Постанова № 54355133, 07.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/8846/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Михальської Ю.Б.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Рачинський В.А.;

від відповідача-1: Старіков Є.О., Цурка Н.О.;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні

машини"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.08.2015р.

у справі №910/8846/14 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні

машини"

до 1) Публічного акціонерного товариства акціонерного банку

"Укргазбанк"

2) Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача-1: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний

центр торгівлі"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова

лізингова група"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - відповідач-1) та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач-2) про зобов'язання відповідача-1 подати до відповідача-2 заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру, а також зобов'язання відповідача-2 виключити з реєстру запис про обтяження рухомого майна, а саме: баштових кранів МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є добросовісним набувачем спірного майна, яке утримується відповідачем-1 під обтяженням за відсутності правових підстав для цього.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги (том справи - 2, аркуші справи - 19-25) та просив суд зобов'язати відповідача-1 подати до відповідача-2 заяву про припинення обтяження рухомого майна, а саме: баштових кранів МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336, а також зобов'язати відповідача-2 виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження вказаного рухомого майна.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог та їх непідтвердженість належними доказами. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:

- відповідачу-1 в заставу були передані спірні баштові крани, а не лише майнові права на них, як стверджує позивач;

- будь-які підстави для припинення обтяження спірних баштових кранів у відповідача-1 відсутні;

- жодна з підстав для припинення застави спірного майна не настала, застава та внесені у зв'язку з її існуванням у Державний реєстр обтяжень рухомого майна обтяження є чинними, а протиправний перехід права власності на спірне майно до третіх осіб у розумінні ст. 27 Закону України «Про заставу» не є підставою для припинення як самої застави, так і внесених на її підставі обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухового майна;

- як на момент переходу права власності на спірне майно від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі", так і на момент подальшого переходу права власності на це майно від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" до позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні зареєстровані належним чином обтяження.

Відповідач-2 також заперечував проти позову, зазначаючи про те, що він не порушував жодних прав та інтересів позивача, а тому не може виступати у процесуальному статусі відповідача у даній справі. Окрім того, спірний об'єкт (рухоме майно) не є об'єктом права власності реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, яка займається реєстрацією виключно нерухомого майна, а тому відповідача-2 має бути виключено зі складу відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. у справі №910/8846/14 позов було задоволено (том справи - 2, аркуші справи - 240-248). Зобов'язано відповідача-1 подати до відповідача-2 заяву про припинення обтяження такого рухомого майна: баштові крани МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336. Зобов'язано відповідача-2 виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження такого рухомого майна: баштові крани МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336. Присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у сумі 2 436,00 грн.

Вказане судове рішення було оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. (том справи - 3, аркуші справи - 106-110), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (далі - третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" (далі - третя особа-2).

Третя особа-1 письмові пояснення по суті спору не надала.

Третя особа-2 в своїх поясненнях по суті спору зазначала наступне:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2014р. у справі №910/25819/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «АБ «Укргазбанк», на стороні відповідача-2 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено позовні вимоги та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» спірні баштові крани;

- на момент передачі баштових кранів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» застава за договорами застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода Публічного акціонерного товариства «АБ «Укргазбанк» не була надана, а відтак така передача суперечить положенням ст. 586 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст. 17 Закону України «Про заставу», укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» акти прийому-передачі предмета лізингу у власність до договорів лізингу від 06.04.2010р. не можуть породжувати будь-яких права чи обов'язків для його сторін (в тому числі і переходу прав власності) та подальшого надання останнім таких баштових кранів позивачу;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» не було здійснено розрахунок на користь апелянта за укладеними договорами фінансового лізингу у повному обсязі, оскільки посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» на розрахунок векселями є безпідставним через те, що вказаними договорами фінансового лізингу не передбачено проведення розрахунку за допомогою векселів, що є обов'язковим в силу положень ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»;

- відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №43559927 від 25.02.2014р. в заставі відповідача-1 знаходяться баштові крани: МС 85В, серійний номер 96076, МДТ 178, серійний номер 400316, МДТ 175В, серійний номер 350336, МДТ 178 серійний номер 95248, МДТ 178, серійний номер 402252, в той час як згідно оскаржуваного рішення зобов'язано вчинити дії щодо зняття обтяження з наступних баштових кранів: МС 85В, серійний номер 96076, МДТ 178, серійний номер 400316, МДТ 175В, серійний номер 350336, МДТ 178 серійний номер 9248, МДТ 178, серійний номер 402251. Тобто, останні два з п'яти кранів (МДТ 178 серійний номер 95248, МДТ 178, серійний номер 402251) не зареєстровані в Реєстрі обтяжень рухомого майна за відповідачем-1, як обтяжувачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. (том справи - 3, аркуші справи - 203-213) рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. у справі №910/8846/14 було скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача-1 подати до відповідача-2 заяву про припинення обтяження і виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження такого рухомого майна: баштові крани МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251 та в частині зобов'язання відповідача-2 виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження такого рухомого майна: баштові крани МС 85В, серійний № 96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336. Позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача-1 подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження такого рухомого майна: баштові крани МС 85В, 2003 року випуску, серійний номер 96076; МДТ 178, 2005 року випуску, серійний номер 400316; МС 175В, 2007 року випуску, серійний №350336. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення: з відповідача-1 на користь відповідача-2 судовий збір у сумі 730,80 грн.; з позивача на користь відповідача-1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 096,20 грн.; з позивача на користь третьої особи-2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 096,20 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2015р. (том справи - 3, аркуші справи - 292-302) постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. у справі №910/8846/14 було скасовано в частині задоволення позовних вимог, а справу у вказаній частині передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому суд касаційної інстанції наголошував на наступному:

- у відношенні кранів за номерами, вказаними у договорах застави від 20.06.2007р. та від 04.10.2007р., було внесено відповідні записи про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджено витягами з реєстру, в тому числі станом на 25.02.2014 (а.с.100-104), тобто під обтяженням перебувають крани за номерами: 402252, 350336, 95248, 400316, 96076, а позивачем шляхом подання позову заявлено про виключення записів з реєстру які стосуються кранів за номерами: 402251, 350336, 98248, 400316, 96076;

- оскільки предметом заявленого позову є вимоги що стосуються виключення відповідних записів про обтяження рухомого майна, при відсутності у реєстрі записів у відношенні кранів за №402251 та №98248 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неможливим є вирішення в судовому порядку питання щодо зобов'язання виключити такі записи, відповідно рішення суду в цій частині прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, а вимоги позивача що стосуються записів про обтяження кранів за номерами 402251 та 98248 є непідтвердженими належними доказами;

- питання правомірності набуття позивачем права власності на спірні баштові крани розглянуто господарським судом в межах справи №910/25819/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «АБ «Укргазбанк», на стороні відповідача-2 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. про витребування майна з чужого незаконного володіння. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014р., рішення Господарського суду міста Києва прийняте у вказаній справі 28.05.2014р. скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» із прийняттям у справі нового рішення про відмову в позові повністю. Під час розгляду вказаної справи у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» та щодо баштових кранів, які були предметом лізингу згідно договорів №105вл/04/07, №106вл/04/07, №107вл/04/07 від 02.04.2007р. та №120-1Л/06/07, №121-1Л/06/07 від 25.06.2007р. встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі», виконавши умови договорів лізингу щодо оплати лізингових платежів, набуло у власність спірне майно. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група», отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» лізингові платежі, як оплату за предмет лізингу, не направив їх в рахунок погашення кредиторської заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «АБ «Укргазбанк», а тому зазначене не може бути підставою для витребування предмету лізингу у добросовісного набувача;

- враховуючи положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, судом відхилено доводи щодо неправомірності набуття права власності позивача на спірне майно, які обґрунтовувались тим, що акти прийому-передачі предмета лізингу у власність до договорів лізингу від 06.04.2010р. не можуть породжувати будь-яких прав чи обов'язків для його сторін (в тому числі переходу прав власності) та подальшого надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» таких баштових кранів в заставу Товариству з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини»;

- для розгляду спору по суті судам необхідно було встановити чи є спірне обтяження публічним та чи є відповідач у цьому випадку уповноваженим органом у розумінні ст. ст. 2, 37, 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Суд апеляційної інстанції послався на ст. 41 названого Закону, але будь - яких висновків з цього приводу не зробив;

- необхідно мати на увазі, що ст. 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачає, що продаж предмета обтяжень є також підставою для припинення всіх забезпечувальних обтяжень щодо відповідного майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом, а відтак судам необхідно було кваліфікувати спірне обтяження та встановити правове становище відповідача - обтяжувача у розумінні абзацу 4 ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;

- для застосування ст. 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» судам необхідно встановити факт продажу предмета обтяження обтяжувачем, оскільки правила цієї статті регулюють правовідносини, які виникають у разі продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах за рішенням суду;

- згідно з ч.5 ст. 43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули;

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач набув право власності на спірне рухоме майно без обтяжень, як добросовісний набувач, що встановлено рішенням Київського апеляційного господарського суду у справі №910/25819/13. При цьому, апеляційний суд у даній справі посилаючись на те, що право власності позивача набуто згідно договору переходу прав власності на заставлене майно №0007 від 19.02.2013р., акта про перехід прав власності №1 від 19.02.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» не спростував висновок місцевого суду про те, що до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» перейшли права власності на спірні крани за договорами про відступлення права вимоги від 20.06.2007р. та 24.10.2007р., укладеними між Публічним акціонерним товариством «АБ «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група», а також не врахував норми права, які регулюють правовідносини, що виникають із застави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015р., винесеним за результатами нового розгляду справи №910/8846/14 (том справи - 5, аркуші справи - 95-105), у задоволенні позовних вимог відмовлено, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 218,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у сумі 852,60 грн. Окрім того, присуджено до стягнення з позивача на користь третьої особи-2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8846/14 від 18.08.2015р. та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача-1 подати заяву згідно вимог чинного законодавства про припинення обтяження майна, а саме баштових кранів МДТ 178 серійний номер №400316, МС 85В серійний номер №96076 та МС 175В серійний №350336, які належать позивачу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення у даній справі. Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- за договорами про відступлення права вимоги від 20.06.2007р. та 24.10.2007р. відповідач-1 не набував права власності на спірні крани, оскільки в названих договорах чітко зазначено, що під правом вимоги сторони розуміють вимогу оплати боржником заставодавцю за надані послуги лізингу в сумі 1 269 147,08 євро. Тобто, за названими договорами було здійснено відступлення право вимоги сплати боргу;

- за договорами застави, у випадку неналежного виконання умов кредитних договорів №68 від 03.04.2007р. та №88 від 26.06.2007р., відповідач-1 має право вимагати сплати боргу від боржника, проте ніяких майнових прав за договорами фінансового лізингу до відповідача-1 не переходило;

- виконавши всі зобов'язання за договорами фінансового лізингу №105вл/04/07, №106вл/04/07 та №121-1вл/06/07, третя особа-1 автоматично виконала зобов'язання і за кредитними договорами №68 від 03.04.2007р. та №88 від 26.06.2007р. Однак, вказані обставини не були прийняті до уваги місцевим господарським судом;

- відповідач-1 та третя особа-2 не повідомляли третю особу-1 ані про відступлення права вимоги та зміну кредитора, навіть при передачі векселів, для остаточного погашення заборгованості перед третьою особою-2, ані про те, що майно, яке є предметом фінансового лізингу, перебуває під обтяженням у відповідача-1, а тому згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України виконання боржником своїх зобов'язань перед старим кредитором за умови його неповідомлення про відступлення права вимоги, вважається належно виконаним;

- оскільки постановами Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р. та Вищого господарського суду України від 02.12.2014р. у справі №910/25819/13 позивача визнано добросовісним набувачем майна, що є предметом договору застави від 20.06.2007р., у відповідача-1 немає законних підстав утримувати спірне майно;

- наразі третя особа-2 перебуває в процедурі банкрутства на стадії ліквідації. Відповідач-1 є головним конкурсним кредитором, головою комітету кредиторів, тобто вся заборгованість третьої особи-2 перед відповідачем-1 буде погашена.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Новіков М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2015р.

05.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

12.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошував на безпідставності та непідтвердженості вимог апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судове засідання 12.10.2015р. з'явились лише представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 та третіх осіб не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.11.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Михальської Ю.Б. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2015р.

В судове засідання 10.11.2015р. з'явилися представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-2. Представники відповідача-2 та третьої особи-1 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2015р.

23.11.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/8846/14 до винесення рішення Господарським судом міста Києва у справах №910/19812/15 та №910/18492/15.

В судове засідання 23.11.2015р. з'явилися лише представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 та третіх осіб не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 23.11.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень до неї, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8846/14 від 18.08.2015р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Окрім того, позивач підтримав клопотання про зупинення провадження у справі №910/8846/14 до винесення рішення Господарським судом міста Києва у справах №910/19812/15 та №910/18492/15, мотивуючи його тим, що предметом розгляду у справах №910/19812/15 та №910/18492/15 є вимоги про визнання договорів застави від 24.07.2007р. та від 20.06.2007р. такими, що припинили свою дію.

В судовому засіданні 23.11.2015р. представник відповідача-1 заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, представник відповідача-1 заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі, зазначаючи про його невмотивованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.12.2015р.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі №910/8846/14 до винесення рішення Господарським судом міста Києва у справах №910/19812/15 та №910/18492/15.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представник відповідача-1 заперечував проти вказаного клопотання позивача, просив суд в задоволенні клопотання відмовити.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі, оскільки в порушення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає неможливість розгляду справи №910/8846/14 до вирішення Господарським судом міста Києва справ №910/19812/15 та №910/18492/15, тоді як саме з неможливістю розгляду справи законодавець пов'язує можливість здійснення такої процесуальної дії, як зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представник позивача підтримав пояснення, надані в попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представник відповідача-1 також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 07.12.2015р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 07.12.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між третьою особою-1, як продавцем, та третьою особою-2, як покупцем, було укладено договори купівлі-продажу обладнання №20-10/07 від 02.04.2007р. та №03/26 від 26.06.2007р. (том справи - 1, аркуші справи - 28-31, 34-37), за умовами яких (п.п.1.1) продавець зобов'язується передати у власність та поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити будівельне обладнання, специфікації якого наведені в розділі 1 Додатка 1 до даних договорів, що є невід'ємними частинами даних договорів, і сплатити продавцю грошові кошти, встановлені розділом 3 додатка 1 до даного Договору.

Згідно з додатками 1 до вищезгаданих договорів третя особа-1 продала третій особі-1 наступне обладнання: кран МДТ-178, 2006 року випуску, серійний №402251, кран МДТ-178, 2007 року випуску, серійний №350336, кран МС-85В, 2003 року випуску, серійний №96076, кран МДТ-178, 2005 року випуску, серійний №400316, кран МДТ-178, 2003, серійний №95898 (том справи - 1, аркуші справи - 32, 38).

03.04.2007р. між відповідачем-1, як банком, та третьою особою-2, як позичальником, було укладено кредитний договір №68 (том справи - 1, аркуші справи - 41-44), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) банк надає позичальнику кредит для конвертації в українську гривню з метою фінансування операції фінансового лізингу трьох баштових кранів в сумі 1 037 607,00 євро на строк з 03.04.2007р. по 02.02.2012р. із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 10% річних. Кредит, наданий банком, забезпечується неустойкою, передбаченою дійсним договором. Позичальник засвідчує, що на момент підписання даного договору його активи не знаходяться в податковій заставі.

Протягом 2007-2009 років до кредитного договору №68 від 03.04.2007р. було внесено низку змін, про що укладено відповідні угоди (том справи - 1, аркуші справи - 45-57). Так, 20.06.2007р. було укладено зміни та доповнення до кредитного договору №68 від 03.04.2007р., в яких сторони названого договору дійшли згоди, зокрема, внести зміни до п.2.1 розділу ІІ договору, виклавши його в наступній редакції: «Згідно з договором застави від 20.06.2007р. в забезпечення зобов'язань за дійсним договором банком прийнято будівельну техніку. Згідно з договором про заставу майнових прав від 20.06.2007р. в забезпечення зобов'язань за дійсним договором банком прийнято майнові права за договором фінансового лізингу №105вл/04/07 від 02.04.2007р., за договором фінансового лізингу №106вл/04/07 від 02.04.2007р. та за договором фінансового лізингу №107вл/04/07 від 02.04.2007р. У разі настання страхового випадку за умовами договору страхування №42-0101-0052 від 15.05.2007р., №42-0101-0052-2 від 15.05.2007р. та №42-0101-0052-3 від 15.05.2007р. предметом застави у відповідності до ст. 581 Цивільного кодексу України стає право вимоги банку, як заставодержателя, до страховика. Право вимоги банку до страховика може виникати у разі настання страхового випадку за умовами будь-якого іншого договору страхування, якщо згідно такого договору було застраховано (зазначається майно, що передається в заставу), визначений в п.2.1 цього договору. Між банком та позичальником укладається договір відступлення прав вимоги за договором (договорами) страхування, згідно яких було застраховано майно, визначене в п.2.1 цього договору».

02.04.2007р. та 25.06.2007р. між третьою особою-2, як лізингодавцем, та третьою особою-1, як лізингоодержувачем, було укладено низку договорів фінансового лізингу, а саме:

- договір №105вл/04/07 від 02.04.2007р., предметом лізингу за яким був баштовий кран МС-85 Б №96076, 2003 року випуску, вартістю 1 379 245,36 грн. (з ПДВ) (том справи - 2, аркуші справи - 192-202);

- договір №106вл/04/07 від 02.04.2007р., предметом лізингу за яким був баштовий кран МДТ-178 №400316, 2005 року випуску, вартістю 3 499 948,42 грн. (з ПДВ) (том справи - 2, аркуші справи - 203-212);

- договір №107вл/04/07 від 02.04.2007р., предметом лізингу за яким був баштовий кран МДТ-178 №98248, вартістю 2 490 000,00 грн. (з ПДВ) (том справи - 2, аркуші справи - 213-222);

- договір №120-1Л/06/07 від 25.06.2007р., предметом лізингу за яким був кран МДТ-178 №402251, 2007 року випуску, вартістю 2 297 658,10 грн. (з ПДВ) (том справи - 2, аркуші справи - 179-191);

- договір №121-1Л/06/07 від 25.06.2007р., предметом лізингу за яким був кран МС-175В №350336, 2007 року випуску, вартістю 2 263 669,06 грн. (з ПДВ) (том справи - 2, аркуші справи - 165-178).

На виконання умов вказаних договорів третьою особою-2 було передано третій особі-1 баштові крани, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти прийому-передачі предмета лізингу у власність (том справи - 2, аркуші справи - 223-227).

01.09.2009р. між третіми особами було укладено додаткові угоди до вищевказаних договорів фінансового лізингу та викладено їх в новій редакції, а також складено Акти прийому передачі предмета лізингу у власність від 06.04.2010р. (том справи 4, аркуші справи - 67-147, 180-184).

20.06.2007р. між відповідачем-1, як заставодержателем, та третьою особою-2, як заставодавцем, було укладено договір про заставу майнових прав (том справи - 2, аркуші справи - 51-55), який забезпечує вимогу заставодержателя, що випливає з кредитного договору №68 від 03.04.2007р. Предметом застави за названим договором (п.2.1) є належне заставодавцю на момент укладення цього договору право вимоги боргу згідно договору фінансового лізингу №105вл/04/07 від 02.04.2007р., договору фінансового лізингу №106вл/04/07 від 02.04.2007р. та договору фінансового лізингу №107вл/04/07 від 02.04.2007р. (далі - контракти), які укладені між заставодавцем та ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (далі - предмет застави). Предметом контрактів є фінансовий лізинг, а саме: лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу будівельну техніку у відповідності з замовленням на обладнання.

20.06.2007р. між відповідачем-1, як заставодержателем, та третьою особою-2, як заставодавцем, було укладено договір відступлення права вимоги (том справи - 2, аркуші справи - 56-57), за умовами якого (п.п.1.1) з метою реалізації права вимоги, що є предметом застави згідно договору про заставу майнових прав від 20.06.2007р.(далі - договір про заставу), заставодавець відступає заставодержателю свої права, набуті згідно договору фінансового лізингу №105вл/04/04 від 02.04.2007р., договору фінансового лізингу №106вл/04/04 від 02.04.2007р. та договору фінансового лізингу №107вл/04/04 від 02.04.2007р. (далі - контракти), які укладені між заставодавцем та ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (далі - боржник). Предметом контракту є фінансовий лізинг, а саме: лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу будівельної техніки у відповідності із замовленням на техніку (далі - контракти).

26.06.2007р. між відповідачем-1, як банком, та третьою особою-2, як позичальником, було укладено кредитний договір №88 (том справи - 1, аркуші справи - 58-63), за умовами якого (п.п.1.1-1.3) банк надає позичальнику кредит в сумі 684 950,00 євро. Цільове призначення (мета) кредиту: для фінансування операції фінансового лізингу баштового крану МДТ 178 та баштового крану МДТ 175Б. Кредит надається з 26.06.2007р. по 25.07.2012р.

Протягом 2007-2009 років до кредитного договору №88 від 26.06.2007р. було внесено низку змін, про що укладено відповідні угоди (том справи - 1, аркуші справи - 64-83).

Так, 20.06.2007р. було укладено зміни та доповнення до кредитного договору №68 від 03.04.2007р., в яких сторони названого договору дійшли згоди, зокрема, внести зміни до п.2.1 розділу ІІ договору, виклавши його в наступній редакції: «Згідно з Договором застави від 24.10.2007р. в забезпечення зобов'язань за дійсним Договором Банком прийнято баштовий кран МДТ-178, стріла 60 м, висота машти 36,90 №402252, 2007 р.в. та баштовий кран МС-175В, стріла 60 м, висота машти 101 м №350336, 2007 р.в. Згідно з договором про заставу майнових прав від 24.10.2007р. в забезпечення виконання зобов'язань за дійсним договором Банком прийнято майнові права за договором фінансового лізингу №120-1Л/06/07 від 25 липня 2007 року та за договором фінансового лізингу №121-1Л/06/07 від 25.07.2007р., що укладені між ТОВ "Фінансова лізингова група" та ТОВ "Міжнародний центр торгівлі". Заставодавець - ТОВ "Фінансова лізингова група" (або третя особа) зобов'язаний застрахувати предмет застави на загальний строк не менший ніж строк дії даного Договору (у разі, якщо термін кредитування до 1 року). У разі, якщо термін кредитування більше, ніж 1 рік, заставодавець - ТОВ "Фінансова лізингова група" (або третя особа) зобов'язаний застрахувати предмет застави на 1 рік з обов'язковим щорічним продовження договору страхування. У разі настання страхового випадку за умовами Договору страхування №42-0101-0084 від 08 серпня 2007 року (надалі - договір страхування) предметом застави у відповідності до ст.581 Цивільного кодексу України стає право вимоги банку, як заставодержателя, до страховика. Право вимоги банку до страховика може виникати у разі настання страхового випадку за умовами будь-якого іншого договору страхування, якщо згідно такого договору було застраховано майно, а саме: баштовий кран МС-175В, стріла 60 м, висота машти 101 м №350336, 2007 р.в., що є предметом застави за договором застави, визначеним в п.2.1 цього договору.

24.10.2007р. між відповідачем-1, як заставодержателем, та третьою особою-2, як заставодавцем, було укладено договір про заставу майнових прав (том справи - 2, аркуші справи - 60-64), який забезпечує вимогу заставодержателя, що випливає з кредитного договору №88 від 26.06.2007р. Предметом застави за названим договором (п.2.1) є належне заставодавцю на момент укладення цього договору право вимоги боргу згідно договору фінансового лізингу №120-1Л/06/07 від 25.06.2007р. (далі - контракт) та договору фінансового лізингу №121-1Л/06/07 від 25.06.2007р. (далі - контракт), що укладено між заставодавцем та ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (далі - предмет застави). Предметом контрактів є фінансовий лізинг, а саме: лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу баштовий кран МДТ-178, стріла 60 м, висота машти 39,90, №402252, 2007 р.в. та баштовий кран МС-175В, стріла 60 м, висота машти 101 м, №350336, 2007 р.в. у відповідності з замовленням на техніку.

Отже, за вищевказаними договорами застави предметом застави визначено наступне майно:

- кран МДТ-178, стріла 50 м, висота машти 41,9 м, №95248, 2003 року випуску, який належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.04.2007р. №20-10/07, видатковою накладною від 12.06.2007р. №РН-00003;

- кран МДТ-178, стріла 60 м, висота машти 84,36 м, №400316, 2005 року випуску, який належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.04.2007р. №20-10/07, видатковою накладною від 28.04.2007р. №РН-00002;

- кран МС-85В, стріла 50 м, висота машти 30 м, №96076, 2003 року випуску, який належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.04.2007р. №20-10/07, видатковою накладною від 05.04.2007р. №РН-00001;

- баштовий кран МДТ-178, стріла 60 м, висота машти 36,90 м, №402252, який належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.06.2007р. №03/26, видатковою накладною від 13.07.2007р. №РН-00004;

- баштовий кран МС-175В, стріла 60 м, висота машти 101 м, №350336, який належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.06.2007р. №03/26, видатковою накладною від 20.09.2007р. №РН-00008;

В подальшому в Державний реєстр обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис про приватне обтяження вказаного майна.

