Ухвала суду № 54356093, 14.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В

Головуючий у 1 інстанції - Кальник В.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2015 рокусправа № 804/10275/15 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети «Правда», 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання - Фірсік Д.Ю., з участю представника позивачів - ОСОБА_2, представника відповідача - Гагарського А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 р. у справі №804/10275/15 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1741-17, №1742-17, №1743-17, №1737-17, №1738-17, №1739-17 від 25.06.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №1741-17, №1742-17, №1743-17 від 25.06.2015 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_4 земельного податку в сумі 554,58 грн., 555,91 грн. та 602,07 грн. відповідно.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №1737-17, №1738-17, №1739-17 від 25.06.2015 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_5 земельного податку в сумі 554,58 грн., 555,91 грн. та 602,07 грн. відповідно.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 91,35 грн., на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору в сумі 91,35 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не надання належної оцінки нормам законодавства, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що контролюючим органом були прийняті податкові повідомлень-рішень №1741-17, №1742-17, №1743-17, №1737-17, №1738-17, №1739-17 від 25.06.2015 року, якими здійснено нарахування плати за землю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони є співвласниками нежитлових приміщень у декілької багатоквартирних багатоповерхневих будинках.

Розрахунок плати за землю здійснено з урахуванням базової вартості одного квадратного метра земельної ділянки м. Дніпропетровську, яка на 2015 рік становить 371,80 грн., а саме: по АДРЕСА_1 - (24,1 *2306,7)*1% = 555,91 грн.; по АДРЕСА_2 - (32,05*1878,53)* 1% = 602,07 грн.; по АДРЕСА_3 - (25,55*2170,581)*1% = 554,58 грн. Загальна сума нарахованого земельного податку на 2015 рік склала 1712,56 грн.

При винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були використані дані Держземагенства, а саме лист Управління Дрежземагентсва у м.Дніпропетровську №26/167 від 02.07.2014 року, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивачів в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками нежитлових приміщень у багатоквартирних багатоповерхневих будинках в Жовтневому районі м.Дніпропетровська, що знаходяться за наступними адресами:

- АДРЕСА_1, прим. №2, загальною площею 48,2 кв.м в багатоквартирному п'ятиповерховому будинку;

- АДРЕСА_2, прим. №34, загальною площею 64,1 кв.м в багатоквартирному дев'ятиповерховому будинку;

- АДРЕСА_3, прим. № 2, загальною площею 51,1 кв.м в багатоквартирному дев'ятиповерховому будинку, що підтверджується копією свідоцтв про право на спадщину №ВЕВ №567824 від 15.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ567880 від 16.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ №567844 від 19.09.2006 року з двома витягами; копією свідоцтв про право на спадщину №ВЕВ №567825 від 15.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ567831 від 16.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ №567845 від 19.09.2006 року з двома витягами; копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №19923157 від 02.04.2014 року, долученими до матеріалів справи.

07 серпня 2015 року позивач 1 отримав податкові повідомлення-рішення №1741-17, №1742-17, №1743-17 від 25.06.2015 року.

04 серпня 2015 року позивач 2 отримав податкові повідомлення-рішення №1737-17, №1738-17, №1739-17 від 25.06.2015 року про нарахування земельного податку, згідно яких на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XIII Податкового кодексу України позивачам визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" код платежу " 18010700" в розмірі по 554,58 грн., 555,91 грн., 602,07 грн. відповідно кожному.

Згідно ст. 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За правилами ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, позивач є платником земельного податку з земельних ділянок, на яких розташовані належні йому на праві власності частини нежилих приміщень.

Так, статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного додатку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 27І Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно зо порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 року № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок проведення нормативно грошової оцінки визначається Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006 року "Про порядок нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Відповідно до розділу 4 зазначеного Порядку за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Відповідач жодним чином не підтвердив "базу оподаткування", оскільки не надав жодного документу, який би відповідав зазначеній формі Додатку 2 до Порядку, або містив передбачені цією формою дані.

Як доказ нормативної грошової оцінки земельних ділянок (бази оподаткування), на яких розміщені об'єкти позивача, відповідач надав Лист Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську №26/167 від 02.07.2014 р. "Про надання інформації".

Колегія суддів погоджується з тим, що зазначений лист не є належним та допустимим доказом нормативної грошової оцінки земельних ділянок та його використання при здійсненні розрахунку земельного податку позивачу є недопустимим виходячи з того, що в листі №26/167 від 02.07.2014 року зазначена лише нормативна грошова оцінка 1 м2 за адресами, а не конкретна нормативна грошова оцінка земельних ділянок під приміщеннями позивача.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визначаються конкретні вартісні фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов 'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Лист №26/167 від 02.07.2014 р., наданий відповідачем як доказ нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не є витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку.

Здійснення розрахунку земельного податку із застосуванням "нормативної грошової оцінки 1 м2 за адресами", тобто без конкретних характеристик об'єкта (бази оподаткування) є порушенням ст. 23 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 2 п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з запитом щодо надання витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем належним чином не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №1741-17, №1742-17, №1743-17, від 25.06.2015 року №1737-17, №1738-17, №1739-17 є протиправними, а тому суд першої інстанції прийшов до вірних висновків щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 р. у справі №804/10275/15 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 грудня 2015 року, в повному обсязі ухвала складена 16 грудня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко