Голодомор - штучний голод в Україні 1932- 1933 років, резолюцію Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму, Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Голодомору - Великого голоду 1932- 1933 років в Україні, прийняту на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, враховуючи засудження у 1991 році Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" політичних репресій, що здійснювалися протягом 1917- 1991 років комуністичним тоталітарним режимом на території України, відмежування від методу державного терору в управлінні державою, притаманного комуністичному тоталітарному режиму, і проголошення намірів неухильно сприяти відновленню справедливості та усуненню наслідків свавілля і порушення громадянських прав, враховуючи визнання Законом України "Про Голодомор 1932- 1933 років в Україні" Голодомору 1932- 1933 років геноцидом Українського народу, засудження злочинних дій тоталітарного режиму СРСР, спрямованих на організацію Голодомору, наслідком якого стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу та його вікових традицій, духовної культури та етнічної самобутності, а також встановлення постановою Апеляційного суду міста Києва 13 січня 2010 року факту причетності вищого керівництва СРСР, УРСР та комуністичної партії до організації Голодомору 1932- 1933 років в Україні, дбаючи про забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прагнучи розвивати і зміцнювати незалежну, демократичну, правову державу, керуючись статтею 11 Конституції України, яка зобов'язує державу сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, з метою недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України, прийняла Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", яким засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

Пункт 2 статті 1 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" визначає, що пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - це публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

За визначенням пункту 4 статті 1 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" символіка комуністичного тоталітарного режиму - це символіка, що зокрема включає:

а) будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР, держав так званої "народної демократії": Народної Республіки Албанії (Соціалістичної Народної Республіки Албанії), Народної Республіки Болгарії, Німецької Демократичної Республіки, Народної Республіки Румунії (Соціалістичної Республіки Румунії), Угорської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки, Федеративної Народної Республіки Югославії (Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії) та соціалістичних республік, що входили до її складу, крім тих, що є чинними (діючими) прапорами або гербами країн світу;

б) гімни СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік чи їх фрагменти;

в) прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п'ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п'ятикутної зірки;

г) символіку комуністичної партії або її елементи;

ґ) зображення, пам'ятники, пам'ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів;

д) зображення, пам'ятники, пам'ятні знаки, написи, присвячені подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам'ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури);

е) зображення гасел комуністичної партії, цитат осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), осіб, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування (крім цитат, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів;

є) назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з'їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури);

ж) найменування комуністичної партії.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" комуністичний тоталітарний режим 1917 - 1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв'язку з цим засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.

Згідно з нормами частини першої статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.

Частина друга статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" передбачає, що пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки юридичною особою, політичною партією, іншим об'єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є підставою для відмови в реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об'єднання громадян, підставою для відмови в реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

За змістом частини третьої статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" у разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їх діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, або іншого уповноваженого органу державної влади.

Як встановлює частина четверта статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до пункту 3 статті 7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" юридичні особи, політичні партії, інші об'єднання громадян, зареєстровані на день набрання чинності цим Законом, у разі порушення його вимог зобов'язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність із вимогами цього Закону.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" у разі недотримання вимог цього Закону юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, зазначеними у пункті 3 цієї статті Закону, їхня діяльність підлягає припиненню в установленому законом порядку, крім випадків, коли юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян вжито заходів щодо дотримання вимог цього Закону, а неможливість державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом, зумовлена об'єктивними причинами.

Таким чином, якщо найменування політичної партії, положення її установчих документів та символіка не відповідають вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", така політична партія зобов'язана привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність із вимогами цього Закону протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ж недотримання вимог цього Закону політичною партією, її діяльність підлягає припиненню в судовому порядку на підставі відповідного рішення Міністерства юстиції України та за його позовом, крім випадків, коли політичною партією, вжито заходів щодо дотримання вимог цього Закону, а неможливість державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом, зумовлена об'єктивними причинами.

При цьому суд зауважує, що наявність обґрунтованого та законного рішення Міністерства юстиції України про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки певної політичної партії вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" є безперечною підставою для прийняття судом рішення про припинення діяльності такої політичної партії.

Процедуру прийняття Міністерством юстиції України рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" визначає Порядок прийняття рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 року №354 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку Мін'юст безпосередньо або через територіальні органи забезпечує постійний моніторинг відповідності найменування та/або символіки, матеріалів реєстраційної справи юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Закону.

Пункт 4 Порядку передбачає, що однією із підстав проведення правової експертизи може бути ініціатива Мін'юсту.

Відповідно до пункту 7 Порядку для проведення правової експертизи щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Закону утворюється Комісія з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (далі по тексту - Комісія).

Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Мін'юсті, склад та положення якої затверджуються наказом Мін'юсту.

Згідно з пунктом 10 Порядку правова експертиза проводиться за повною або скороченою процедурою розгляду.

Скорочена процедура розгляду можлива за наявності фактів порушення вимог Закону об'єктом правової експертизи, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили. Під час скороченої процедури Комісією не досліджуються обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

В інших випадках проводиться повна процедура розгляду.

За правилами пунктів 11-13 проведення правової експертизи здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження матеріалів до Комісії.

Строк проведення експертизи може бути збільшений головою Комісії, але не більше ніж на 15 робочих днів або зупинений головою Комісії у разі необхідності звернення, зокрема, до наукових установ та організацій, правоохоронних органів з метою отримання інформації, необхідної для проведення правової експертизи.

Голова Комісії протягом 15 днів з моменту надходження до Комісії матеріалів, що є підставою для проведення правової експертизи відповідно до пункту 4 цього Порядку, призначає засідання Комісії та у разі необхідності надсилає запит до органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію об'єкта правової експертизи щодо отримання копій установчих документів або матеріалів реєстраційної справи об'єкта правової експертизи.

Пункт 14 Порядку встановлює, що предметом правової експертизи є: 1) найменування об'єкта правової експертизи; 2) символіка об'єкта правової експертизи, зареєстрована у встановленому законодавством порядку, або така, що використовується на офіційних бланках та іншій атрибутиці об'єкта правової експертизи; 3) установчі документи (за наявності) об'єкта правової експертизи, програма політичної партії; 4) рішення керівних органів об'єкта правової експертизи; 5) інформація про співпрацю об'єкта правової експертизи з юридичними особами іноземних держав, зокрема міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана з пропагандою комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; 6) матеріали аудіовізуальних (електронних), друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств, які містять інформацію про порушення об'єктом правової експертизи вимог Закону; 7) інші факти, відображені на матеріальних носіях, які свідчать про наявність ознак порушення вимог Закону у діяльності об'єкта правової експертизи.

Відповідно до пунктів 15, 20 Порядку за результатами правової експертизи щодо кожного об'єкта складається окремий правовий висновок про відповідність або невідповідність його діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону.

Правовий висновок про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки об'єкта правової експертизи вимогам Закону затверджується наказом Мін'юсту в строк, визначений у пунктах 11 і 12 цього Порядку.

Матеріали справи підтверджують, що за ініціативою Міністерства юстиції України Комісією проведено правову експертизу на відповідність найменування, символіки та установчих документів та програми діяльності Комуністичної партії України вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", за наслідками якої складено правовий висновок від 17 липня 2015 року №1 про невідповідність діяльності, найменування та символіки Комуністичної партії України вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (далі по тексту - правовий висновок).

За результатами правової експертизи Комісією встановлено наступне:

1. Повне найменування об'єкта правової експертизи: Комуністична партія України. Скорочене найменування: Компартія України або КПУ.

2. Об'єкт правової експертизи має власну символіку, зареєстровану 31 серпня 2001 року (реєстраційний №416).

Згідно з описом символіки об'єкта правової експертизи: "емблема Комуністичної партії України має форму кола, зовнішньої сторони якого йде напис "КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ" заголовним літерами червоного кольору.

Між початком і кінцем напису знаходиться п'ятикутна зірка червоного кольору. В середині кола розташовується розгорнута книга, на фоні якої розміщені золоті лаврова гілка, серп і молот.

Серп і молот, перехрещені між собою, символізують соціальну базу КПУ робітничий клас селянство; розгорнута книга трудову інтелігенцію; лаврова гілка, що переплітає серп і молот символ досягнення програмних цілей партії.

Прапор Комуністичної партії України являє собою прямокутне полотнище з тканини червоного кольору із вишитими золотими нитками зображеннями п'ятикутної зірки, серпа і молота у лівому верхньому куті, портретом В.І. Леніна у центрі прапора, словами "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" у верхній частині (над портретом В.І. Леніна) та "Комуністична партія України" у нижній частині (під портретом В.І. Леніна) прапору".

3. Статут Комуністичної партії України зареєстрований Міністерством юстиції України 05 жовтня 1993 року, погоджений у новій редакції із змінами 20 червня 2001 року, 17 липня 2002 року, 22 жовтня 2003 року, 05 серпня 2011 року.

Статут об'єкта правової експертизи передбачає, що "Комуністична партія України є політичною організацією, яка об'єднує на добровільних засадах громадян України - прихильників комуністичної ідеї. Вона є спадкоємицею ідей і традицій Комуністичної партії України, що діяла до незаконної заборони у серпні 1991 року і заборона діяльності якої рішенням Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року визнана неконституційною.

Комуністична партія України виражає інтереси трудящих - робітників, селян, інтелігенції, військовослужбовців, молоді, безробітних, пенсіонерів, організує їх на захист цих інтересів.

КПУ співпрацює з громадськими і політичними організаціями, які відстоюють принципи соціальної справедливості, справжнього народовладдя у формі Рад виступає за згуртування у братерському союзі на нових засадах народів незалежних держав, що утворилися в межах колишнього СРСР, зміцнює інтернаціональну солідарність з комуністичними партіями і трудящими інших країн.

У розробці своєї політики і практичній діяльності партія керується вченням Маркса - Енгельса - Леніна, яке творчо розвивається і збагачується досягненнями сучасної науки, досвідом світового комуністичного і робітничого руху, спирається на демократичні і гуманістичні традиції народу України.

Стратегічні завдання визначаються Програмою Комуністичної партії України, тактичні - з'їздами партії та її Центральним Комітетом".

4. Програма Комуністичної партії України прийнята ІІ (ХХХ) з'їздом Комуністичної партії України 12 березня 1995 року (далі - Програма).

Програма передбачає, що "виступивши як ідейна і організаційна спадкоємниця Компартії, яка діяла в Україні до антиконституційної заборони в серпні 1991 року, об'єднавши у своїх лавах переконаних прибічників комунізму, Комуністична партія України підхопила прапор боротьби за соціалізм в один із найбільш складних і драматичних періодів світової історії.

Завершується ХХ століття, головною подією якого стала Велика Жовтнева революція, що відкрила нову епоху, поклала початок історичному змаганню двох суспільних систем - соціалізму і капіталізму.

Перша в історії країна соціалізму - Союз Радянських Соціалістичних Республік - працею і генієм народу, керованого створеною В.І. Леніним партією, була перетворена на могутню світову державу.

Великий Жовтень став переломним рубежем у долі українського народу, який вперше став господарем своєї країни, справжнім суб'єктом історичного процесу.

Компартія України - партія борців за комунізм, суспільство, в якому вільний розвиток кожного стане умовою вільного розвитку всіх, суспільство справжнього гуманізму, де людина є не засобом, а метою і творцем історичного прогресу, найвищою суспільною цінністю.

Компартія України - партія пролетарського, соціалістичного інтернаціоналізму, невід'ємна складова частина міжнародного комуністичного руху, що має загальну соціально-класову природу, спільну ідеологію і світогляд, спільну мету.

Компартія України - партія авангардного типу, що прагне бути силою, котра завжди спонукає до руху вперед, застосовує різноманітні форми і методи політичної боротьби. Роботу партія веде, як і вчив В.І. Ленін, там де є маси, - у трудових колективах, територіальних та інших об'єднаннях трудящих.

Теоретичною та ідеологічною основою Компартії України є вчення Маркса-Енгельса-Леніна, яке постійно збагачується відповідно до реальної дійсності, що змінюється, нових умов і завдань.

Керівництвом компартії була недооцінена руйнівна сила націоналізму - ідеології найреакційніших антисоціалістичних кіл. Частина комуністів, заявляючи на словах про прихильність до інтернаціоналізму, піддалась настроям "націонал-комунізму", проти якого вів непримиренну боротьбу ще В.І. Ленін.

Весь історичний досвід України, інших радянських республік є незаперечним свідченням великої життєвої сили ленінської національної політики.

Комуністична партія України бере свій початок у створеній В.І. Леніним партії більшовиків, яка ввібрала в себе все найкраще із світової революційної теорії і практики, поклала початок новому етапу в розвитку російського і міжнародного робітничого руху, в історії нашої країни. Діяльність Ленінської партії привела до корінних змін в історичних долях кількох поколінь радянських людей, зробила могутній вплив на розвиток світової історії.

Ми відкидаємо заклики, від кого б вони не виходили, "розірвати з марксизмом-ленінізмом", будь-які спроби віднести його до "фундаментальних досягнень наукової думки минулого, неприйнятних як основа ідеології Комуністичної партії у наш час". У марксизмі-ленінізмі ми шукаємо не готові, придатні на всі часи і для всіх випадків життя рецепти, а найбільш ефективну методологію пізнання, ключ до наукового пошуку розв'язання проблем, що їх висуває життя.

Невід'ємною умовою успіху революційної марксистської партії є неухильне дотримання ленінських принципів партійного будівництва, утвердження партійної товариськості як норми внутрішньопартійного життя.

Суворо дотримуючись ленінських принципів роботи з кадрами, партія дбатиме про вирощування авторитетних лідерів, безмежно відданих ідеям комунізму, вмілих керівників, здатних своєчасно приймати оптимальні рішення і твердо проводити їх у життя.

Осмислення історичного досвіду КПРС та уроків останніх років знову і знову переконує в тому, що найважливішою умовою успіху революційної партії є вміння доходити до найширших народних мас, оволодіння всіма формами боротьби і організації, здатність з максимальною швидкістю доповнювати одну форму іншою, змінювати в разі необхідності одну другою, пристосовувати свою тактику до всякої такої зміни, що викликається не нашим класом чи не нашими зусиллями (В.І. Ленін)".

З урахуванням викладеного Комісією зроблено висновок, що: 1) найменування об'єкта правової експертизи не відповідає частині другій статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"; 2) символіка об'єкта правової експертизи не відповідає частині першій статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"; 3) статут та програма об'єкта правової експертизи орієнтує на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та не відповідає частині першій статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Правовий висновок затверджено наказом Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року №1312/5 "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", відповідно до пункту 2 якого визнано, що статут, найменування та символіка Комуністичної партії України не відповідають частинам першій та другій статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Законність наказу Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року №1312/5 "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та власне правового висновку, були предметом дослідження у межах адміністративної справи №826/15454/15 за позовом Комуністичної партії України до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу.

Суд зауважує, що у межах адміністративної справи №826/15454/15 судом досліджено зокрема процедуру прийняття Міністерством юстиції України рішення щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки Комуністичної партії України вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", необхідність проведення антидискримінаційної експертизи вказаного Закону та необхідність видання припису Комуністичній партії України щодо вчинення конкретних дій по приведенню своєї діяльності у відповідність до вимог Закону.

Як встановлює частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року в адміністративній справі №826/15454/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, підтверджено, що наказ Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року №1312/5, яким затверджено Правовий висновок Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" прийнято відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Порядку та з урахуванням норм наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 2015 року №895/5 "Про затвердження Положення про Комісію з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", та встановлено, що Комуністична партія України не була позбавлена можливості призначення та проведення з'їзду партії для внесення змін до її статуту та програми і не вчиняла дій по проведенню з'їзду партії з метою приведення діяльності, найменування та/або символіки Комуністичної партії України вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

З урахуванням висновків та обставин, викладених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року в адміністративній справі №826/15454/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року, суд вважає встановленим факт того, що найменування, символіка, статут та програма Комуністичної партії України не відповідають приписам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу, що Комуністичною партією України не надано належних доказів на спростування мотивів Правового висновку щодо невідповідності її найменування, символіки, статуту та програми вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та преюдиційних обставин, встановлених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року в адміністративній справі №826/15454/15, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року.

Відповідач також не довів суду, що Комуністичною партією України вживались будь-які заходи щодо приведення своїх установчих документів, найменування та символіки у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" протягом одного місяця з дня набрання ним чинності або у більш тривалий строк, а також не надав доказів, які б підтвердили об'єктивну неможливість державної реєстрації змін до установчих документів.

Посилання відповідача на неможливість привести свою діяльність до вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" через неякісне формулювання та неоднозначність його приписів та відсутність офіційної позиції Міністерства юстиції України щодо того, які дії потрібно вчинити Комуністичній партії України з метою приведення своєї її діяльності у відповідність до вимог Закону, та щодо обов'язковості видання відповідного припису не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного: 1) неоднозначне розуміння відповідачем норм Закону не позбавляє обов'язку вжиття відповідних заходів; 2) відповідачем не доведено, що на Міністерство юстиції України покладено обов'язок щодо роз'яснення порядку дій політичної партії з метою приведення своєї діяльності у відповідність до вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", 3) у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року в адміністративній справі №826/15454/15, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року, зазначено про безпідставність позовних вимог Комуністичної партії України щодо протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України з невнесення припису та про його зобов'язання винести Комуністичній партії України припис про недопущення протиправних вчинків, в якому чітко вказати: які конкретної дії необхідно вчинити Комуністичній партії України для приведення її діяльності у відповідність до вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Комуністичною партією України не приведено свої установчі документи, найменування та символіку у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" протягом одного місяця з дня набрання ним чинності та не доведено об'єктивну неможливість державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом, що є підставою для припинення діяльності Комуністичної партії України.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про невідповідність наказу Міністерства юстиції України №1312/5, яким затверджено Правовий висновок від 17 липня 2015 року №1, та на підставі якого подано позов про припинення діяльності відповідача, вимогам Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", положенням Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та Порядку, зокрема у частині не повідомлення відповідача про засідання комісії, через те, що зазначені обставини не є предметом доказування у даній справі та встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, у справі №826/15454/15.