19.02.2013р. між третьою особою-1, як заставодавцем, та позивачем, як заставодержателем, було укладено договір переходу права власності на заставне майно №0007 (том справи - 2, аркуші справи - 228-231), за умовами якого заставодавець зобов'язується передати, а заставодержатель зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належні заставодавцю на праві приватної власності баштові крани марки «POTAIN», а саме: модель МС 175 В, 2007 року випуску, заводський №350336; модель МДТ 178, 2005 року випуску, заводський №400316; модель МДТ 178, 2004 року випуску, заводський №98248; модель МС 85 В, 2003 року випуску, заводський №96076; модель МДТ 178, 2006 року випуску, заводський №402251; модель МС 325В, 2008 року випуску, заводський №351012.

На виконання умов договору №0007 від 19.02.2013р. позивачем та третьою особою-1 було складено та підписано Акт про перехід права власності №1 від 19.02.2013р. (том справи - 2, аркуші справи - 232-235), за яким заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у власність баштові крани POTAIN.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він є добросовісним набувачем баштових кранів, щодо яких було укладено договори застави від 20.06.2007р. та від 24.10.2007р. Однак вказане майно утримується відповідачем-1 під обтяженням за відсутності правових підстав для цього. Третя особа-1 повністю розрахувалася з третьою особою-2 за придбані баштові крани. При чому у третьої особи-1 баштові крани не були предметом застави і не були обтяжені. На думку позивача, після підписання договору про відступлення права вимоги було припинено договір застави, оскільки в силу ст. 514 Цивільного кодексу України до відповідача-1, як нового кредитора, переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тобто, до відповідача-1 перейшло право власності на баштові крани, а тому договір застави не може існувати і відповідач-1 був зобов'язаний подати заяву про припинення обтяження і виключення його з реєстру. До того ж, отримавши у заставу безпосередньо майнові права, відповідач-1 повинен був внести у єдиний реєстр відомості про заставу майнових прав, а не майна. До виконання третьою особою-2 грошових зобов'язань перед третьою особою-2, в заставі у відповідача-1 були майнові права третьої особи-2 за договорами фінансового лізингу №105вл/04/04 від 02.04.2007р., №106вл/04/04 від 02.04.2007р., №107вл/04/04 від 02.04.2007р., №120-1Л/06/07 від 25.06.2007р., №121-1Л/06/07 від 25.06.2007р., укладеними між третіми особами. З моменту виконання третьою особою-1 зобов'язань з оплати за баштові крани, предметом застави у відповідача-1 стали грошові кошти та векселя, але не майно (баштові крани).

З урахуванням наведеного, позивач просив суд зобов'язати відповідача-1 подати до відповідача-2 заяву про припинення обтяження рухомого майна, а саме: баштових кранів МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336, а також зобов'язати відповідача-2 виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження вказаного рухомого майна.

Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на підставі договорів фінансового лізингу №105вл/04/04 від 02.04.2007р., №106вл/04/04 від 02.04.2007р., №107вл/04/04 від 02.04.2007р., №120-1Л/06/07 від 25.06.2007р., №121-1Л/06/07 від 25.06.2007р., укладеними між третіми особами, до третьої особи-1 від третьої особи-2 перейшло право власності на баштові крани МС-175В серійний №350336, МДТ 178 серійний №98248, МДТ 178 серійний №400316, МДТ 178 серійний 402251, МС-85В серійний №96076, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти приймання-передачі предмета лізингу у власність від 06.04.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є вимоги, які стосуються виключення відповідних записів про обтяження рухомого майна. Позивач просив суд зобов'язати відповідача-1 подати реєстратору (відповідача-2) заяву про припинення обтяження рухомого майна, а саме: баштових кранів МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336.

Право власності позивача на вищевказані баштові крани набуто за договором переходу прав власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013р.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Натомість ані при попередньому розгляді справи, ані під час нового розгляду позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що крани за серійними №402251 та №98248 внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та мають будь-які обтяження.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду недоведеність позивачем факту порушення саме відповідачем-1 його прав та охоронюваних законом інтересів щодо баштових кранів №402251 та №98248, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, питання правомірності набуття позивачем права власності на спірні баштові крани розглядалося Господарським судом міста Києва у справі №910/25819/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", на стороні відповідача-2 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. про витребування майна з чужого незаконного володіння (том справи - 3, аркуші справи - 35-50).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2014р. у справі №910/25819/13 позов було задоволено частково. Однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р., яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014р. (том справи - 139-148, том справи - 4, аркуші справи - 215-224), в позові відмовлено повністю.

