Ухвала суду № 54360012, 07.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ К/800/59775/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року

у справі № 826/8756/14

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення та податкової вимоги,

встановив:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та податкової вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014 року у справі № 826/8756/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.04.2014 року № 5331-25. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014 року № 402/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 17.03.2014 року № 816/26-59-2202.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 року № 0005022202, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29 920, 00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду.

24.04.2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу № 5331-25.

07.05.2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 402/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись із винесенням податкової вимоги та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, податковий борг позивача не був узгоджений, зважаючи на процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, тому вказане рішення прийнято з порушенням пп. 89.1.2. п. 89.1 ст.89 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Підпунктом 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Нормами статті 56 Податкового кодексу України регулюються питання щодо оскарження рішень контролюючих органів.

Так, згідно із п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тому, з огляду на зазначені вище норми податкового законодавства, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що право відповідача на винесення та направлення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу безпосередньо пов'язане із закінченням десятиденного строку з моменту винесення податкових повідомлень-рішень за результатами проведення перевірки позивача. Водночас, у разі якщо платник податків розпочинає процедуру оскарження вказаних повідомлень-рішень, право на винесення податкової вимоги не виникає.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податкова вимога № 5331-25 винесена 24.04.2014 року, а рішення про опис майна у податкову заставу № 402/26-59-25-01-14 було прийнято відповідачем 07.05.2014 року. Позивачем вказані рішення було отримано 22.05.2014 року.

Судами встановлено, що позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 року № 0005022202, тому в силу положень п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене відповідачем є неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили, а тому у відповідача відсутнє право щодо прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та винесення податкової вимоги.

Отже, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що з огляду на відсутність у позивача, на момент винесення оскаржуваних рішень, податкового боргу, дії контролюючого органу щодо прийняття податкової вимоги та спірного рішення про опис майна позивача у податкову заставу є протиправними.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року у справі № 826/8756/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук