Ухвала суду № 54356616, 25.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Львів № 876/15625/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

представник апелянта : Боднар Л.Б.

представник позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 р. № 0001221720.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0001221720.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апелянт просить суд постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта Боднар Л.Б. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ «Запоріжметал Холдінг» за квітень 2012 року та за травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 185/17-2001/НОМЕР_2 від 27.09.2013 року, яким встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 45720,74, у тому числі: за квітень 2012 року - на 25262 грн., за травень 2012 року - на 20458,74 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2013 року №0001221720, яким відповідно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 68581,11 грн., у тому числі основний платіж 45720,74 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 22860,37 грн.

Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Запоріжметал Холдінг».

Як видно з матеріалів справи, 13.01.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено з ТОВ «Запоріжметал Холдінг» (постачальник) договір поставки № 16/01/12 згідно умов якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов даного договору.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 201.1, 201.4, 201.8 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та його контрагент ТОВ «Запоріжметал Холдінг» були зареєстрованими у встановленому законом порядку як платники податку.

Факт реального виконання договірних відносин між позивачем ОСОБА_3 та його контрагентом ТОВ «Запоріжметал Холдінг» підтверджуються податковими накладними від 02.04.2013 року № 33, від 06.04.2012 року № 310, від 11.04.2012 року № 502, від 12.04.2012 року №581, від 24.04.2012 року № 1027, від 24.04.2012 року № 1028, від 25.04.2012 року № 1096 (за квітень), від 07.05.2012 року № 151, від 07.05.2012 року № 152, від 08.05.2012 року № 238, від 08.05.2012 року № 239, від 10.05.2012 року № 297, від 15.05.2012 року № 486, від 17.05.2012 року № 620, від 29.05.2012 року № 1154, від 29.05.2012 року № 1155, від 31.05.2012 року № 1274; видатковими накладними за квітень 2012 року: від 03.04.2012 року № РН2-000417, від 10.04.2012 року № РН2-000465, від 11.04.2012 року № РН2-000477, від 13.04.2012 року № РН2-000486, від 24.04.2012 року № РН2-000535, від 24.04.2012 року № РН2-000533, від 24.04.2012 року № РН2-000534; за травень 2012 року: від 08.05.2012 року № РН2-000655, від 08.05.2012 року № РН2-000656, від 11.05.2012 року № РН2-000681, від 16.05.2012 року № РН2-000717, від 18.05.2012 року № РН2-000740, від 29.05.2012 року № РН2-000803, від 29.05.2012 року № РН2-000806, від 31.05.2012 року № РН2-000844.

Для транспортування придбаного товару позивачем укладено договір про транспортні послуги № 01/12 від 02.01.2012 року з ФОП ОСОБА_4, згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати транспорті послуги з перевезення вантажів на власному транспорті протягом дії даного договору.

Факт відвантаження та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними за квітень: від 03.04.12 № 03/04/т1, від 03.04.12 № 03/04/т, від 10.04.12 № 10/04/т, від 11.04.12 № 11/04/т, від 13.04.12 № 13/04/т, від 24.04.12 № 24/04/т, від 24.04.12 № 24/04/т1; за травень: від 08.05.12 № 08/05/т, від 08.05.12 № 08/05/т1, від 11.05.12 № 11/05/т, від 16.05.12 № 16/05/т, від 18.05.12 № 18/05/т, від 29.05.12 № 29/05/т, від 31.05.12 № 31/05/12.

Вартість транспортних послуг визначалася сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксувалась в актах прийому-передачі наданих послуг.

Оплата за отриманий товар проводилась відповідно до п. 4 пп.4.2 договору від 13.01.2012 р. № 16/01/12 в безготівковій формі.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Запоріжметал Холдінг», спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладенні ним інших договорів, а також формуванні своїх податкових зобов'язань. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Запоріжметал Холдінг» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі за № 813/8086/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель