Ухвала суду № 54383099, 14.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи /215/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.12.2015 Справа № 908/6047/15

Суддя Попова І.А., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50; адреса для листування - 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800)

до відповідача ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 (69071, м.запоріжжя, АДРЕСА_1)

про стягнення 5639323 грн. 64 коп. заборгованості за договором еквайрінгу від 11.02.2014р.

Встановив: ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2015 р. порушено провадження по справі № 908/6047/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до відповідача ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5639323 грн. 64 коп. заборгованості за договором еквайрінгу від 11.02.2014р.

Разом з позовною заявою від позивача по даній справі надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме квартиру № 27 по вул. Чарівна, б. 95 в м. Запоріжжя в межах позовних вимог.

Розглянувши заяву, суд зазначає:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

В даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 5639323 грн. 64 коп. заборгованості за договором еквайрінгу від 11.02.2014 р. Позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме квартиру, в межах позовних вимог.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на тому, що на рахунках відповідача відсутні грошові кошти, тому за відсутності грошових надходжень відповідач може підтримувати свою господарську діяльність виключно за рахунок продажу власного майна.

Суд зазначає, що в клопотанні про забезпечення позову заявником не наведено будь-яких достатніх обґрунтувань для застосування заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача. Зокрема, по-перше, будь-яке майно не є предметом спору; по-друге, заявником не зазначено фактів, що свідчать про наміри відповідача здійснити відчуження майна. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також, як вбачається з Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири № 24 в б. 95 по вул. Чарівна в м. Запоріжжя є ОСОБА_3, вказана квартиру обтяжена на підставі іпотечного договору № 2761 від 23.07.2012 р. Позивачем не вказано чи є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією особою, за яких обставин змінилося прізвище та яке прізвище має відповідач на час звернення з позовною заявою.

Суд не вважає заяву позивача про застосування заходів по забезпеченню позову достатньо обґрунтованою для застосування таких заходів, внаслідок чого заява про вжиття заходів по забезпеченню позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66-67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про застосування заходів до забезпечення позову відмовити.

Суддя І.А. Попова