Ухвала суду № 54371849, 14.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р. Справа № 876/11513/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Шимін Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Прокуратури Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, скасування наказу №1040к від 29.10.2014 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.12.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій, скасування наказу №1040к від 29.10.2014 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його протиправно звільнено з прокуратури Івано-Франківської області, а відтак він підлягає поновленню на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та просить стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Івано-Франківської області №1040к від 29.10.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 29.10.2014 року. Стягнуто з прокуратури Івано-Франківської області в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10.2014 року по 09.07.2015 року в розмірі 47294 (сорок сім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 74 коп. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 з 29.10.2014 року та стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі - 5254 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) 97 коп. у відповідності до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернуто до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що враховуючи порівняльну таблицю кваліфікації та продуктивності праці працівників відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та значно більший обсяг обов'язків у новоствореному відділі нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, ОСОБА_2 були запропоновані інші вакантні посади в органах прокуратури Івано-Франківської області від яких останній неодноразово відмовлявся.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Шимін Н.М. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність скорочення чисельності та штату працівників у відділі приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації внаслідок реорганізації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області. Крім того, відповідачем під час звільнення позивача з роботи не дотримано вимог частини 2 та 3 статті 49-2 КЗпП України, що регулюють порядок вивільнення працівника.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що наказом прокуратури Івано-Франківської області від 14.01.1997 року за №15 ОСОБА_2 прийнято на роботу в органи прокуратури Івано-Франківської області та призначено на посаду виконуючого обовязки прокурора відділу загального нагляду з 20.01.1997 року.

Згідно наказу відповідача № 1040к від 29.10.2014 року звільнено радника юстиції ОСОБА_2 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 29.10.2014 року у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).

Закон України «Про прокуратуру» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначав повноваження прокурорів, організацію, засади та порядок діяльності прокуратури.

В статті 46 цього Закону встановлювалися вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів та слідчих, а в статті 46-2 Закону підстави для звільнення працівників прокуратури.

Так, в частині 1 статті 46-2 Закону передбачено, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Трудові відносини всіх працiвникiв регулює Кодекс законів про працю України, зокрема підстави розірвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу, визначені в статті 40 Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Наказом Генеральної прокуратури України від 24.06.2014 року за № 44ш ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Івано-Франківської області управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні; управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією; управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області. Їх загальну штатну чисельність 41 одиницю з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

У відповідності до п.4 вищевказаного Наказу утворено управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні у складі: відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації; відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення; відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби; відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції.

На виконання вищевказаного наказу відповідачем 14.07.2014 року, згідно статті 49-2 КЗпП України, повідомлено позивача про його наступне звільнення з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

Порядок вивільнення працівників визначений статтею 49-2 КЗпП України, в частині 1 якої зазначено, що про наступне вивільнення працiвникiв персонально попереджають не пiзнiше ніж за два мiсяцi.

При вивiльненнi працiвникiв у випадках змін в органiзацiї виробництва i праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина 2 статті).

В частині 3 статті 49-2 Кодексу зазначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку iз змінами в органiзацiї виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працiвниковi іншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установі, органiзацiї. При вiдсутностi роботи за вiдповiдною професією чи спецiальнiстю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установі, органiзацiї працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим вiдповiдно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працiвникiв.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобовя'зані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з наказу Генеральної прокуратури України від 24.06.2014 року за № 44ш у структурі та штатному розписі прокуратури Івано-Франківської області ліквідовано управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого входив відділ отримання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області в якому і працював ОСОБА_2, та створено нове управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого увійшов відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що фактично відбулася реорганізація управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого ввійшли відділи, які в ньому перебували до реорганізації і були об'єднані під час такої реорганізації.

Як наслідок, до новоутвореного відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації перейшли функції та повноваження відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

Згідно довідки відповідача від 12.06.2015 року за № 11-778 штатний розпис управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області станом на 24.06.2014 року складав 23 штатні одиниці, з яких 3 штатні одинці - відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення та 4 штатні одинці - відділ приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації.

Після реалізації наказу Генеральної прокуратури України від 24.06.2014 року за № 44ш штатний розпис управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області складав 21 штатну одиницю, з яких 10 штатних одиниць новостворений відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації.

Таким чином, штат працівників при об'єднані двох відділів збільшився на 3 посади. При цьому посада прокурора відділу, з якої звільнено позивача, не зменшено, а збільшено на одну одиницю.

У відповідності до статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З характеристики ділових і особистих якостей позивача вбачається, що за час роботи в органах прокуратури він зарекомендував себе кваліфікованим, принциповим працівником, а до виконання посадових обов'язків відносився сумлінно, мав достатній практичний досвід роботи. Згідно з рішенням атестаційної комісії прокуратури позивач відповідав займаній посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації (а.с.104).

З пояснень представників відповідача встановлено, що дисциплінарні стягнення на позивача не накладалися.

З наданих суду пропозицій щодо заміщення новоутворених посад у відділі нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації, а також характеризуючих довідок осіб, які після затвердження нового штатного розпису і структури призначені на посади у даний відділ, судом встановлено про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі.

Відповідачем під час звільнення позивача не було враховувано його переважного права на залишення на роботі.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною 3 статті 49-2 даного Кодексу одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку iз змінами в органiзацiї виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працiвниковi іншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установі, органiзацiї.

З матеріалів справи вбачається, що з часу попередження позивача про наступне звільнення і до його звільнення з посади в органах прокуратури відповідачем, на виконання статті 49-2 КЗпП України, пропонувалися позивачу тимчасово вакантні посади на час відпустки основного працівника для догляду за дитиною, зокрема прокурора прокуратури Косівського, Тлумацького, Ратинського районів, від яких позивач відмовився.

Однак, як встановлено судом, позивачу, в порушення вищевказаних приписів Кодексу законів про працю України, не було запропоновано вакантних з 24.10.2014 року посад Коломийського міжрайонного прокурора та прокурора Галицького району.

Представники відповідача дану обставину в судовому засіданні обґрунтовували тим, що позивач не перебував у кадровому резерві прокуратури області на заміщення вакантних посад.

Такі доводи представників відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються довідкою відповідача від 12.06.2015 № 11-780вих-15, згідно якої на посаду прокурора Тисменицького району у період з 24.06.2014 року по 29.10.2014 року призначено особу, яка не перебувала в кадровому резерві.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність скорочення чисельності та штату працівників у відділі приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації внаслідок реорганізації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області. Крім того, відповідачем під час звільнення позивача з роботи не дотримано вимог частини 2 та 3 статті 49-2 КЗпП України, що регулюють порядок вивільнення працівника.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що прокуратурою Івано-Франківської області протиправно звільнено ОСОБА_2 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

У зв'язку з цим наказ відповідача за №1040к від 29.10.2014 року підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Вказаним Порядком визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що суму відшкодуванню середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід стягнути на користь позивача.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі №809/4132/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний