Рішення № 54360649, 14.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р.Справа № 922/6194/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків про стягнення 50000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА "Страхування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківська страхова муніципальна страхова компанія " (надалі - Відповідач) суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн. та покладення на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2015 року об 11:00 год.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. До канцелярії суду 14.12.2015 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому також позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18 вересня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №236532Га/14х (надалі - Договір), відповідно до якого Позивач (Страховик) застрахував майнові інтереси ОСОБА_1 (Страхувальник), та взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Кіа", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-трпнспортної пригоди.

09 червня 2015 року в Комінтернівському районі в м. Харкові сталася дорожньо- транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 сергія Миколайовича та автомобіля "Seat" державний реєстраційний номер АХ 3747 EB під керуванням водія ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7741361.

Відповідно до Довідки ДАЇ, в наслідок зазначеного ДТП автомобіль "Кіа", державний реєстраційний номер АХ 9411СР, отримав механічні пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.08.2015 року на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення.

Страхувальник своєчасно звернувся до Позивача (Страховика) із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Страхувальника, пошкодженого внаслідок ДТП, відповідно до Рахунку від 23.06.2015 року та страхового акту №:1.001.13.08476/VESKO 14572 склала 101112,17 грн.

Позивачем на рахунок Страхувальника перераховано платіжним доручення №183097 від 02 липня 2015 року суму страхового відшкодування у розмірі 101112,17 грн. (а.с. 41)

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 03.11.2015 року №ЛВ 0018685 та від 18.11.2015 року №ЛВ 0018843 з вимогою здійснити регресну виплату понесених позивачем витрат. Проте у встановлений законодавством строк Позивачу не було виплачено страхового відшкодування про що свідчить відсутність відповідних доказів.

Відповідно до лімітів Полісу № АІ/7741361, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 50000,00 грн.

Про стягнення вказаної суми позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до Закону України "Про страхування", предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Відповідно до ст. 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно з положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З огляду на викладене до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, в даному випадку є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то на останнього покладається обов'язок страхової виплати, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах ліміту відповідальності страховика, несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки. (Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011 р. по справі № 20/302).

Таким чином, в розумінні положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Позивач звернувся до Відповідача із вимогою про регресну виплату, однак така виплата не була здійснена відповідачем.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума з вирахуванням франшизи, що за полісом АІ/7741361 становить 0 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до стягнення заявлено суму, що становить 50000,00 грн.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи наведене позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 11, 15, 16, 990, 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) - 50000,00 грн. збитків за виплату страхового відшкодування в порядку регресу, 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/6194/15