Ухвала суду № 54350865, 14.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №334/10284/14-ц

Провадження № 22- ц/778/5089/15

Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного районного відділення електричних мереж на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного районного відділення електричних мереж до ОСОБА_3, про стягнення боргу за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ "Запоріжжяобленерго" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, про стягнення боргу за спожиту електроенергії в сумі 330 грн. 13 коп., уточнивши позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач є споживачем електричної енергії , яка надається позивачем до будинку відповідача за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до п.п. 19, 20 "Правил користування електричною енергією для населення", відповідач повинна розраховуватися за спожиту електроенергію за діючими тарифами для населення на підставі показань приладу обліку, щомісяця, але не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим.

Згідно знятих показань приладу обліку за період з 24.12.2004р. по 18.01.2015р. відповідачем було спожито 22220 квт. год. на суму 5561 грн. 57 коп., однак сплачено за зазначений період 5231 грн. 44 коп., залишок боргу складає 330 грн. 13 коп.

У добровільному порядку погасити наявну заборгованість відповідач не бажає.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 330 грн. 13 коп., а також витрати по оплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного РВЕМ подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони по справі в судове засідання до апеляційного суду не з"явилися, повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення їм судової повістки про виклик до суду, що приєднані до матеріалів справи. У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦП України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зазначена позивачем заборгованість утворилася ще в 2001 році у колишнього власника будинку, а відповідач заборгованості перед позивачем не має, тому позовні вимоги є безпідставними.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30 листопада 2002 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 39\100 частини жилого будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 14) і є споживачами послуг, які надає позивач.

Відносини з приводу постачання фізичних осіб електроенергії регулюються Законом України "Про електроенергетику" , Законом України "Про житлово-комунальні послуги", « Правилами користування електричною енергією для населення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 р.

Згідно зі ст.1 Закону України від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо ст.13 Закону.

За ст.11 ЦПК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 19, 20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 р. (далі - ПКЕЕН), розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку, споживачі повинні сплачувати щомісяця але не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим, робити оплату за використану електроенергію.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі-Закон).

Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

За ст.526 ЦК зобов'язання мають виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Договір про користування електричною енергією було укладено між сторонами 04.10.2007 року ( а.с. 5-6).

Уточнивши позовні вимоги позивач зазначає, що заборгованість за спожиту електроенергію утворилася у відповідача за період з 24.11.2004 року по 18.01.2015 року та складає 330грн. 13 коп., при цьому з розрахунку вбачається, що нарахування здійснюється з показів лічильника станом на 24.12.04 року 4210 квт.год. ( а.с. 52).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначив, що 30.11.2002 року він придбав будинок АДРЕСА_1 і сплачує за спожиту електричну енергію в повному обсязі вказуючи дані показники електричного лічильника в платіжних квитанціях. Вважає, що зазначена заборгованість утворилася ще у попереднього власника будинку, тому він не має до неї ніякого відношення.

Водночас, з розрахункової книжки, яка видана позивачем на ім'я колишнього власника будинку ОСОБА_5 вбачається, що станом на 05.05.2001 року покази лічильника складають 4500-1468 квт.г. спожита електроенергія складає 3032 квт. Сума до сплати становить 400.22 грн. ( а.с. 16).

Відповідач після придбання будинку почав сплачувати за спожиту електроенергію з показника лічильника 4500 квт. годин та сплатив 30.01.2004 року за 1000 квт год. 156 грн. до показника 5500 квт. год., 28.08.2004 року за 1000 квт. год. 156 грн. до показника 6500 квт. год., 24.12.2004 року за 300 квт. год. 46 грн. 80 коп. до показника лічильника 6800 квт. год., що підтверджується платіжними квитанціями ( а.с. 17).

Тобто, відповідач почав сплачувати за електричну енергію з показників електричного лічильника 4500 квт.год., які були в останнє зафіксовані інспектором ВАТ «Запоріжжяобленерго» 05.05.2001 року при наявності попереднього власника, і встановлено за ним борг за спожиту електричну енергію з пенею на суму 505.26 грн., про що зроблено запис в абонентській книжці.

Втім, зазначені суми платежів були зараховані в рахунок погашення заборгованості за електроенергію колишнього власника будинку та відповідачу безпідставно нараховується заборгованість з показника лічильника 4210 квт. год. та не зараховуються платежі за спожиту ним електроенергію, проведені тричі в 2004 році на суму 358 грн. 80 коп.

Зазначені обставини підтверджені в суді першої інстанції показами свідка ОСОБА_6, яка проводила зазначений розрахунок.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, вимоги закону, надав оцінку всім доказам у справі і прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено той факт, що відповідач має заборгованості за спожиту електричну енергію перед позивачем за період з 24.11.2004 року по 18.01.2015 року в сумі 330.13 грн. , оскільки вона утворилася ще в 2001 році у колишнього власника будинку, з чим погоджується колегія суддів.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає

Аргументи апеляційної скарги не є виправданими та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 417, 319 ЦПК України, колегія

суддів, - УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного районного відділення електричних мереж відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: