Рішення № 54382390, 10.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.15р. Справа № 904/4167/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль"

до Фермерського господарства "Сільгосновація Плюс", с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, с. Красне Криворізького району Дніпропетровської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий колегії, суддя: Крижний О.М.

Суддя: Бондарєв Е.М.

Суддя: Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 632/15 від 06.11.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи: не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вих. №140-9-0-00/12-1727 від 11.11.2015 року) просить:

1. Звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: нежитлову окремо розташовану одноповерхову будівлю центральної механічної майстерні під літерою "А" загальною площею 1140,2 м2 за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район. с. Широке, провулок Центральний, 25 б, яка належить на праві власності Фермерському господарству "Сільгоспновація Плюс", за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" по кредитному договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року, у сумі 300 144,05 грн., у тому числі: кредит у сумі 178 785,44 грн., заборгованість за процентами у сумі 62 329,45 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту у сумі 36 513,76 грн., пеня за порушення строків сплати та процентів у сумі 22 515,40 грн.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" з Фермерського господарства "Сільгоспновація плюс" судові витрати у сумі 12 339,53 грн. (3 897,06 грн. + 1 218,00 грн. + 1 218,00 грн. +1 086,47 грн. + 4 920,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року в частині повного та своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не сплачує платежі за кредитом з червня 2013 року, а за відсотками з грудня 2013 року. У звязку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків позивач 09.01.2014 року направив відповідачу (іпотекодавця) та третій особі (боржнику) повідомлення-вимогу про дострокове виконання договірних зобовязань.

10.12.2015 року Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" надано довідку (вх.№ 81828/15 від 10.12.2015 року), відповідно до якої заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №014/03-03/105 від 15.02.2007 року станом на день розгляду справи - 10.12.2015 року, складає: заборгованість за кредитом у сумі 178785,44 грн., заборгованість за процентами у сумі 61747,12 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту у сумі 36 513,76 грн., пеня за порушення строків сплати та процентів у сумі 22 515,40 грн.

Оскільки для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за наведеним кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки № 014/03-03/105 від 15.02.2007 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відповідати за зобов'язання третьої особи за кредитним договором належним відповідачу, на праві власності, нерухомим майном, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" просить звернути стягнення на предмет іпотеки, за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги за кредитним договором №014/03-03/105 від 15.02.2007 року у сумі 300 144,05 грн.

Фермерське господарство "Сільгосновація Плюс" проти задоволення позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що позивач своїми діями сприяв зростанню заборгованості за кредитним договором. Так, станом на 01.07.2013 року заборгованість третьої особи перед позивачем складала 2 772,09 грн., однак з вимогою про дострокове виконання кредитних зобовязань позивач звернувся лише 09.01.2014 року, допустивши при цьому зростання заборгованості по виплатах за кредитом та відсотках за користування кредитом.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що позивачем при обчисленні грошових вимог не враховані вимоги законодавства про захист споживачів, а при визначенні розмірів пені за порушення строків сплати кредиту та за порушення строків оплати процентів порушено вимоги статей 253, 258, 260 Цивільного кодексу України, відповідно до яких строк позовної давності становить один рік і обчислюється з дати порушення боржником (третьою особою) свого грошового зобовязання, а період нарахування пені обчислюється на протязі 180 днів з дати вищевказаного порушення.

Відповідач зазначає, що умови кредитного договору та договору іпотеки не містять жодних грошових зобовязань Фермерського господарства "Сільгосновація Плюс", і вони можуть виникнути виключно за нашим письмовим погодженням шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору іпотеки, чого в даному випадку не відбулося.

Враховуючи те, що предмет іпотеки безпосередньо задіяний у технологічному процесі вирощування сільськогосподарської продукції, звернення стягнення на нього призведе до порушення технологічного процесу сільськогосподарського виробництва та фактичного припинення законної господарської діяльності нашого фермерського господарства, що є вкрай негативним наслідком для нашого підприємства.

Врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди сприяло б отриманню позивачем коштів за кредитним договором, а відповідачу не лише зберегти неліквідний для позивача предмет іпотеки, а й продовжити виробничий процес.

Позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що спочатку з третьою особою (боржником) велися переговори щодо погашення заборгованості добровільно і лише після повного припинення сплати зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся із вимогою про дострокове повернення кредиту та з позовом про звернення стягнення на заставлене майно.

Позивач зазначає, що кредит отриманий на розвиток бізнесу, тому до правовідносин, які виникли за кредитним договором не застосовуються приписи Закону України "Про захист прав споживачів".

Позивач зазначає, що пеня нарахована відповідно до пункту 4.1 договору, а згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.07.2014 року уточнено розмір та період нарахування пені, тобто заявлено в межах позовної давності. Також позивач зазначає, що заборгованість виникла на підставі кредитного договору, укладеного з фізичною особою, тому приписи статті 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за 6 місяців) до цих правовідносин не застосовуються.

Що стосується грошових зобовязань Фермерського господарства "Сільгосновація Плюс", то позивач не простить стягнути кошти з відповідача, а просить звернути стягнення на заставне майно, тому письмове погодження відповідача або укладання з ним додаткової угоди не потрібно.

Позивач зазначає, що в договорі іпотеки визначено заставну вартість предмета іпотеки, яка перевищує ціну позову, однак це ніяк не обмежує право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, в рішенні суду має бути визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки (стаття 39 Закону України "Про іпотеку").

15.06.2015 року від Фермерського господарства "Сільгосновація Плюс" надійшла заява про припинення провадження у справі, яка мотивові тим, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 року у справі №177/1342/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2014 року, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 194 853,13 грн., тобто спір щодо погашення заборгованості за кредитним договором вирішений у порядку цивільного судочинства.

Розгляд справи був відкладений з 09.07.2014 року на 31.07.2014 року. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 року строк вирішення спору продовжений на 15 днів, розгляд справи відкладений на 20.08.2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2014 року у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судове засідання на 22.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 року у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_4; провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2015 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судове засідання на 06.10.2015 року.

06.10.2015 року прийнято ухвалу про розгляд справи колегією суддів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий колегії, суддя Крижний О.М., судді: Бондарєв Е.М., Петренко І.В., розгляд справи призначений у судове засідання на 05.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року розгляд справи відкладений на 17.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий колегії, суддя Крижний О.М., судді: Бондарєв Е.М., Рудовська І.А.., розгляд справи призначений у судове засідання на 10.12.2015 року.

У судове засідання, яке відбулося 10.12.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Від відповідача 02.12.2015 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з участю представника відповідача в розгляді справи іншим судом.

Щодо заявленого клопотання суд зазначає наступне. Згідно абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Виходячи з вищенаведеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не обмежений колом представників щодо явки в судове засідання для належного представництва його інтересів.

Окрім того, суд зазначає, що у судових засіданнях раніше приймав участь і інший представник відповідача. Крім того, справа повинна бути розглянута в розумні строки, а тому її розгляд не може бути відкладений.

В судовому засіданні 10.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 014/03-03/105, відповідно до пункту 1.1 частини 2 якого банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині 1 цього договору, а позичальник приймає, зобовязується належним чином використати та повернути банку суму кредиту, а також відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобовязання, як вони визначені у цьому договорі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 кредитного договору позичальнику наданий кредит у сумі 300 000,00 грн. на розвиток бізнесу зі строком повернення до 14.02.2017 року.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невідємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобовязань за цим договором в повному обсязі (пункт 7.3 частини 2 кредитного договору).

Банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника в банку (пункт 1.7.1 частини 2 кредитного договору).

На виконання умов договору банк перерахував ОСОБА_2 кредит у сумі 300 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №4/0-03/105від 15.02.2007 року, дублікат якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1.5.1 частини 2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим розрахунком на позичковий рахунок, вказаний в частині 1 цього договору.

Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту у строк передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів (пункт 1.2.1.1 частини 2 кредитного договору).

Сторонами узгоджений та підписаний Графік повернення кредиту (додаток №1 до кредитного договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року), яким встановили графік повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом у період з 12.03.2007 року по 10.02.2017 року включно (всього сума кредиту 300 000,00 грн., сума процентів 354 647,54 грн.).

При надходженні до банку коштів для виконання боргових зобовязань, банк направляє такі кошти на погашення боргових зобовязань в наступній черговості:

1) прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочка матиме місце);

2) проценти, нараховані на прострочену до повернення суму кредиту (якщо прострочка матиме місце);

3) прострочена до повернення сума кредиту (якщо прострочка матиме місце);

4) пеня за несплату в строк процентів (якщо прострочка матиме місце);

5) пеня за не повернення в строк суми кредиту (якщо прострочка матиме місце);

6) строкові проценти за користування кредитом;

7) штраф за нецільове використання кредиту;

8) штраф за дострокове часткове або повне виконання боргових зобовязань (у випадку його застосування);

9) сума основного боргу за кредитом.

При цьому банк має право змінити порядок погашення боргових зобовязань за цим договором. За запитом позичальника, банк інформує позичальника в письмовій формі про черговість погашення боргових зобовязань, що застосовувалась (пункт 1.5.1.4 частини 2 кредитного договору).

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" зазначає, що на виконання умов кредитного договору, згідно з Графіком повернення кредиту ОСОБА_2 сплачено: 10.12.2013 року по тілу кредиту - 3 197,43 грн., по процентам 2 316,69 грн., 10.01.2014 року по тілу 3 086,54 грн., по процентам 2 427,58 грн., 10.02.2014 року по тілу кредиту 3 133,72 грн., по процентам 2 380,40 грн. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не здійснює погашення боргових зобовязань по сплаті кредиту з червня 2013 року, по сплаті процентів з грудня 2013 року.

Відповідно до пункту 1.9.1 частини 2 кредитного договору незважаючи на інші положення цього договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктами 2.3.7 2.3.12 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі вимога). При цьому, виконання боргових зобовязань повинно бути проведено позичальником не пізніше 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Пункт 1.9.1 частини 2 кредитного договору має застереження, що сторони визначають, що реалізація положень пункту 1.9.1 цього договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього договору. Реалізація положень пункту 1.9.1 цього договору є одним із способів виконання боргових зобовязань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.

15 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" (іпотекодержатель) та Фермерським господарством "Сільгосновація Плюс" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки №014/03-03/105/1, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 300 000,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю інші збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

У відповідності до цього договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.

Боржником за кредитним договором виступає: громадянин України ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова окремо розташована одноповерхова будівля центральної механічної майстерні під літерою "А-1", загальною площею 1140,2 м2, яка знаходиться у селі Широкому Криворізького району Дніпропетровської області, по провулку Центральному, за номером 25б (двадцять п'ять з літерою "б"), розташована на земельній ділянці площею 1,7 гектарів, яка надана іпотекодавцю в тимчасове користування строком на п'ять років.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13 жовтня 2005 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, за реєстром №3824, зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів за № 891695 від 13.10.2005 року, та зареєстрованого в КП "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі за № 2Н Кр.р-н-70, номер запису 370, реєстраційний №3784945.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки, до набувача будівель та споруд переходить право користування ділянкою, загальною площею 1,7 гектарів, що знаходиться селі Широкому Криворізького району Дніпропетровської області, по провулку Центральному, за номером 25б (двадцять п'ять з літерою "б"), згідно з умовами, погодженими з земельної ділянки чи на підставі положень законодавства, якщо це встановлено законодавством.

Цільове призначення земельної ділянки - розміщення будівель та споруд для господарчих потреб.

Договір іпотеки містить застереження, що предмет іпотеки передасться в іпотеку разом з усіма його від'ємними та невід'ємними приналежностями, приміщеннями, складовими частинами їв внутрішніми системами, що існують на момент укладання цього договору та виникнуть в майбутньому.

Відповідно до пункту 3.1.4 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або боржником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано розділом 6 договору іпотеки.

Так, відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміг порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагород незалежно від настання строку виконання Боргового зобов'язання, який зазначено у Кредитному договорі, у випадку якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій) (пункт 6.2 договору іпотеки).

13.01.2014 року Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" направило ОСОБА_2 та Фермерському господарству "Сільгосновація Плюс" повідомлення вимогу про виконання порушеного зобовязання (вих. №16 від 09.01.2014 року), в якому, посилаючись на наявність заборгованості за кредитним договором №014/03-03/105/1 від 15.02.2007 року у сумі 187 411,41 грн. (за кредитом у сумі 179 362,22 грн., в тому числі прострочена заборгованість 20 568,62 грн.; по процентам 8 049,19 грн., в тому числі прострочені 5 395,61 грн.), відповідно до пункту 1.9 договору вимагало дострокового виконання кредитних зобовязань у повному обсязі.

Вказане повідомлення-вимогу ОСОБА_2 отримав 22.01.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5008500750277.

Фермерське господарство "Сільгосновація Плюс" отримало повідомлення-вимогу 18.01.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5008500750269.

У випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки (пункт 6.5 договору іпотеки).

Згідно з пунктом 6.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в тому числі, за рішенням суду.

Причиною виникнення спору є порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору №014/03-03/105/1 від 15.02.2007 року, що є підставою для задоволення вимог позивача за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 допустив порушення зобовязань перед позивачем за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом у встановлені договором строки, а також сплати пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, яка застосовується до спірних правовідносин в силу положень частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на Графік повернення кредиту, пункт 1.9.1 частини 2 кредитного договору, враховуючи отримання повідомлення-вимогу №16 від 09.01.2014 року про виконання порушеного зобовязання, строк повернення кредиту (у повному обсязі) та сплати процентів за користування кредитом є таким, що настав.

Доказів повернення кредиту у розмірі 178 785,44 грн. до господарського суду не надано, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростовані.

Умовами договору передбачена фіксована процентна ставка 18% річних, яка переглядається 1 раз на рік (пункт 3 частини 1 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.4.1.5 частини 2 кредитного договору сторони домовились, що у разі порушення позичальником зобовязань, встановлених в пунктах 2.3.4, 2.3.6, 2.3.10, 2.3.11 цього договору фіксована процентна ставка підвищується на 2% річних з розрахунку річної бази нарахування процентів. Підвищення процентної ставки не звільняє позичальника від виконання вищезазначених пунктів цього договору. При цьому сторони передбачили 2 застереження: 1. Банк має право не вимагати виконання п. 1.4.1.5 цього договору виключно на власний розсуд; 2. Сторони розуміють, що таке підвищення процентної ставки буде здійснено в силу настання вищезазначених умов та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору чи/та Графіку повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції, та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту. На вимогу позичальника банк може укласти з позичальником Графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.

Банк направляє позичальнику мотивоване рішення про підвищення процентної ставки не менш ніж за 5 банківських днів до початку місяця, в якому ця процентна ставка підвищується (пункт 1.4.1.5.2 частини 2 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.4.1.2 частини 2 кредитного договору проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день виді та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов ст. 1.5 цього договору.

Проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються позичальником на рахунок процентів банку, вказаний у частині 1 цього договору в розмірі, визначеному пунктами 1.4.1.1-1.4.1.4 цього договору. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день платежі здійснюються позичальником у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця (пункт 2.4.1.3 частини 2 кредитного договору).

Згідно розрахунку Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" за період з 10.07.2013 року по 09.10.2015 року (з урахуванням часткових оплат (остання оплата 14.07.2015 року у сумі 760,16 грн.) заборгованість ОСОБА_2 по сплаті процентів за користування кредитом складає 62615,87 грн. При цьому, у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що в розрахунок не включено часткове погашення відсотків у розмірі 286,42 грн., що відбулося 09.10.2015 року (платіжне доручення державної виконавчої служби № 1501 від 08.10.2015 року), тому просить звернути стягнення на предмет іпотеки в тому числі для погашення відсотків у розмірі 62 329,45 грн. (62615,87 грн. 286,42 грн.).

Судом перевірено розрахунок відсотків та встановлено його правильність.

У той же час, згідно листа ВДВС Криворізького РУЮ № 02-14/23252 від 08.12.2015 року, зі ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження також стягнуто та перераховано позивачеві грошові кошти у загальному розмірі 582,33 грн.: 292,66 грн. згідно платіжного доручення від 12.11.2015 року та 289,67 грн. згідно платіжного доручення №1795 від 03.12.2015 року.

Представник позивача підтвердив отримання вказаних сум, про що зазначив у Довідці про стан заборгованості на день розгляду справи 10.12.2015 року.

Отже, розмір відсотків, для погашення яких може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, складає 61 747,12 грн. (62 329,45 грн. 582,33 грн.).

Доказів сплати процентів за користування кредитом у сумі 61 747,12 грн. до господарського суду не надано.

Стосовно вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог по відсоткам за користування кредитними коштами згідно кредитного договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року у розмірі 582,33 грн., то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмета спору, оскільки погашення вказаної суми відсотків відбулося під час розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.1.1 частини 2 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

За прострочення повернення кредиту позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 10.11.2014 року по 09.10.2015 року у сумі 36 513,76 грн.

За прострочення сплати процентів за користування кредитом позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 10.11.2014 року по 09.10.2015 року у сумі 22 515,40 грн.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Господарський суд зазначає, що згідно наданого з заявою про уточнення позовних вимог розрахунку, позивач просить стягнути пеню починаючи з 10.11.2014 року (залежно від різних періодичних платежів), тобто в межах позовної давності.

Враховуючи, що заборгованість виникла з кредитного договору, укладеного між банком (позивачем) та фізичною особою (ОСОБА_2), тобто з цивільних правовідносин, господарський суд відхиляє доводи відповідача про застосування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені протягом 6-ти місяців з моменту порушення зобовязання, оскільки відповідач погодився відповідати за виконання зобовязання фізичної особи, на зобовязання якої ч. 6 ст. 232 ГК України не розповсюджується.

Судом перевірено правильність розрахунку пені по кожному з періодів її нарахування і встановлено його відповідність умовам договору та чинного законодавства. Таким чином, вимога про стягнення пені у розмірі 59 029,16 грн. (36 513,76 грн. + 22 515,40 грн.) заявлена правомірно.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобовязання може забезпечуватися заставою.

В силу частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є різновидом застави - заставою нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (частина 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За приписами частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку"). Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналогічні положення містить розділом 6 договору іпотеки №014/03-03/105/1 від 15.02.2007 року.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до пункту 4.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 Господарського процесуального кодексу України вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

З метою визначення вартості предмету іпотеки - нежитлової окремо розташованої одноповерхової будівлі центральної механічної майстерні під літерою "А-1" загальною площею 1140,2 м2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, провулок Центральний, 25-б, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 року у справі № 904/4167/14 призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_4.

Відповідно до висновку №548/01-15 від 10.08.2015 року комплексної судової будівельно-технічної експертизи по справі №904/4167/14, вартість предмету іпотеки - нежитлової окремо розташованої одноповерхової будівлі центральної механічної майстерні під літерою "А-1" загальною площею 1140,2 м2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, провулок Центральний, 25-б складає 841 613,00 грн. (вісімсот сорок одна тисяча шістсот тринадцять гривень).

Враховуючи, що умови договору іпотеки №014/03-03/105/1 від 15.02.2007 року не містять початкової вартості предмета іпотеки; те, що договір іпотеки укладений ще у 2007 році, а також приписи статті 39 Закону України "Про іпотеку" та пункту 4.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", господарський суд дійшов до висновку, про визначення початкової ціни предмета іпотеки на рівні не нижчому 841 613,00 грн. (вісімсот сорок одна тисяча шістсот тринадцять гривень).

У разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання (пункт 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №014/03-03/105 від 15.02.2007 року станом на 10.12.2015 року складає 299 561,72 грн. (178 785,44 грн., заборгованість за процентами у сумі 61 747,12 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту у сумі 36 513,76 грн., пеня за порушення строків сплати та процентів у сумі 22 515,40 грн. ).

Доказів погашення вказаної до господарського суду не надано.

Відповідно до умов договору іпотеки №014/03-03/105/1 від 15.02.2007 року Фермерське господарство "Сільгоспновація Плюс" (іпотекодавець) несе у повному обсязі відповідальність за виконання позичальником (ОСОБА_2) умов кредитного договору.

За викладеного, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ", за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" по кредитному договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року у сумі 299 561,72 грн. підлягають задоволенню.

Заява Фермерського господарства "Сільгоспновація Плюс" про припинення провадження у справі (вих. №65 від 10.06.2015 року) задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Враховуючи, що матеріали справи не містять виконання основного зобов'язання (що виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання), наявність рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 року у справі №177/1342/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 194 853,13 грн. не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Стосовно думки відповідача про застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів», суд звертає увагу, що відповідно до п.2 частини першої кредитного договору третя особа отримала кредит на розвиток бізнесу, а тому даний кредит не може розглядатися як споживчий. Відповідно до п.22, 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Також відповідач у запереченнях на позов зазначає, що кредитний договір та похідний від нього договір іпотеки припинили свою дію з 08.02.2014 року дати визначеної банком як дата дострокового повернення всієї суми кредиту. Відповідач зазначає, що з вказаної дати графік повернення кредиту втрачає чинність, а тому проценти не можуть бути нараховані. При цьому відповідач посилається на постанови Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-169цс14, від 17.09.2014 року у справі № 6-125цс14, від 24.09.2014 року у справі № 6-106цс14.

Стосовно даного питання суд звертає увагу на наступне на невірне розуміння відповідачем висновків Верховного Суду України.

Так, правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14 стосується правил обчислення позовної давності, а саме: якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобовязань.

Як вже було зазначено, позовні вимоги подано в межах позовної давності.

Правова позиція у справі №6-125цс14 стосується припинення поруки, а саме: якщо договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, який був змінений відповідно до кредитного договору, не предявив протягом шести місяців позову до поручителя про виконання зобовязання, суд дійшов правильного висновку про те, що зобовязання за договором поруки припинилися. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-106цс14: За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за основним договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови предявлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобовязання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобовязання й порука припиняється, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобовязання.

Правовідносини між сторонами у даній справі № 904/4167/14 стосуються відносин іпотеки, а не поруки.

У попередньому судовому засіданні відповідач зазначав, що використовуючи дані правові позиції Верховного Суду України можна дійти до висновку про те, що у випадку встановлення банком дати дострокового повернення кредиту у повному обсязі відбувається розірвання договору, а тому з дати, встановленої банком, не відбувається нарахування відсотків.

Дане твердження відповідача суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що відносини між позивачем та позичальником в частині вимоги банку про дострокове погашення заборгованості регулюються п. 1.9.1. Кредитного договору, відповідно до якого ОСОБА_1 має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7-2.3.12 та ст.З цього Договору) та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (надалі - „Вимога"). При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

Також сторони погодили Застереження до вказаного пункту, де прямо передбачили, що реалізація положень п. 1.9.1. цього Договору не буде розглядатися Сторонами як одностороння зміна умов цього Договору. Реалізація положень п. 1.9.1. цього Договору є одним із способів виконання Боргових зобовязань, встановлених за взаємною домовленістю Сторін.

Дійсно, кредитний договір містить також і можливість його розірвання. Однак позивач таким правом не скористався. Так, відповідно до п. 1.9.3 кредитного договору у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад 38 (тридцять вісім) календарних днів, ОСОБА_1 має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, шляхом відправлення на поштову адресу Позичальника відповідного листа. Цей Договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу Позичальника вищевказаного листа.

Доказів того, що позивач скористався правом, передбаченим п. 1.9.3 кредитного договору матеріали справи не містять.

Отже, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів у повному обсязі і без розірвання договору.

Суд звертає увагу, що необхідно чітко розрізняти терміни «строк дії договору» та «строк виконання зобовязання», що є різними. Змінити строк виконання зобовязання можна і без зміни строку дії договору (без розірвання договору).

Отже, кредитний договір не є розірваним, а відповідно чинним є і договір іпотеки.

Також суд зазначає, що встановлення банком дати дострокового погашення заборгованості не тягне за собою звільнення позивальника від сплати відсотків за користування коштами.

Так, відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, встановлення банком дати повернення всієї суми кредиту не впливає на обовязок позичальника сплачувати відсотки до дня фактичного повернення кредиту.

Таким чином, заперечення відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обовязку щодо повернення кредитних коштів порушує права позивача.

За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково (в повному обсязі щодо визначення суми заборгованості в частині якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки; та частково щодо визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки).

Щодо судового збору господарський суд зазначає наступне.

Спір про звернення стягнення на предмет іпотеки є майновим спором, тому судовий збір має бути сплачений згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції станом на час подання позову), тобто у розмірі 2% від суми позову.

Таким чином, за подання позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 752,34 грн. (249 176,69 грн. х 2% = 4 983,53 грн. + 51 253,78 грн. (сума, на яку збільшений розмір позовних вимог заявою від 11.11.2015 року) х 1,5% = 768,81 грн.).

При цьому господарський суд зазначає, що вимоги про визначення способу реалізації та початкової ціни реалізації предмета іпотеки є складовою частиною позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та мають бути зазначені у резолютивній частині рішення у відповідності до частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку", тому не мають оплачуватись як окремі позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині суми для погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки, задоволені господарським судом у повному обсязі (в частині припинення провадження судовий збір покладається на відповідача на підставі ч.2 ст.49 ГПК України), витрати по оплаті витрат на судову експертизу у сумі 4 920,00 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у сумі 10 672,34 грн. (5 752,34 грн. + 4 920,00 грн.) підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 46, 34, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" по відсоткам за користування кредитними коштами згідно кредитного договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року у сумі 582,33 грн.

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: нежитлову окремо розташовану одноповерхову будівлю центральної механічної майстерні під літерою "А" загальною площею 1140,2 м2 за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район. с. Широке, провулок Центральний, 25-б, яка належить на праві власності Фермерському господарству "Сільгоспновація Плюс" (53070, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Широке, вул. Ленінського Комсомолу, 20, ідентифікаційний код 33143226), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код 14305909) по кредитному договору №014/03-03/105 від 15.02.2007 року у розмірі 299 561,72 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 178 785,44 грн., заборгованості за процентами у розмірі 61 747,12 грн., пені за порушення строків сплати кредиту у розмірі 36 513,76 грн., пені за порушення строків сплати процентів у розмірі 22 515,40 грн.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки - на рівні не нижчому 841 613,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Сільгоспновація Плюс" (53070, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Широке, вул. Ленінського Комсомолу, 20, ідентифікаційний код 33143226) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код 14305909) витрати зі сплати судового збору у сумі 5752,34 грн., витрати по оплаті судової експертизи у сумі 4 920,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2015 року.

Головуючий колегії, суддя О.М. Крижний

Суддя Е.М. Бондарєв

Суддя І.А. Рудовська