Оцінюючи доводи відповідача про неможливість звернення із адміністративним позовом про припинення діяльності політичної партії, оскільки Конституція України та Закон України "Про політичні партії" передбачають можливість лише заборони діяльності політичної партії, суд виходить з наступного.

Стаття 36 Конституції України встановлює, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до статті 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Частина перша статті 21 Закону України "Про політичні партії в Україні" передбачає, що політична партія може бути за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.

У свою чергу відповідно до статті 5 Закону України "Про політичні партії в Україні" утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані зокрема на пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.

Аналіз вказаних норм вказує, що Конституція України та Закон України "Про політичні партії в Україні" допускають обмеження діяльності політичних партій у формі їх заборони у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України та законами України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей; водночас формулювання "заборона політичної партії" не є виключним, зазначена категорія включає в себе рівноцінні по значенню поняття, як от припинення діяльності політичної партії, ліквідація або розпуск.

Так, у межах спірних правовідносин Міністерство юстиції України звернулось до суду із адміністративним позовом про припинення діяльності Комуністичної партії України у зв'язку із порушенням вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", який, на думку суду, узгоджується із нормами Конституції України як такий, що прийнятий з метою недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України.

Відповідач зазначає, що при прийнятті Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" порушено положення міжнародних договорів, у тому числі Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а норми цього Закону мають ознаки дискримінації та обмежують існуючі права, у тому числі, право на свободу переконань, захисту від якої б то не було дискримінації, безперешкодного дотримання своїх поглядів, свободи вираження поглядів, свободи зібрань та об'єднань.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу, що положення статей 10, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають, що здійснення свободи вираження поглядів та свободи об'єднань можуть підлягати обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки тощо.

Виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об'єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.

Щодо законності спірного обмеження, суд звертає увагу, що воно встановлене Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" який визначив: правові основи заборони пропаганди символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та порядок ліквідації символів таких режимів; вимоги, які мають дотримуватись, у зв'язку із введенням в дію цього Закону; відповідальність за порушення встановлених вимог.

Виходячи з преамбули Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", встановлені ним обмеження переслідують законні цілі щодо усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України.

Суд звертає увагу, що Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" не забороняє діяльність жодної політичної партії, а вимагає лише коригування поведінки суб'єктів, які підпадають під дію встановлених обмежень, шляхом приведення діяльності відповідно до встановлених вимог.

Доведення законної мети та необхідності у демократичному суспільстві обмежень, встановлених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", спростовує доводи відповідача про дискримінацію за ознаками політичних переконань

Таким чином, твердження відповідача про порушення при прийнятті Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" норм міжнародних договорів та присутність ознак дискримінації нормативно та документально не підтверджуються.

Суд враховує посилання у письмовому запереченні відповідача на рішення Європейського Суду з прав людини, серед яких "Об'єднана Комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини" (United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey) [GC], 30 січня 1998 року, "Соціалістична партія проти Туреччини" (Socialist Party v. Turkey), 25 травня 1998 року, "Важнай проти Угорщини" (Vajnai.) 08 липня 2008 року, щодо недопустимості свободи об'єднань, однак зазначає, що у даних справах Європейський суд з прав людини не виключає можливість втручання та встановлення державами обмежень свободи об'єднань у випадку, якщо таке втручання передбачено законом, спрямоване на досягнення правомірних цілей та необхідне у демократичному суспільстві, про що зазначено вище.

В частині посилань відповідача на висновок Венеціанської комісії та ОБСЄ від 08-09 березня 2013 року щодо Закону Республіки Молдова від 12 липня 2012 року №192 про заборону комуністичної ідеології та символів комуністичної епохи, в якому зазначено про не відповідність цього Закону європейським стандартам у галузі свободи вираження думок і свободи об'єднань, розроблених у прецедентному праві Європейського Суду з прав людини, а також у роботах Венеціанської комісії та БДІПЛ/ОБСЄ, суд зазначає про неможливість прийняття до уваги такого висновку, оскільки згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України його не можна вважати джерелом права, на підставі якого суд вирішує справу, чи доказом, який встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про припинення діяльності політичної партії, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

2. Припинити діяльність Комуністичної партії України (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 05 жовтня 1993 року, свідоцтво №505, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борисоглібська, 7).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко