Ухвала суду № 54357874, 08.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р.Справа № 816/1070/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

02.04.2015 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФО-П ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (нині Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, далі Кременчуцька ОДПІ) від 20.01.2015 року № 0001071701/62/1603, яким на підставі акту перевірки від 31.12.2014 року № 2987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 62.321,25 грн, з яких: основний платіж - 49.857,00 грн, штрафні санкції 12.464,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення ним податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 31.12.2014 року № 2987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.122013 року, правильності нарахування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 відмовлено за його необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі, ФО-П ОСОБА_1, посилаючись фактично на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 11.12.2014 року по 24.12.2014 року фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, правильності нарахування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року за наслідками якої складено Акт перевірки (т. 1 а.с. 9-20).

За висновками Акту перевірки в діяльності ФО-П ОСОБА_1 встановлені порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 49.857 грн, у тому числі за січень 2013 року на суму 1.392 грн, за лютий 2013 року - 45 грн, за березень 2013 року - 1.842 грн, за квітень 2013 року - 5.812 грн, за травень 2013 року - 8.731 грн, за червень 2013 року - 7.114 грн, за липень 2013 року - 5.313 грн, за серпень 2013 року - 5.769 грн, за вересень 2013 року - 5.634 грн, за жовтень 2013 року - 4.320 грн, за листопад 2013 року - 3.885 грн.

Висновок перевіряючого про заниження ФО-П ОСОБА_1 зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 на загальну суму 49.857 грн вмотивований тим, що платником податків за зазначений період задекларовано загальний обсяг від продажу паливно-мастильних матеріалів у розмірі 2.176.057,32 грн, у тому числі ПДВ 362.675,22 грн, тоді як за результатами перевірки виявлено, що підприємцем реалізовано нафтопродуктів на АЗС з використанням касового апарату на загальну суму 2.475.188,43 грн, у тому числі ПДВ 412.531,41 грн, що підтверджується касовими стрічками, z-звітами денними, книгами обліку реєстраційних операцій, звітів РРО.

За даними z-звіту за 31.12.2012 року обсяг реалізованих нафтопродуктів наростаючим порядком склав 8.124.744,29 грн (загальна сума продаж 8.456.615,70 грн - загальна сума виплат 331.871,41 грн), тоді як згідно z-звіту 31.12.2013 року обсяг реалізованих нафтопродуктів наростаючим порядком склав 10.599.932,72 грн (загальна сума продаж 11025996,71 грн - загальна сума виплат 426063,99 грн). Різниця 2.475.188,43 грн - обсяг відвантаженої (реалізованої) продукції на АЗС протягом 2013 року. тоді як згідно податкових декларацій по ПДВ ФОП ОСОБА_1 задекларовано лише обсяг продажу нафтопродуктів лише в розмірі 1.813.375,00 грн.

Таким чином, за доводами Кременчуцької ОДПІ, ФО-П ОСОБА_1 до обсягів продажу не включено реалізований (відвантажений) товар, оплата за який здійснювалась у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський рахунок.

На підставі висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20.01.2015 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001071701/62/1603 (т.1, а.с. 21).

Відповідно до абз. 1 п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, у платника податків податкове зобов'язання з ПДВ виникає або в момент, що фіксує проведення розрахунків за поставлений товар, або в момент передачі (відвантаження такого товару), залежно від того, яка подія настала раніше.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначений п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованності позовних вимог ФО-П ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що доводи позивача, викладені в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності в його діяльності порушень норм податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в судах першої та апеляційної інстанцій.

Так, позивач зазначав, що станом на 31.12.2012 року дебіторська заборгованість становила 10.848,60 грн:

- 1.920 грн - СФГ «Берос» - накладна № 1 від 29.12.2012 року, по першій події (виписці накладної) дана угода була оприбуткована в грудні 2012 року, податкова накладна № 992 від 29.12.2012 року, яка включена до реєстру податкових накладних у рядку 101 за грудень 2012 року. Товар був отриманий в січні 2013 року, що підтверджується копією відомості на отримання товару. Таким чином, для уникнення двійного оподаткування сума 1.920 грн не була включена до декларації у січні 2013 року, оскільки вона оприбуткована в грудні 2012 року.

- 5.688,60 грн та 3.240,00 грн - ТОВ «Кобеляцький будсервіс» - накладна № 3 від 13.11.2012 року і № 4 від 19.11.2012 року, по першій події (виписці накладної) дана угода оприбуткована в листопаді 2012 року, податкова накладна № 835 від 19.11.2012 року і № 884 від 30.11.2012 року, яка включена до реєстру податкових накладних у рядку 102 та 87 за листопад 2012 року. Товар отриманий у січні 2013 року, що підтверджується копією відомості на отримання товару. Таким чином, для уникнення двійного оподаткування загальна сума угоди 8.928,60 не включена до декларації у січні 2013 року, оскільки вона оприбуткована в грудні 2012 року.

Разом з тим, під час проведення перевірки та під час розгляду справи судами позивачем, по-перше, не надано доказів наявності зазначеної заборгованості, а по-друге, різниця обсягу реалізованої продукції (в її грошовому еквіваленті) під час здійснення перевірки визначалась не за даними обслуговуючого позивача банку, а за даними фіскальних чеків та Z-звітів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Колегія суддів надає критичну оцінку поясненням представника позивача стосовно того, що кошти у розмірі 10.848,60 грн фактично були внесені покупцем у грудні 2012 року за отриманий у грудні 2012 року товар, а проведені через РРО у січні 2013 року.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 реалізує товари, у тому числі, у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (з використанням POS-терміналу).

Еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків по операціях, здійснюваних з використанням електронних платіжних засобів в платіжній системі (п. 1.9 ст. 1 Закону № 2346).

На підставі щоденних електронних звітів, що надходять у процесинговий центр (обробляє всі операції за платіжними картками), банк здійснює відшкодування грошових коштів на поточний рахунок ФО-П ОСОБА_1 на суму всіх операцій, проведених через POS-термінал за допомоги платіжних карток, утримуючи при цьому комісійну винагороду банку.

Колегія суддів критично оцінює пояснення позивача про те, що об'єктом оподаткування, у такому випадку буде не сума вартості товару, що сплачена його покупцем через POS-термінал за допомогою платіжних карток, а сума проведеного банком відшкодування грошових коштів на його поточний рахунок.

Питання самостійного виправлення ФО-П ОСОБА_1 помилки у декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року було предметом дослідження під час проведення контролюючим органом перевірки позивача. Перевіркою не встановлено порушень платником податків визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2013 року.

Доказів в обґрунтування тверджень про проведення коригувань самостійно виявлених помилок у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та за листопад 2013 року відповідно у травні, червні, вересні 2014 року судам першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано.

Пункт 1 підрозділу 9-2 ПК України надавав можливість платнику податків самостійно скористатись процедурою податкового компромісу щодо заниження податкових зобов'язань за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 року шляхом подачі уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань разом із переліком (описом) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу.

Отже, податковий компроміс можливий як до податкових зобов'язань, які визначені підприємством самостійно, так і щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких не закінчена процедура адміністративного та/або судового оскарження.

Судом встановлено, що із заявою про застосування податкового компромісу стосовно суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49.857 грн, визначеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до контролюючого органу 10.02.2015 року (т. 1, а.с. 82-84). Як вбачається з рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.02.2015 року № 1791/с/16-03 податковий компроміс між ФО-П ОСОБА_1 та Кременчуцькою ОДПІ досягнутий не був. Дане рішення контролюючого органу на час розгляду справи судами не було змінено чи скасоване (т. 1, а.с. 85-87).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_1 та скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 55, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) О.П. Лях

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14 грудня 2015 року.