Ухвала суду № 54390814, 16.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Сова Т.Г. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 738/1506/15-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ( далі - відповідач ) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 07.09.2015 р. ВП № 35440711.

Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.07.2012 р. Менським районним судом Чернігівської області було видано виконавчий лист № 2-а-976/11 про зобов'язання управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації провести перерахунок і виплату ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

На підставі зазначеного виконавчого листа відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012р. ВП № 35440711, якою боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 05.12.2012 р.

07.09.2015 р. у зв'язку з невиконанням боржником судового рішення у встановлений державним виконавцем строк для його добровільного виконання відповідачем було винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 07.09.2015 р. ВП № 35440711

Вважаючи таку постанову відповідача неправомірною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про стягнення з позивача виконавчого збору була прийнята відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, а також з того, що невиконання боржником судового рішення відбулось за наявності поважних причин.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 ( далі - Інструкція № 512/5 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV закріплено, що У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення не майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

У ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до п. 3.7.1. Інструкції № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Таким чином, законодавством визначено строки, у межах яких державним виконавцем повинна бути винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, а саме - на наступний день після завершення строку, наданого йому для самостійного виконання рішення суду, та встановлено розмір такого збору, зокрема, у разі невиконання боржником рішення суду немайнового характеру - 10 % суми, що підлягає стягненню.

Крім того, слід враховувати, що сплив строку, наданого державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою та необхідною правовою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення з боржника виконавчого збору. При цьому, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Аналогічні правові підходи викладено в рішеннях Верховного Суду України від 28.01.2015 р. у справі № 3-217гс14 та від 24.03.2015 р. № 21-66а15, висновки яких щодо застосування норм права, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 р. за виконавчим листом № 2-а-976/11 державним виконавцем боржнику - управлінню соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації було надано строк для добровільного виконання судового рішення до 05.12.2012 р. / а.с. 2 (зі зворотного боку) /.

У зазначений строк позивачем рішення суду виконано не було у зв'язку з фактичною неможливістю його виконати через відсутність фінансових ресурсів.

Листом від 11.06.2013 р. № 04-24/1278 позивач повідомив начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області листом про те, що на підставі постанови Менського районного суду Чернігівської області ним було здійснено перерахунок і нарахування ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а саме 888,00 грн. / а.с. 3 /.

З метою забезпечення виконання судового рішення 05.08.2015 р. позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації з листом № 791/04/67-15 щодо виділення додаткових коштів на фінансування витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень / а.с. 17 /.

Однак, як вбачається з кошторису на 2015 рік, плану асигнувань загального фонду бюджету та звіту про надходження та використання коштів загального фонду / а.с. 14-16 / такі додаткові кошти позивачу виділені не були, належними фінансовими ресурсами для виконання зобов'язань за відповідними судовими рішеннями, зокрема на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 35440711 він не забезпечувався.

07.09.2015 р. у зв'язку з невиконанням боржником судового рішення у встановлений державним виконавцем строк для його добровільного виконання відповідачем було винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн. від 07.09.2015 р. ВП №35440711.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що в даному випадку оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору була прийнята посадовою особою відповідачем з порушенням строків її винесення та вимог чинного законодавства, а саме: ч.1 ст. 27, 28, ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV і п. 3.7.1. Інструкції № 512/5.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові відповідачем не вказано жодних відомостей щодо розрахунку розміру виконавчого збору 2040,00 грн., тобто з якої суми і за яким відсотковим коефіцієнтом ним було визначено розмір виконавчого збору, що у відповідності до вимог ст. 28 Закону № 606-XIV повинен складати 10 % від суми, яка підлягає стягненню.

Водночас, з листа від 11.06.2013 р. № 04-24/1278, який позивачем було направлено начальнику відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області, сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, яку позивач мав виплатити ОСОБА_1. на підставі та на виконання постанови Менського районного суду Чернігівської області складає 888,00 грн. / а.с. 3 /.

Крім того, судова колегія відзначає й те, що ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було доведено факт вчинення ним відповідних виконавчих дій для забезпечення виконання позивачем його обов'язків за рішенням суду та відсутність у позивача поважних причин невиконання судового рішення, що також, у відповідності до зазначених вище законодавчих приписів, виключає правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору та вказує на неправомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови від 07.09.2015 р. ВП №35440711.

Доводи апелянта про те, що стягнення виконавчого збору є санкцією, яка застосовується до боржника в разі невиконання судового рішення у строк, установлений державним виконавцем, колегія суддів вважає не обґрунтованими, безпідставними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на зазначене вище.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Менського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.