Ухвала суду № 54363949, 16.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/585/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3001/15Головуючий у 1-й інстанції Мурашко А.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Буленка О.О., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції і ПАТ КБ «Надра» про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль, скасування заходів виконавчого провадження, зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій прохав визнати довіреність від 19.12.2012 р. відповідно до якої ОСОБА_4, який діяв за довіреністю ОСОБА_5, уповноважив ОСОБА_2 експлуатувати та розпоряджатися автомобілем марки OPEL Omega 1993 року випуску, шасі (рама) номер - , кузов (коляска) номер НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований МРЕВ м. Харків 01.08.2002 р. та належить на праві власності ОСОБА_3 удаваним правочином. Прохав визнати за ним право власності на зазначений автомобіль, скасувати заходи примусового виконання рішення суду відносно цього автомобіля, зняти арешт з автомобіля.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що довіреність, як правочин була здійснена з метою приховати купівлю-продаж автомобіля, оскільки він передав ОСОБА_4 узгоджену суму коштів за купівлю автомобіля і отримав автомобіль з належними документами, а тому визнання за ним права власності на автомобіль є підставою для зняття арешту на автомобіль.

Заочним рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль, скасування заходів виконавчого провадження, зняття арешту з майна - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2015 року скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та недодержанням норм процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Судове засідання проводилося за участі представника апелянта, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого МРЕВ м. Харків 01.08.2002 р. ОСОБА_3 є власником автомобіля марки OPEL Omega 1993 року випуску, шасі (рама) номер - , кузов (коляска) номер НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_3 видав довіреність від 28.07.2011 року відповідно до якої надав право ОСОБА_4 і ОСОБА_6 розпоряджатися зазначеним автомобілем з правом часткового або повного передоручення до 28.07.2018 року (а.с.7). 19.12.2012 р. ОСОБА_4 відповідно належно посвідченої довіреності надав право ОСОБА_2 розпоряджатися зазначеним автомобілем (а.с.8). Згідно розписки, яка знаходиться в матеріалах справи вбачається, що в цей же день ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 25 570 грн. за продаж автомобіля (а.с.6).

Відповідно до виконавчого листа №2033/2-2504/2011 виданого від 20.03.2013 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 2088900,36 грн. старшим державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження і накладено арешт на зазначений вище автомобіль (а.с.63,65).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії та цілі сторін по справі, при оформленні довіреності на ім'я позивача, не свідчать про наявність бажання у останніх на вчинення договору купівлі-продажу, усвідомлення останніми таких своїх дій та їх спрямування на придбання автомобіля у власність. За таких обставин розписка про отримання грошових коштів за автомобіль, не є доказом удаваності довіреності, а лише свідчить про наявність певних домовленостей між сторонами, які спрямовані на встановлення певних гарантій, щодо вчинення іншою стороною дій пов'язаних з розпорядженням автомобілем.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Беручи до уваги положення викладених вище норм закону, обставини справи, колегія суддів, вважає, що доводи позивача наведені на обґрунтування позову, є необґрунтованими, оскільки зміст правовідносин, якими регулюються зобов'язання за договором купівлі-продажу та правовідносини представництва за довіреністю, є різними за своєю правовою природою, при цьому останні не містять обов'язку щодо оплати вчинених дій, оскільки передбачають добровільну передачу своїх прав іншій особі для представництва перед третіми особами.

Доводи апелянта, про те, що між ним та третьою особою ОСОБА_4 було фактично укладено договір купівлі-продажу та досягнуто згоди щодо відчуження транспортного засобу шляхом видання ним довіреності в порядку передоручення на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом, є також необґрунтованими виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою договору купівлі-продажу автомобіля є письмова, що відповідає положенням п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України, та постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що дії сторін, при оформлені довіреності, були спрямовані на придбання автомобіля позивачем у власність за плату, що відповідно до ст. 655 ЦК України є необхідною суттєвою умовою договору купівлі-продажу. На наявність інших цілей, також вказують подальші дії позивача, який при наявності реальної можливості розпорядитися автомобілем у власних цілях, таких дій не вчинив, обмежившись лише його використанням та відповідно не довів наявність для цього перешкод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про відмову у задоволені вимог про визнання правочину удаваним, зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Зважаючи, що дана вимога є основною, оскільки її задоволення є підставою для задоволення інших похідних вимог, останні також задоволенню не підлягають.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ О.О. Буленко

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області _______ Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: