Ухвала суду № 54355967, 16.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа №761/411/2813/14ц № апеляційного провадження: 22-796-14653/15 Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.

при секретарі - Крічфалуши С.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2011 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» суму у розмірі 1384 428,15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 28.07.2008 року ним було укладено кредитний договір № 346/П/74/2008-840 з ОСОБА_4

Відповідачу надано кредит у сумі 135295,19 доларів США зі строком повернення до 27.07.2028 р. у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності. Відповідно до умов Договору встановлена плата за користуванням кредитом у розмірі 14,49 % щомісячно. ОСОБА_4 зобов'язався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімально необхідний платіж в розмірі 1740 доларів США.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань просив суд стягнути з відповідача заборгованість перед банком в розмірі 173 270,11 доларів США (1 384 428,15 грн.), та покласти на відповідача судові витрати.

Судом встановлено, що 28.07.2008 року ВАТ КБ «Надра» уклало кредитний договір №316/11 74 2008-840 з ОСОБА_4, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 135295,19 доларів США, встановленою відсотковою ставкою 14,49% річних, строком до 27 липня 2028 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитним договором встановлено обов'язок відповідача щомісячно до 27.07.2028 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 1740 доларів США шляхом здійснення перерахування на розрахунковий рахунок, відкритий у філії ВАТ КБ «Надра».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно положень ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.2.4. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж в строк передбачений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість ОСОБА_4 перед позивачем, яка станом на 03.03.2010 року становить 1384428,15 грн., та складається з: заборгованості за кредитом у сумі 1062983,85 грн., простроченої заборгованості по сплаті відсотків у сумі 190059,32 грн., що підтверджується наданим представником позивача розрахунком.

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій він сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості.

Розмір пені становить 23 284,12 грн., розмір штрафу - 108 100,86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що у рішенні суду першої інстанції відсутнє посилання на належні та допустимі докази, які доводять виконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором, а саме - відсутні належні та допустимі докази надання позивачем позичальнику кредитних коштів у загальній сумі 135295,19 дол. США хоча судом першої інстанцій стверджується, що позивач виконав свої зобов'язання щодо наданню кредитних коштів, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи - заявою на видачу готівки № 689 від 28 липня 2008 року, поданою ОСОБА_4 з підписом останього про отримання 633663 грн. 04 коп. - суми, еквівалентної 130846,42 долара США, та меморіальними ордерами №№ 690, 691 від 28 липня 2008 року.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що зазначаючи розмір заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем, суд першої інстанції не зазначив належні та допустимі докази щодо наявності заборгованості, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. Так, судом встановлено, що на 03.03.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 1384428,15 грн., що складається із: заборгованість за кредиток/ в сумі - 1062983,83 грн.; прострочена заборгованість по сплаті відсотків в сумі 190059,32 грн., зазначене підтверджується наданим представником позивача розрахунком.

Належних та допустимих доказів на спростування наданого розрахунку відповідачем суду не надано.

Не можуть бути прийнятими до уваги і доводи скарги, що при прийнятті рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, на думку апелянта Кредитному договорі не встановлено строку кредитування, не зазначено детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, підписуючи Договір сторони не узгодили істотні умови, які передбачені законом і є обов'язковими для даного виду договору, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з кредитного договору, сторонами при укладанні правочину, досягнута згода за усіма істотними умовами договору, який підписаний відповідачем без зауважень, що свідчить про його згоду з усіма умовами кредитного договору.

Не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено право вимагати достроково стягнення суми кредиту, оскільки, як вбачається зі змісту договору, банк вправі вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, що передбачено пп.. 4.2.3, 4.2.4.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з правового аналізу ст. 105о ЦК України, колегія суддів вважає, що позикодавець має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів як у досудовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику, так і шляхом подачі позовної заяви безпосередньо до суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді