Рішення № 54379746, 15.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10355/15

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Бабія А.П., Варикаші О.Д.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - центр» про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - центр» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року, -

встановила:

Позивач звернувся з позовом до ТОВ «Кредо-цент» в якому просив стягнути на його користь грошові кошти, які незаконно утримуються у розмірі 4483,34 гривень.

В обгрунтувння позовних вимог, позивач посилався на те, що 02.02.2015 року між ним та ТОВ «Кредо-центр» було укладено письмовий договір за №141874 про надання послуг, за предметом якого ТОВ «Кредо-центр», яка діє від імені і в інтересах клієнта і за рахунок фінансової послуги з адміністрування фінансових активів, яка спрямована на придбання товару здійснює придбання товару для позивача. Строк дії договору зазначено до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Згідно додатку до договору позивач сплатив на користь відповідача обов'язковий платіж у сумі 833,33 грн., адміністративні витрати у сумі 900,00 грн., реєстраційний платіж 5250,00 грн.

17.02.2015 року позивач звернувся до директора ТОВ «Кредо-Центр» з заявою про розірвання дії договору за №1414874 від 02.02.2015 року та на підставі п.8.2. Договору просив повернути реєстраційний платіж та інші витрати, які пов'язані із укладанням договору.

Позивач зазначив, що відповідач порушив йог права як споживача, не виконав свого обов'язку про повернення грошових коштів і просив захистити його право шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, які протиправно утримуються.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь грошові кошти, які незаконно утримуються в розмірі 4483,34 та на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що Між сторонами 02.02.2015 року укладено договір про надання послуг за №141874.

На виконання умов договору позивачем сплачено 5250 грн.

Згідно заяви від 17.02.2015 року позивач звернувся до ТОВ «Кредо-Центр» з вимогою про розірвання договору за №141874 від 02.02.2015 року та повернення платежів та відповідачем договір розірвано з ініціатива позивача.

Суд першої інстанції зазначачив, що сторонами визнано обставину, того, що договір розірвано за вимогою позивача.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частиною 3 ст.18 вказаного Закону закріплено, які умови можуть бути визнані несправедливими. Такими умовами є, зокрема, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що умови договору за №141874 від 02.02.2015 року не узгоджуються із вимогами ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки договір про надання послуг добровільно розірваний у 17.02.2015 року, після сплати позивачем реєстраційного платежу у розмірі 5250 гривень, останній відповідно до ч.1 ст.12, ст.16 ЦК України обрав вірний спосіб захисту шляхом стягнення коштів, які знаходяться у володінні відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі.

З зазначеним висновком суду першої інстанції колегія не погоджується.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання товарів у групах, є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним товару.

Відповідно до умов договору відповідач гарантує надання кожному учаснику права на отримання товару за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що відповідач зобов'язується забезпечити отримання позивачем Товару згідно з умовами Угоди.

При цьому відповідно до ст. 6 додатку № 2 до Договору «Передача товару» визначає право позивача одержати товар та обов'язок відповідача передати товар у зазначений термін, якщо позивач на момент фактичної передачі товару належно виконує свої зобов'язання. Водночас відповідач зобов'язаний передати позивачу товар у найближчий термін, але не пізніше 30 робочих днів після того, як позивач виконав умови Договору.

Передбачені Договором умови дозволяють учаснику сплачувати вартість товару періодичними внесками.

Договором передбачені періодичні внески сплати за товар, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від позивача виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість товару та передати товар споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання товарів у групах відповідно до умов Договору, кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує товар через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання товару, відповідає кількості товару, який можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок періодичний внесків учасників групи.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що діяльність позивача за Угодою сторін є функціонуванням "пірамідальної схеми", суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання товару кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність відповідача з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Посилання суду першої інстанції, що умови Договору укладеному між сторонами порушують вимоги ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до якої продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, оскільки частиною 3 ст.18 вказаного Закону закріплено, які умови можуть бути визнані несправедливими. Такими умовами є, зокрема, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору є помилковими.

Пунктом 9.1 Договору, статтею 9 додатку до Договору №2 передбачено як право позивача на відмову від договору, так і обов'язок відповідача здійснити повернення оплачених позивачем платежів.

Разом з тим колегія вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, які незаконно утримуються в розмірі 4483,34 грн., задоволенню не підлягають.

Пунктами 6.20, 6.21 розділу VІ «Порядок надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджених Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.10.2012 № 1676, Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2012 р. за № 1805/22117 визначено, що Учасник групи, який не отримав товар, має право односторонньо відмовитися від договору про адміністрування не пізніше чотирнадцяти календарних днів з дати його укладення шляхом подання відповідної письмової заяви ліцензіату. Якщо учасник групи скористався своїм правом односторонньої відмови від договору про адміністрування, такий договір вважається розірваним і учасник групи звільняється від будь-яких зобов'язань за ним. Усі грошові кошти, сплачені таким учасником групи за договором про адміністрування, підлягають поверненню ліцензіатом у повній сумі не пізніше тридцяти календарних днів з дати отримання ліцензіатом заяви від учасника групи про односторонню відмову від договору.

Позивач звернувся до відповідача лише на 15 календарний день з заявою про односторонню відмову від договору, а тому його твердження, що відповідачем незаконно утримуються грошові кошти в розмірі 4483,34 грн. не відповідають обставинам справи.

Крім того, позивач звернувся з позовними вимогами про захист прав споживача за Договором який в односторонньому порядку розірваний за ініціативою позивача.

На підставі наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - центр» задовольнити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

А.П. Бабій

О.Д. Варикаша