Ухвала суду № 54363877, 16.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/779/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3920/15Головуючий у 1-й інстанції Дем'янченко С. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Лобова О.А.

суддів: Акопян В.І., Чічіля В.А.

при секретарі Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом Зіньківської міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів за користування землею.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року Зіньківська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на їх користь 27 778 грн. 18 коп. за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,0264 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 як власник 3/25 частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 з 2004 року право на набуття права користування на земельну ділянку. Відповідачем не вноситься орендна плата, а тому він своїми незаконними діями порушує інтереси позивача по справі.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року позовні вимоги Зіньківської міської ради Полтавської області задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Зіньківської міської ради Полтавської області 27778 грн. 16 коп. - за фактичне землекористування земельної ділянки площею 0,0264, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Вирішено питання судового збору.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що між ним і Зіньківською міською радою договір на користування земельною ділянкою не укладався. Суд у порушення вимог закону не повідомляв його про розгляд справи, позбавивши таким чином можливості заперечувати проти позову. Окрім того, суд безпідставно не застосував положення закону про позовну давність.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2004 року є власником 3/25 частин нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1

21 грудня 2004 року Зіньківська міська рада надала ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо виготовлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0.058 га. для комерційного використання в АДРЕСА_1 (а.с.20).

На частку ОСОБА_2 у нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1 припадає 0.0264 га. землі, необхідної для обслуговування цих приміщень.

Не дивлячись на неодноразові роз'яснення і попередження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою не виготовив, у встановленому порядку право користування земельною ділянкою не оформив, продовжує безоплатно користуватися землею.

З повідомлення відділу Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області від 08.10.2014 року вбачається, що відповідно до технічної документації з грошової оцінки земель м.Зіньків, розробленої державним проектним інститутом містобудування у 2004 році, грошова оцінка 1 м.кв. земель комерційного використання по вул. Червоноарміській, 45 в м.Зіньків Полтавської області складала у 2004 році - 112 грн. 57 коп., у 2005 - 2007 роках - 114 грн.22 коп., у 2008 році - 117 грн.42 коп., у 2009 році - 135 грн. 30 коп., у 2010-2013 роках - 143 грн.47 коп.., у 2014 році - 221 грн.32 коп.(а.с.34).

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач усупереч вимогам закону використовує належні позивачу землі комерційного призначення без укладення відповідного договору чим завдав збитків місцевій громаді у виді неотриманої орендної плати. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та ґрунтується на законі, а саме ст.116, ст.125, ст.126, ст.152, ст.156 ЗК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2015 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 11 червня 2015 року, посилаючись на зайнятість свого представника у іншому судовому засіданні. Подана заява задоволена судом - судове засідання 11 червня 2015 року відкладене (а.с.49,53). У подальшому судова повістка про виклик у судове засідання на 01 липня 2015 року повернулася неврученою у зв'язку зі спливом строку зберігання (а.с.64,65). Судова повістка про виклик у судове засідання на 15 липня 2015 року повернулася неврученою з відміткою пошти про вибуття адресата (а.с.66,67).

За таких обставин доводи ОСОБА_2 про порушення судом вимог цивільного процесуального закону та позбавлення його можливості прийняти участь у судовому засіданні суперечать фактам і не ґрунтуються на законі.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності (постанова ВСУ №6-780цс15 від 30 вересня 2015 року).

ОСОБА_2 при розгляді справи не заявляв про застосування позовної давності і не був позбавлений можливості зробити таку заяву, отже суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги у повному обсязі - стягнув плату за землю за весь період фактичного користування нею.

Стягнення коштів за користування землею відповідає способам захисту прав на землю, передбаченим ст.152 ЗК України. Сама по собі відсутність укладеного договору оренди землі не може бути підставою для відмови у позові. Належними і допустимими доказами є доведеним факт користування відповідачем землею за відсутності об'єктивних перепон для оформлення права користування у відповідності до вимог ст.123 ЗК України.

Таким чином, апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, отже відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 307, 308, 315, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: В.І.Акопян

В.А. Чічіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов