Ухвала суду № 54374469, 16.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1968/15 Справа № 204/5602/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін К. М. Доповідач - Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

16 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Іванової А.П.

суддів - Дрибаса Л.І., Ферафонтова В.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Лісіна С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015040680002078, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Васильківка Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто за участю: прокурора - Смирнова В.Р.,

обвинуваченого - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та йому призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці.

Відповідно до ст. 71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07.08.2012 року у виді одного місяця позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді одного року п'яти місяців позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та цивільного позову у порядку, передбаченому ст.ст.100, 124, 129 КПК України.

Згідно вироку суду 13 серпня 2015 року приблизно о 04 годині, повторно, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з телефонної каналізації, що розташована поблизу будинку № 22 по вул. Криворізькій у м. Дніпропетровську, таємно викрав чуже майно - різаний телефонний кабель, який належить Державному підприємству «Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», а саме:

-телефонний кабель ТПП 50х2х0,5, довжиною 21 м, вартістю 1048, 53 грн.;

-телефонний кабель ТПП 50х2х0,4, довжиною 29 м, вартістю 718, 91 грн.;

-телефонний кабель ТГ 50х2х0,4, довжиною 53,75 м, вартістю 1789, 87 грн.;

а всього на загальну суму 3557,31 грн., після чого зник з місця вчинення злочину разом з викраденим майном.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій та інші фактичні обставини кримінального провадження, просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити більш м'яке покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. ст. 69, 75 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги факт, що кримінальне правопорушення скоєно в період умовно дострокового звільнення за вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07.08.2012 року та застосував при призначенні остаточного покарання ст.71 КК України, так як звільнившись з місць позбавлення волі 30 квітня 2014 року з Бердянської виправної колонії № 77 йому було призначено адміністративний нагляд строком на 1 рік з 30 квітня 2014 року по 30 квітня 2015 року, за час якого правила адміністративного нагляду він не порушував, до адміністративної відповідальності не притягався, кримінальних правопорушень не скоював. Також суд не врахував пом'якшуючі обставини, а саме, що він визнав свою вину повністю, згоден із вимогами потерпілого, має позитивні характеристики, працевлаштований, є інвалідом третьої групи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2

Заслухав доповідача, думку прокурора та обвинуваченого, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Оскільки висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.185 КК України та інші фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на достовірних та узгоджених між собою доказах, визнавались, як обвинуваченим, так і іншими учасниками кримінального провадження, у зв'язку з чим судове засідання в суді першої інстанції було проведено в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а також враховуючи, що в апеляційній скарзі ці висновки суду не оскаржуються, то вказані обставини апеляційним судом не перевіряються.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово був засуджений, характеризується позитивно, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме те, що свою вину визнав повністю, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Разом з тим, доводи обвинуваченого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 7 грудня 2012 року (а.п.110-113 т.1) ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 311 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 311 КК України один рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 311 КК України - два роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначене покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України призначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2011 року (а.п.107-108 т.1), остаточно визначивши до відбуття покарання три роки один місяць позбавлення волі.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2014 року обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено умовно-достроково від відбуття покарання на один рік чотири місяці п'ятнадцять днів (а.п.115 т.1).

При визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання слушно врахував той факт, що обвинувачений скоїв злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання й доречно застосував статтю 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 407 , 408 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

____ ___ _______

Іванова А.П. Дрибас Л.І. Ферафонтов В.Ю.