В ході розгляду вказаної вище справи було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі", виконавши умови договорів лізингу щодо оплати лізингових платежів, набуло у власність спірне майно, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група", отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" лізингові платежі, як оплату за предмет лізингу, не направило їх в рахунок погашення кредиторської заборгованості перед Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", у зв'язку з чим наведені обставини не можуть бути підставою для витребування предмету лізингу у добросовісного набувача.

В силу положень ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у справі №910/25819/13, не підлягають повторному доказуванню при розгляді справи №910/8846/14.

Водночас, колегією суддів враховано, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, переглядаючи справу №910/8846/14, судом встановлено, що висновки про добросовісність набуття права власності на спірні крани, вказані у судових рішеннях у справі №910/25819/13, обґрунтовані та засновані на неповному повідомлені суду про фактичні обставини правовідносин учасників названої справи, зокрема, про наявність обтяження рухомого майна та внесення відповідних записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Основні положення про заставу визначаються Законом України «Про заставу», згідно зі ст. ст. 1, 28 якого застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Як уже зазначалося вище, позов у даній справі обґрунтований тим, що спірне майно (баштові крани) безпідставно утримується відповідачем-1 під обтяженням, внаслідок чого порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача, як власника вказаного майна.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно зі ст. 3 якого обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Позивач стверджує, що він є добросовісним набувачем спірних баштових кранів.

В ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Припинення публічного обтяження визначене в ст. 41 названого Закону, згідно з якою публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу. Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Посилаючись на норми ст. ст. 31, 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", позивач просив суд зобов'язати відповідача-2 виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження спірного рухомого майна (баштових кранів).

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, вказані дії врегульовані Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №830 від 05.07.2004р. «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна».

Положеннями ст. ст. 31, 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено порядок припинення всіх існуючих публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили у разі продажу предмета обтяження.

Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 22.05.2015р. зазначав про необхідність встановлення чи є спірне обтяження публічним та чи є відповідач у цьому випадку уповноваженим органом у розумінні ст. ст. 2, 37, 38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції місцевим господарським судом було встановлено, що в даному випадку має місце саме приватне, а не публічне обтяження.

Так, в ст. ст. 2, 4 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що обтяжувачем є уповноважений орган при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора. Обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.

З наведеного випливає, що обтяження спірних баштових кранів є приватним, у зв'язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на норми законодавства, якими врегульоване публічне обтяження.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відчужувачами спірних кранів були вжиті заходи, передбачені вищезгаданою ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та повідомлено відповідача-1 про відчуження майна.

В матеріалах справи наявні пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Авдієнка В.В. та матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення договору застави від 18.02.2013р., з яких вбачається, що при посвідченні вказаного договору нотаріусом було отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.02.2013р. №39937373, з якого, зокрема, вбачається, що відносно баштового крану №350336 у реєстрі наявні такі записи: приватне обтяження; відчужувати за погодженням обтяжувача.

У матеріалах справи містяться витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.02.2013р. та від 25.02.2014р., які свідчать про наявність саме приватного обтяження спірних баштових кранів, обтяжувачем яких є відповідач-1, а також наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вказівки на заборону відчуження та право відчуження за дозволом обтяжувача цих кранів.

В своїх поясненнях позивач зазначав про те, що виконання третьою особою-2 зобов'язань перед третьою особою-1 за договорами фінансового лізингу №105вл/04/04 від 02.04.2007р., №106вл/04/04 від 02.04.2007р., №107вл/04/04 від 02.04.2007р., №120-1Л/06/07 від 25.06.2007р., №121-1Л/06/07 від 25.06.2007р. є підставою для припинення обтяження.

Однак, як вірно зазначив суд у своєму рішенні, обтяження спірних баштових кранів забезпечує виконання єдиного основного зобов'язання, а саме обов'язку третьої особи-2 погасити заборгованість перед відповідачем-1 за кредитними договорами №68 від 03.04.2007р. та №88 від 26.06.2007р.

Будь-які інші зобов'язання застава баштових кранів не забезпечує, а тому не може бути припинена у зв'язку з їх виконанням. Отже, підстав для припинення застави відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" та ст. 593 Цивільного кодексу України немає.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

В процесі судового розгляду було встановлено, що зобов'язання третьої особи-2 за кредитними договорами перед відповідачем-1 не припинені, а термін дії застави та внесених у зв'язку з ним обтяжень до реєстру не сплив, оскільки обтяження продовжені до 2017 року.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8846/14 від 18.08.2015р. - без змін.

2. Матеріали справи №910/8846/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Ю.Б. Михальська