Постанова № 54357712, 08.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 922/5391/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5352 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.15 у справі

за позовом Державного підприємства "Благодатне", с. Благодатне,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ,

до ТОВ "ВС Благодатний", с. Благдатне,

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків реституції

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП БЛАГОДАТНЕ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08.05.2014 року, укладений між позивачем - Державним підприємством Благодатне та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ВС Благодатний з моменту його укладання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2015 року (суддя Аріт К.В.) позовні вимоги Державного підприємства "Благодатне" задоволені повністю. Визнано недійсним договір № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08 травня 2014 року, укладений між Державним підприємством Благодатне та Товариством з обмеженою відповідальністю ВС Благодатний з моменту його укладання.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Від позивача надійшло клопотання (вх.№16446 від 07.12.2015 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю його представника прибути в судове засідання через учать у розгляді іншої справи Вищим господарським судом України, а також у зв'язку із неможливістю директора прибути в судове засідання через хворобу.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки позивачем до клопотання не надано доказів на підтвердження заявленого клопотання в частині зайнятості його представника у розгляді іншої справи, такими доказами могли б стати копія ухвали про призначення справи до розгляду, про відкладення розгляду справи, тощо.

Також, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 16458 від 07.12.2015 року) в якому останній вказує про те, що ним не отримано копії апеляційної скарги, а тому позивач просить відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Так, при поданні апеляційної скарги відповідачем подано докази направлення 11.11.2015 року копії апеляційної скарги на адресу позивача (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта").

Крім того, копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду в судовому засіданні 08.12.2015 року була отримана позивачем 01.12.2015 року, але клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи позивачем заявлено лише у останній день перед судовим засіданням - 07.12.2015 року.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивач мав час для ознайомлення з матеріалами як апеляційної скарги, так і матеріалами справи, проте своїм правом на таке ознайомлення своєчасно не скористався.

За викладеного, правові підстави для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи - відсутні, а тому клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Державне підприємство "Благодатне" (Позивач) - є державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

08.05.204 року між ДП "Благодатне" (Позивач) та ТОВ "ВС Благодатний" Відповідач) був укладений договір № 8 про спільний обробіток земельної ділянки (далі - Договір).

Параграфи 2, 5, 6, 7 вказаного договору встановлюють взаємні відносини між позивачем та відповідачем щодо їх спільних дій та внесків на підставі цього договору без створення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони зобов'язуються з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га раллі, місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, селище Благодатне (надалі Земельна ділянка), яка належить ДП "Благодатне" (Сторона 1) на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00- 002658 від 29 грудня 1997 року для вирощування зернових культур, олійних культур, буряків, здійснювати оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, заготівлю, виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, вирощеної на Земельній ділянці.

В обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсним вищевказаного договору, позивач вказує, що при його укладенні не було дотримано вимоги Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. №296.

Також, позивач вказує, що означений договір не був взятий на облік в органах податкової служби.

На підставі викладених обставин позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Харківської області погодився із доводами позивача.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Виходячи із абзацу першого, Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном» винесена на підставі підпункту «л» пункту 18 частини другої статті 5 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності».

Згідно підпункту «л» пункту 18 частини другої статті 5 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також: господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. З ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, сторони за даним Договором зобов'язуються, з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2 тис. га. ріллі, яка належить Стороні - 1 (ДП «Благодатне») на праві постійного користування, що підтверджується Актом на постійне користування земельною ділянкою серія № ХР-12-00-002658, виданий Зміївською районною радою, Зміївського району Харківської області 29 грудня 1997 року, для вирощування зернових культур, олійних культур, буряків, здійснювати оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, заготівлю, виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, вирощеної на Земельній ділянці.

Відповідно до п. 6.1. спірного договору, внеском ДП «Благодатне», являється право на використання земельної ділянки площею 2000 га.

Тобто, внеском Позивача є земельна ділянка, яка знаходяться у його постійному користуванні.

Таким чином, у даному випадку, на правовідносини за спірним договором не розповсюджується дія Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 щодо необхідності отримання відповідного рішення Кабінету Міністрів України, оскільки укладений між Відповідачем та Позивачем договір про спільний обробіток земельної ділянки від 08.05.2014 не стосується об'єктів державної власності, перелік яких наведено в ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» та по відношенню до яких Кабінет Міністрів України здійснює функції з управління.

Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 05.11.2013 у справі № 912/336/13-г.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2011 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними": "Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

При винесенні рішення по справі господарський суд першої інстанції обґрунтував свою позицію, у тому числі і тим, що після укладення спірного договору Відповідач не зареєстрував його в органах податкової служби, як це передбачено п. 14 ст. 153 ПК України та Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, діючого на час укладення спірного договору.

Так, реєстрація спірного договору Відповідачем в податкових органах дійсно була передбачена у п. 5.3. спірного договору на час його укладення. Така реєстрація Договору в податкових органах - це умова договору, яка повинна бути виконана у ході його виконання, а не у момент його вчинення.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Також слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання умов договору, виходячи із вимог ст. 203 ЦК України, не є підставою для визнання договору недійсним.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про недійсним договору № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08.05.2014 року, укладений між позивачем - Державним підприємством Благодатне та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ВС Благодатний з моменту його укладання.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2015 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.12.2015 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.