Постанова № 54356146, 28.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 липня 2011 р. № 2-а- 4268/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Кузьменко Ю.В., за участю сторін: позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, представник відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, за результатами якої складено акт від 07.04.2011 року № 551/172/НОМЕР_3, яким встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4 ст. 4 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян». На підставі акту були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, якими визначено суму в розмірі 5 423,85 грн. та штрафні санкції в розмірі 540,25 грн. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Донтрансторг», угоди з яким є нікчемними, при цьому дані угоди в судовому порядку позивачем нікчемними не визнані. Діяльність між позивачем та вказаним контрагентом здійснювалась згідно документів.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив, що позивачем було порушено ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальником ТОВ «Донтрансторг».

Позивач та представник відповідача в судовому засіданні 28.07.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 25.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 07.04.2011 року № 551/172/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені суми податку на додану вартість, та п 4 ст. 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме встановлено факт заниження обєкту оподаткування.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу визначена сума грошового зобовязання у розмірі 3262,85 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання у розмірі 2701,25 грн., в тому числі за основним платежем 2161,00 грн., за штрафними санкціями 540,25 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач співпрацював з ТОВ «Донтрансторг»- постачальником товару.

Фактичне постачання товарів (хладон) «ТОВ «Донтрансторг" на адресу позивача підтверджується копією накладної № 10022315 від 23.02.2010 року на суму 3870,00 грн. (в тому числі з ПДВ 645,00 грн.), № 10033176 від 31.03.2010 року на суму 6114,00 грн. (в тому числі з ПДВ 1019,00 грн.); № 470411 від 07.04.2011 року на суму 19614,00 грн. (в тому числі з ПДВ 3269,10 грн.).

На суму поставленого товару (хладон) ТОВ «Донтрансторг»виписало позивачу податкові накладні № 10022315 від 23.02.2010 року на суму 3870,00 грн. (в тому числі з ПДВ 645,00 грн.), № 10033176 від 31.03.2010 року на суму 6114,00 грн. (в тому числі з ПДВ 1019,00 грн.); № 470411 від 07.04.2011 року на суму 19614,00 грн. (в тому числі з ПДВ 3269,10 грн.). Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкових зобов'язань відповідного періоду та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Розрахунки між ТОВ «Донтрансторг»та ФО-П ОСОБА_1 були проведені у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій від 23.02.2010 року на суму 3870,00 грн. і від 31.03.2010 року на суму 6114,00 грн. та випискою Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" по рахунку № 26008860096030 з 01.01.2010 року до 06.05.2010 року, з якої судом вбачається про здійснення позивачем оплати за хладон згідно рахунку-фактури від 07.04.2010 року у сумі 19614,60 грн. Оплата за товар здійснена згідно рахунків-фактур № 750 від 23.02.2010 року на суму 3870,00 грн. (в тому числі з ПДВ 645,00 грн.) та № 318 від 31.03.2010 року на суму 6114,00 грн. (в тому числі з ПДВ - 1019,00 грн.), № 704 від 07.04.2010 року на суму 19614,60 грн. (в тому числі ПДВ - 3269,10 грн.) відповідно, які наявні в матеріалах справи.

Заборгованості за даними бухгалтерського обліку позивача по розрахункам з ТОВ «Донтрансторг»не значиться.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані ТОВ «Донтрансторг»за лютий, березень, квітень 2010 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Донтрансторг»" у період лютий, березень, квітень 2010 року, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва від 27.01.2009 року № 100162453 було зареєстроване платником податку на додану вартість та перебувало в ЄДРПОУ за кодом 36061529.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Донтрнасторг»було юридичною особою, зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що законодавець не ставив у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Вищевикладене також підтверджується позицією ВАСУ, викладеною у довідці від 20.10.06р. "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету".

Таким чином, право позивача на бюджетне відшкодування не залежить від фактичного перерахування податку до бюджету будь-якими його контрагентами.

Суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ «Донтрансторг»та ФО-П ОСОБА_1 свої обов'язки за бездоговірними зобов'язаннями виконали повністю.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ТОВ «Донтрансторг»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ «Донтрансторг»по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ТОВ «Донтрансторг»; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Крім того, відповідачем під час перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог п. 4 ст. 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме встановлено факт заниження обєкту оподаткування у 4 кварталі 2008 року та 2009 року, у звязку з чим донараховано податок на доходи від підприємницької діяльності у сумі 3262,85 грн.

Згідно детальної інформації по платнику податку на додану вартість має місце розбіжність по податковому кредиту позивача та ТОВ «Імпохім»у сумі 2161,20 грн.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до п. 4 ст. 14 цього ж Декрету громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Імпохім»були виписані податкові накладні позивачу від 13.05.2009 року № 1305 на суму 28172,00 грн. (в тому числі ПДВ 4695,33 грн.), від 05.08.2009 року № 508 на суму 12967,20 грн. (в тому числі ПДВ 2161,20 грн.).

На суму поставленого товару були виписані накладні № 1305-09 від 13.05.2009 року на суму 28172,00 грн. (в тому числі ПДВ 4695,333 грн.). № 508-09 від 05.08.2009 року на суму 12967,20 грн. (в тому числі ПДВ 2161,20 грн.). Оплата за товар здійснена відповідно до рахунку-фактури № 1305 від 13.05.2009 року та № 508-09 від 05.08.2009 року.

Враховуючи вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», положення якого наведені вище, керуючись Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а також документальне підтвердження позивачем витрат, суд приходить до висновку про відсутність факту заниження суми податку на додану вартість.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2701,25 грн., в тому числі за основним платежем 2161,00 грн., за штрафними санкціями 540,25 грн. (податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № НОМЕР_2), суми грошового зобовязання у розмірі 3262,85 грн. (податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № НОМЕР_1), а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 4. ст. 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 12.04.11р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61052, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) судові витрати в сумі 3 ( три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.08.2011 року.

Суддя Горшкова О.О.