Ухвала суду № 54356577, 25.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Львів № 876/14587/14652/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадження у місті Львові апеляційні скарги Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 року та на додаткову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14.06.2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» звернувся в суд із позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 18.06.2010 р. № 277/0002622320/0/2753.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 18.06.2010 року № 277/0002622320/0/2753.

Додатковою постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року позов задоволено. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» сплачену суму судового збору в розмірі 2294 грн..

Не погоджуючись із даною постановою та додатковою постановою, апелянт Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області подав апеляційні скарги, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 року та додаткову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, податковий орган провів позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2010 р. № 94/23-2/32836226.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.4 п.7 .4 пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп 7.4.1 п. 7.4, пп7.7.1, 7.7.2, п.7.7ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в загальному розмірі 512632 грн..

На підставі даного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. № 277/0002622320/0/2753, яким Товариству зменшено суму заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ у березні 2010 року на 394193,00 грн. і у квітні 2010 року на 118439,00 грн.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 1.8 статті 1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено що, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведених вище правових положень видно, що платник податків має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за наявності від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у попередньому до звітного періоді; а також від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у звітному податковому періоді, в межах суми податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Пунктом «г» пп. 10.1. ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Згідно з пп. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 цієї статті встановлено, що датою виникнення права на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» заявлено до бюджетного відшкодування у березні 2010 року суму ПДВ у розмірі 332573, 00 грн з вартості послуг, наданих нерезидентами на митній території України, а також у квітні 2010 року суму ПДВ у розмірі 102 166, 00 грн з вартості послуг наданих нерезидентами на митній території України. Позивач включив суму 332 573,00 грн ПДВ до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за січень 2010 року, суму 102 166, 00 грн ПДВ до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за лютий 2010 року. В зазначеному податковому періоді задеклароване від'ємне значення рядка 18.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем були надані для перевірки документи, що підтверджують сплату ПДВ, заявленого до відшкодування з дотриманням положень Закону, що встановлюють механізм нарахування та сплати податку на додану вартість, нарахованого на суму послуг, отриманих від нерезидентів на митній території України, що узгоджується з позицією ВАСУ в Ухвалі від 06.08.2009 року по справі № К-7855/07, зокрема: та обставина, що платник ПДВ по операціях по поставці нерезидентом послуг на митній території України сплачує податок не постачальнику послуг, а безпосередньо до Державного бюджету що не позбавляє його права на бюджетне відшкодування сплаченого податку. При цьому сплаченим податком за змістом Закону є задекларована сума податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, посилання податкового органу на порушення вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, а саме не представлення платіжних документів, що підтверджують фактичну оплату грошовими коштами суми у розмірі 332573,00 грн., заявленої до бюджетного відшкодування у березні 2010 року, та суми у розмірі 102 166,00 грн., заявленої до бюджетного відшкодування у квітні 2010 року є безпідставними.

Згідно пп. 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п. 7..2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.12.2011 року у справі № 21-245а11, а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до бюджетного відшкодування - у березні 2010 року суму ПДВ у розмірі 61620,00 грн. згідно податкових накладних, складених продавцем у грудні 2009 року, отриманих і включених до податкового кредиту у лютому 2010 року; у квітні 2010 року суму ПДВ у розмірі 16 273,00 грн., податкові накладні, складені продавцем у січні 2010 року, але отримані і включені до податкового кредиту у березні 2010 року.

Враховуючи викладене, оскаржене податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 277/0002622320/0/2753 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з даним позовом колегія суддів зазначає наступне.

До 30.07.2010 року строк звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень був визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 цього Закону було встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

А пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону було встановлено, що строки давності становлять 1095 днів.

ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» оскаржує податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року, отже, право звернення до суду з даним позовом виникло у підприємства з моменту отримання цього рішення.

Тому, при визначенні строків звернення до адміністративного суду з даним позовом слід застосовувати строки, які були передбачені пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме 1095 днів.

Враховуючи, що ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» звернулось до суду 14.06.2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до суду ним не пропущений.

В п.3 ч.1 ст. 168 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення №4282 від 12.06.2013 року, при поданні позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2294 грн. згідно платіжного доручення №4282 від 12.06.2013 року.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» сплаченої суми судового збору в розмірі 2294 грн.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції та додаткова постанова є законними, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскаржених судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішень суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 року та додаткову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року у справі за № 807/2153/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель