Рішення № 54381832, 08.12.2015, Суворовський районний суд м.Херсона

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/7168/15-ц

Пров. №2/668/2032/15

08.12.2015

Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючий суддя Гаврилов Д.В.,

присекретарі Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Херсонської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про надання права на приватизації приміщень у гуртожитку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Херсонської міської ради та Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, в якому просила надати їй та членам її сімї право на приватизацію житлових приміщень № 255а+б+в в гуртожитку по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2012 року на підставі ордеру позивач разом з сімєю постійно проживає в кімнатах № 255а+б+в в гуртожитку по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні. Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» позивач виявила бажання реалізувати своє право на приватизацію вказаних житлових приміщень. Однак, відповідач вважає, що приміщення під літерою «в» не є житловим, а тому не може бути приватизованим. Численні звернення з цих питань до міської ради та її виконавчих органів не дали позитивних результатів, що змусило позивача звернутись до суду з відповідними вимогами.

У судовому засіданні позивач, її представник та третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги повністю підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідачів та третьої особи виконавчого комітету Херсонської міської ради, а також треті особи ОСОБА_8 та ОСОБА_6 позов не визнали, проти його задоволення заперечували. Пояснили суду, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки приміщення під літерою «в» не є житловим, більше того при приватизації іншими мешканцями гуртожитку житлових приміщень до розміру площі враховується також площа приміщення під літерою «в». Просили суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Інші треті особи в судове засідання не зявились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно зясувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що гуртожиток, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Бучми, 22, в м. Херсоні знаходився на балансі відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни». Постановою Господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 року було відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням його ліквідатора, до якого перейшли всі права керівника зазначеного товариства.

Рішенням Херсонської міської ради за №872 від 30.11.2012 року дано згоду на прийняття до комунальної власності міської територіальної громади 9 гуртожитків, що знаходилися на балансовому обліку ВАТ «Херсонські комбайни», у тому числі гуртожитку, розташованого по вул. Бучми, 22, у м. Херсоні.

Рішенням Херсонської міської ради № 1093 від 24.07.2013 року стосовно гуртожитку по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні було підтверджено статус «гуртожиток» із наданням дозволу на приватизацію жилих приміщень.

Наказом №6-о від 13.06.2012 року ліквідатора ВАТ «Херсонські комбайни» надано статус жилих кімнат в гуртожитку №6 по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні, у тому числі і приміщенню на другому поверсі, позначеному на плані гуртожитку під №25, з присвоєнням йому номеру 255в.

Наказом №92-о від 22.10.2012 року ліквідатора ВАТ «Херсонські комбайни» задоволено заяву ОСОБА_1 про поліпшення житлових умов та вирішено видати їй ордер на житлову площу в гуртожитку № 6 по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні, а саме: на кімнати № 255а, 255б та 255в, та дозволено ОСОБА_1 проживати в цих приміщеннях разом з членами сімї.

В подальшому на підставі вказаних наказів ОСОБА_1 та членам її сімї видано ордер № 100 від 22.10.2012 року. З чого часу вони були зареєстровані в кімнатах №255а+б+в у вказаному гуртожитку, проживали в них, оплачували комунальні послуги, кімнати рахувались за ними як житлові та використовувались як житлові. Зазначене підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, зокрема, копією паспорту позивача, довідками про склад сімї, випискою по особовому рахунку, довідками про відсутність заборгованості.

З численних звернень позивача судом встановлено, що виконавчими органами Херсонської міської ради приміщення № 255 під літерою «в» не визнається як житлове, у звязку з чим позивачу відмовлено в укладенні договору найму та проведенні приватизації цього приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Згідно вимог ч. 10 ст. 8 цього Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 10 вказаного Закону визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції, зокрема, рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу в статусі «гуртожиток» та дозволяє приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями.

Згідно положень ст. 4 цього Закону громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» містить положення про те, що власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Стаття 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» дає наступні визначення термінів, що вживаються в цьому Законі. Зокрема, допоміжні приміщення у гуртожитку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Житлова кімната у гуртожитку це окреме житлове приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому. Житлові приміщення у гуртожитку це приміщення гуртожитку (житлові кімнати, житлові блоки (секції), призначені та придатні для постійного проживання у них. Нежитлові приміщення у гуртожитку це приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів та навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), які входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать до житлових приміщень і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.

Конституційний Суд у своїх рішеннях від 02.03.2004р. №4-рп/2004 та від 09.11.2011р. №14рп/2011 зазначив, що допоміжні приміщення (кухні, сараї, кладові, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Аналізуючи наведені нормативні положення, суд дійшов висновків, що в гуртожитку можуть бути приватизованими тільки житлові приміщення. Не підлягають приватизації допоміжні приміщення, якими є технічно пристосовані приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та обслуговування громадян, і які використовуються для цього. Житловими кімнатами та житловими приміщеннями в гуртожитку є приміщення, призначені для постійного проживання в них мешканців та придатні для цього.

Як зазначалось, рішенням сесії Херсонської міської ради від 24.07.2013 року №1093, надано дозвіл на приватизацію лише житлових приміщень у гуртожитку.

Згідно поверхового плану будівлі гуртожитку по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні приміщення №255в площею 12,3 кв.м зазначене як «слюсарня».

Отже, згідно технічної документації спірне приміщення №255в є допоміжним, а відтак не підлягає приватизації.

Крім того, відповідно до матеріалів справи органом приватизації вирішено питання щодо приміщення, на яке претендує позивач.

Як вбачається зі свідоцтв про право власності, отриманих після приватизації житлових приміщень мешканцями гуртожитку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які на час розгляду справи є дійсними, до загальної площі житлових приміщень, що були передані їм у власність та розрахунку розміру загальної площі житлового приміщення у гуртожитку, включено частку приміщень спільного користування, до яких входить спірне приміщення №255в. Приватизація цього приміщення порушить їх права як власників житлових приміщень.

За наведених обставин вимоги позивача щодо надання їй права на приватизацію приміщення № 255в в гуртожитку по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні, як житлового, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

При цьому вимоги щодо надання позивачу права на приватизацію приміщень № 255а+б в гуртожитку по вул. Бучми, 22, в м. Херсоні є передчасними, оскільки відповідачі не заперечують проти приватизації цих приміщень. Тому в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 1, 1-1, 4, 5, 6 «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Херсонської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про надання права на приватизації приміщень у гуртожитку відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_10