Рішення № 54388601, 17.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6668/14-ц 22-ц/774/1950/К/15

Справа № 212/6668/14-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\ 1950\К\15 Пустовіт О.Г.

Категорія 48 ( 1V) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.,

секретар: Маслова К.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач належним чином не сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина, станом на 01 червня 2013 року заборгованість зі сплати аліментів становить 49772,49 грн. У зв'язку з їх невиплатою відповідачем на утримання дитини, позивач не має змоги самостійно утримувати дитину та забезпечувати їй належний матеріальний стан.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з аліментів 49772,49 грн., а також пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 17113,38 грн. та судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового.

Зокрема вважає, що судом не взято до уваги докази обізнаності відповідача про наявність заборгованості зі сплати аліментів, зокрема із пояснень та попереджень.

Відповідачем не надано належних та допустимих заперечень, що заборгованість виникла не з його вини.

Судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовни вимог, посилаючись на позбавлення батьківських прав, не врахувавши, що період заборгованості становить з грудня 2005 року по травень 2013 р., тобто до ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідача повідомлено за зареєстрованим місцем проживання та шляхом надіслання судової повістки за місцем роботи.

Судом встановлено, що рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2000 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, починаючи з дня подачі заяви 26.01.2000 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили, видано виконавчий лист № 2-55/2000 ( а.с.15-16).

Згідно довідки Державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції за вих. № 56 від 20 червня 2013 року, заборгованість ОСОБА_3 по виконавчому листу № 2-55 від 04 лютого 2000 року, виданого Хорольським р\с станом на 01.06.2013 року, становить 49772,49 грн.( а.с.6).

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей, що боржник ОСОБА_3 належним чином повідомлявся про відкриття виконавчого провадження та був ознайомлений із розрахунком заборгованості за аліментами.

Однак, колегія суддів не може погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

Частиною 4 ст. 194 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 визначена державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.06.2013 року становить 49772,49 грн., не заперечується.

Колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами такими, що не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами відсутній спір про їх розмір.

Чинним законодавством не передбачена можливість стягнення заборгованості за аліментами, яка утворилась при виконанні судового рішення про їх стягнення, шляхом подання позову про її стягнення в судовому порядку у іншій справі.

З матеріалів справи вбачається, що із позовною заявою про стягнення заборгованості зі сплати аліментів позивач звернулась у червні 2014 року. Відповідач не заявляв відповідні вимоги з приводу оспорення розміру визначеної державним виконавцем заборгованості, в чому вбачається відсутність спору про розмір утвореної заборгованості відповідача по аліментам.

При відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Тому, в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки не існує спору між сторонами про визначений державним виконавцем розмір заборгованості.

Колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги позивача в частині безпідставної та не обґрунтованої відмови суду у стягненні з відповіддача неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів, вважає їх такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину. За змістом ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов'язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 був обізнаний про обов'язок сплачувати аліменти на користь позивача за рішенням суду, що підтверджується щомісячними платежами, врахованими при обчисленні заборгованості державним виконавцем, тому висновок суду першої інстанції про відсутність відомостей про обізнаність відповідача про його обов'язок, суперечить матеріалам справи. Обізнаність відповідача підтверджується поясненнями, наданими боржником ОСОБА_3 від 26 червня 2013 року, 19 січня 2011 року, 06 червня 2014 року, 17 грудня 2007 року,27 грудня 2008 року на ім'я начальника Жовтневого відділу ДВС про обізнаність про існуючу заборгованість та обов'язок уплати аліментів. ( а.с.67-69).

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Виходячи з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступний розрахунок неустойки ( пені) по аліментам:

місяцьдніНараховСплаченоПеня Січень 2008 31 464,92 0 143,84Грудень 200531 325,110100,78 Лютий28562,380157,36Січень 200631300,98093 Березень31562,380174,22Лютий28286,35080,08 Квітень30548,150164,4Березень31355,0110079,05 Травень31519,330160,89Квітень30355,0110076,5 Червень30557,390167,1Травень31355,010110,05 Липень31557,390172,67Червень30331,0410066,3 Серпень31543,090168,33Липень31343,5020044,33 Вересень30545,160163,5Серпень31339,200105,09 Жовтень31522,650161,82Вересень30336,4510067.8 Листопад30490,240147Жовтень31338,9610070,97 Грудень31523,57200100,13Листопад30340,570102 Січень 200931498,49100123,38Грудень31414,4510097,34 Лютий28498,45100111,44Січень 200731368,000114,08 Березень31521,53100130,51Лютий28368,0010075,04 Квітень30582,69100144,6Березень31550,290170,5 Травень31546,4995139,96Квітень30479,630143,7 Червень30596100148,8Травень31503,370155,93 Липень3154895140,43Червень30436,780130,8 Серпень31552,250171,12Липень31433,650134,23 Вересень30552,25190108,67Серпень31424,230131,44 Жовтень31557,550157,17Вересень30428,660128,4 Листопад30557,50167,1Жовтень31438,550135,78 Грудень31557,550 157,17Листопад30436,060130,8 3581,58Грудень31471,040146,01 Всього 2690

місяцьдніНараховСплаченоПенямісяцьдніНараховСплаченоПеняСічень 201031505,75100125,55 Січень 201231809100219,79Лютий28610,5750156,95Лютий29809100205,61Березень31610,5750173,77Березень31809100219,79Квітень30580,550159Квітень30878,71100233,61Травень31591,550167,71Травень31878,71100241,18Червень30591,50177,3Червень30878,71100233,61Липень31591,550167,71Липень31878,71100241,18Серпень31591,50177,3Серпень31878,71100241,18Вересень30591,550162,3Вересень30878,71100233,61Жовтень31591,550167,71Жовтень31878,71100241,18Листопад30591,50177,3Листопад30878,71100233,61Грудень31591,5100152,21Грудень31878,71100241,18Січень 20113180950235,29Січень 201331878,71100241,18Лютий288090226,52Лютий28878,710245,84Березень3180960232,19Березень31948,910293,88Квітень30809100212,7Квітень30948,910284,4Травень31809100219,79Травень31948,910293,88Червень30809100212,7Всього 4144,71Липень318090250,79Разом 15025,85Серпень31809100219,79Вересень30809200182,7Жовтень31809100219,79Листопад30809100212,7Грудень31809100219,79Всього 4609,56

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст..ст. 57-60,177-179,185,212-215 ЦПК України , визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надати їм юридичної оцінки, а також оцінити всіх доказів, розрахунків, що стосуються зокрема, грошових вимог.

Колегія суддів не може погодитися із розрахунком наданим позивачем, тому наводить свій розрахунок пені по аліментам.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пеню за порушення сплати аліментів за період з грудня 2005 року по травень 2013 р. включно, у розмірі 15025,85 грн.

Розглядаючи справу за наведених обставин та вимог законодавства, беручи до уваги конкретні обставини по справі, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати відповідно до вимог п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 225,37 грн. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ., пеню за порушення сплати аліментів за період з грудня 2005 року по травень 2013 р. включно у розмірі 15025,85 грн. ( п'ятнадцять тисяч двадцять п'ять гривень) 85 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 225,37 грн

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

В.І. Чорнобук