Постанова № 54357181, 07.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5204/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Халімончук С.С.,

за участю: позивача, представника позивача,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити кошти,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо утримання з суми визначеного йому за рішенням суду розміру грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні податку з доходів фізичних осіб;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити йому безпідставно утриманий з суми грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні податок з доходів фізичних осіб в розмірі 11381,21 грн;

- визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо утримання з суми визначеного йому за рішенням суду розміру грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні військового збору;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити йому безпідставно утриманий з суми грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні військовий збір в розмірі 899,27 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі № 806/1189/15 йому було проведено виплату грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні у розмірі 59951,03 грн, однак з цієї суми відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11381,21 грн та військовий збір в сумі 899,27 грн, що є порушенням пункту 168.5. статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів військовослужбовців та пп.1.7 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, згідно якого на період проведення АТО не підлягає оподаткуванню військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що на момент здійснення грошових виплат за рішенням суду, ОСОБА_1 не був військовослужбовцем як такий, що виключений в лютому 2015 року зі списків особового складу військової частини, а тому повинен сплачувати податки на загальних підставах.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України на посаді начальника відділу зв'язку та інформаційних систем - заступника начальника штабу управління 8 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України № 95 від 17.02.2015 року був звільнений в запас відповідно до підпункту "б" (за станом здоров'я) частини 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Наказом командира військової частини - польова пошта В 0226 від 28.02.2015 року №45 ОСОБА_1 з 28.02.2015 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 17.02.2015 року становить: календарна - 25 років 06 місяців, пільгова 25 років 08 місяців.

Вказані обставини встановлено постановою Житомирського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, від 28.04.2015 у справі № 806/1189/15 (а.с.12-17, 18-22).

Даною постановою суду:

- визнано неправомірними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2015 року у меншому розмірі, з розрахунку посадового окладу - 1474 грн. та зобов"язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 заборгованість за вказаний період, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014 грн., в сумі 37676,03 грн;

- визнано неправомірними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у меншому розмірі, з розрахунку посадового окладу - 1474 грн. та зобов"язано Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 заборгованість за вказаний період, виходячи з розрахунку посадового окладу в розмірі 2014 грн., в сумі 22275 грн;

- зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідку для перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії з 01.03.2015 року з урахуванням грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2015 року, обчисленого з посадового окладу у розмірі 2014 грн.

На її виконання, відповідачем були виплачені позивачу грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 37676,03 грн та 22275 грн (всього 59951,03 грн).

Згідно довідки від 02.10.2015 № 6443 з присуджених сум були стягнуті податок з доходів фізичних осіб в сумі 11381,21 грн та військовий збір в сумі 899,27 грн (а.с. 27).

Відповідно до пункту другого статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153).

В судовому засіданні встановлено, що позивач на день звільнення зі служби мав право на отримання грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги.

Проте, 28.02.2015 у день виключення позивача зі списків особового складу йому не були виплачені вказані суми. Виплата грошових сум була здійснена не своєчасно, не в день виключення зі списків особового складу, а після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч.2, ч.3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, від 28.04.2015 у справі № 806/1705/15, Житомирський обласний військовий комісаріат було зобов'язано виплатити ОСОБА_2 грошову заборгованість в розмірі 37676,03 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 22275 грн.

Таким чином обов'язок Житомирського обласного військового комісаріату сплатити вказані суми у постанові суду є непорушним та не передбачає право будь-якого державного органу, установи, організації, інших осіб, а також і відповідача змінювати рішення суду на власний розсуд, в тому числі стягувати податки та збори, інші обов'язкові платежі з присуджених сум, якщо цього прямо не передбачено в самому рішенні суду.

Отже, відповідач, самостійно зменшивши суму стягнення в розмірі податку з доходів фізичних осіб та військового збору, фактично змінив обсяг стягнення, визначений рішенням суду. Між тим, чинне законодавство України не надає йому такого права.

Враховуючи викладене, дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо утримання з суми визначеного йому за рішенням суду розміру грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні податку з доходів фізичних осіб та військового збору є протиправними.

Крім того, що стосується стягнення податку на доходи фізичних осіб, суд вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Пунктом 168.5. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Таким чином, позивач відповідно до вказаної норми має право на повну компенсацію втрат доходів як військовосліжбовець.

Доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні він втратив статус військовослужбовця, а тому не мав права на отримання рівноцінної компенсації утриманого податку, суд вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день виключення зі списків особового складу і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання цих вимог, ОСОБА_1 належним чином обґрунтував свої позовні вимоги, відтак вони підлягають задоволенню, а безпідставно утриманий військовий збір в розмірі 899,27 грн та податок з доходів фізичних осіб в розмірі 11381,21 грн - підлягають виплаті на користь позивача.

Керуючись статтями 86,158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 безпідставно утриманий податок з доходів фізичних осіб в розмірі 11381,21грн.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 899,27грн. безпідставно утриманого військового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 14 грудня 2015 р.