Ухвала суду № 54379745, 08.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9795/15

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів -Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,

З участю секретаря - Абалдової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з участю третьої особи - КП ЖКС «Вузівський» про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 30.09.2015р.,-

в с т а н о в и л а :

28.04.2015р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання відповідача таким,що втратив право користування житловою площею.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те,що відповідач,який є його батьком, зареєстрований в кв.АДРЕСА_1.

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 відповідач став проживати разом з нею в кв.АДРЕСА_2 і з 1999 р. за місцем реєстрації не проживає, в силу ст.71 ЖК України втратив право користування житловою площею.

ОСОБА_3 позов не визнав,пред*явив зустрічний позов про забов*язання не чинити перешкоди в користування квартирою, забов*язання надати дублікат ключів, вселити його в спірну квартиру.

Позивач за зустрічним позовом не заперечував проти того,що після реєстрації шлюбу в 1989р. став проживати з дружиною за іншою адресою,однак сплачував комунальні послуги за місцем своєї реєстрації,тому вважає,що не втратив право користування житлом.

Крім того, син замінив замки в квартирі,перешкоджає батьку користуватись житловою площею.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 30.09.2015р. позов ОСОБА_2 задоволений,в зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить про скасування рішення,мотивуючи тим,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71, статті 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

При розгляді справи судом встановлено,що на підставі розпорядження голови Київської районної адміністрації №283 від 01.03.1999 р. ОСОБА_3 уклав договір найму на квартиру АДРЕСА_1.

На час укладення договору житлового найму в квартирі проживали ОСОБА_3, його син - ОСОБА_2 та дружина сина - ОСОБА_5

28.11.1998 р. ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з та ОСОБА_4,що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу ( а.с.63).

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем ОСОБА_3,що після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 став проживати із своєю дружиною за адресою : АДРЕСА_2,де і проживає до теперішнього часу.

Зазначені обставини визнані сторонами, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Судом також встановлено,що ОСОБА_3 змінив місце свого проживання в зв*язку із реєстрацією шлюбу та залишив житлову площу за місцем своєї реєстрації добровільно,з власної ініціативи.

Вказані обставини крім пояснень сторін також підтверджені показаннями свідків ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8,які свідчили про добровільне залишенням батьком спірної квартири,відсутність фактів перешкоджання з боку сина в користуванні житловою площею,а також про відсутність намагань батька повернутись на спірну жилплощу.

Факт непроживання ОСОБА_3 в кв.АДРЕСА_1 підтверджений актом від 27.04.2015р. ( а.с.6).

Таким чином, право ОСОБА_3 на жилу площу зберігалось за ним відповідно до ст.71 ЖК України протягом шести місяців після залишення в добровільному порядку вказаної жилплощі,тобто до червня 1999 року.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те,що він сплачував комунальні послуги,а тому не втратив право користування житловою площею за місцем реєстрації ,не можуть бути підставою для скасування рішення,оскільки сплата деяких комунальних послуг була здійснена після того,як ОСОБА_3 втратив право користування житловою площею,мала вибірково епізодичний характер і підтверджена однією квітанцією в 2009 році, двома квітанціями в 2011 році, двома квітанціями в 2012р. та двома квітанціями в 2014році.

Заперечуючи проти зустрчного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловою площею та вселення,ОСОБА_2 стверджував,що епізодичні факти сплати комунальних послуг без їх фактичного споживання з боку батька пов*язані із намаганням дружини батька ОСОБА_4 претендувати на частину спірної квартири після того,як квартира сина ОСОБА_4, в якій проживає відповідач ОСОБА_3,була приватизована її сином без врахування права ОСОБА_3,який постійно проживає в цій квартирі,на приватизацію зазначеної кватири.

Відсутність факту користування відповідачем комунальними послугами в спірній квартирі підтверджена крім пояснень самого відповідача ОСОБА_3також договорами з організаціями,які надають житлового-комунальні послуги,а також договорами про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги,укладеними із сином відповідача - ОСОБА_2 ( а.с.19,21-27).

Не може бути підставою для скасування рішення суду довод відповідача ОСОБА_3 про те,що він залишив спірну квартиру в зв*язку з необхідністю догляду за ним як за хворою людиною,оскільки ніяких доказів в підтвердження будь-яких захворювань,медичних рекомендацій про необхідність стороннього догляду або висновків МСЕК про інвалідність на час реєстрації шлюбу та переїзду до іншого житла відповідач ОСОБА_3 не надав.

Не може бути підставою для скасування рішення суду і довод ОСОБА_3 про доведеність факту перешкоджання в користування житловою площею з боку його сина ОСОБА_2,оскільки відповідач ОСОБА_3 звертався до Київського РВ ОГУ УМВС в Одеській області та до державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області після відкриття провадження у зазначеній цивільній справі,тобто під час розгляду справи судом.

Судова колегія вважає,що суд повно дослідив обставини справи,правильно застосував норми матеріального права,не допустив порушень процесуального законодавства,тому підстав для скасування рішення немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду,тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.1,308 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м.Одеси від 30.09.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: В.М.Гончаренко

В.Д.Коротков