Ухвала суду № 54339221, 10.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/359/15 Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я.Є.

Провадження № 22-ц/783/7308/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.

при секретарі: Івановій О.О.

за участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 28 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішення відмовлено у задоволенні зазначеного позову, яким ОСОБА_3 просив визнати недійсним заповіт його батька, ОСОБА_5 на користь сестри позивача ОСОБА_2, укладений 07.10.2011 року і посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4

Рішення оскаржив ОСОБА_3, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи, його висновки не відповідають дійсним обставинам, суд неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Зокрема посилається на те, що укладання заповіту відбулося без заповідача, показання свідків, у тому числі приватного нотаріуса, різнилися, проте суд не дав цьому належної оцінки.

Вирішуючи клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів не знаходить законних підстав для її задоволення, так як здійснення повноважень адвоката у іншій справі не свідчить про поважність причин неявки у дане судове засідання, до того ж заявник не надав підтверджуючих цю обставину документів. Не надано підтверджуючих документів і про хворобу самого апелянта.

Відповідно до приписів ст. 305 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи встановлено не було.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для її задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_2 є дітьми спадкодавця ОСОБА_5, котрий помер 06.09.2014 року.

Із копії спадкової справи, заведеної Мостиською державною нотаріальною конторою Львівської області у звязку з відкриттям спадщини унаслідок смерті ОСОБА_5, убачається, що із завою про прийняття спадщини звернулися: 13.10.2014 року ОСОБА_2, 17.11.2014 року ОСОБА_3 Відповідно до заповіту, укладеного 07.10.2011 року і посвідченого приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, ОСОБА_5 розпорядився, що на випадок смерті усе його майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті заповів своїй дочці ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно встановив, що підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним, на які позивач посилався, не є доведеними.

Частиною першою статті 225 ЦК України визначено. що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті, за позовом інших осіб, чиї цивільні права чи інтереси порушені.

На обґрунтування доводів позовної заяви про перебування ОСОБА_5 на час укладення заповіту у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними позивач не надав.

Окрім тверджень позивача, що заповідач був неграмотною особою, жодних документальних даних на підтвердження наведеної вище обставини ОСОБА_3 не надав.

Згідно приписів ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як убачається із оспорюваного правочину, 07.10.20011 року ОСОБА_5 склав заповіт на користь своєї дочки ОСОБА_2 У звязку із не писемністю ОСОБА_5 і на його прохання заповіт був зі слів заповідача записаний нотаріусом з допомогою технічного запису, підписаний громадянином України ОСОБА_7 і посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України в присутності свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 Свідки зачитали цей заповіт вголос і поставили свої підписи на ньому.

Стаття 1253 ЦК України врегульовує питання посвідчення заповіту при свідках.

Так, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках (ч. 1 ст. 1253).

У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обовязковою (ч. 2 цієї ж статті).

Частини третя і четверта визначає, хто може бути свідком, і хто не може бути свідком: свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю; свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сімї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків (частини 5 і 6 статті 1253 ЦК).

Перевіряючи додержання нотаріусом правил посвідчення заповіту відповідно до норм ст.ст. 1248, 1253 ЦК України, суд першої інстанції встановив, що на час посвідчення ОСОБА_5 був не писемним, бажав скласти заповіт при свідках, обмежень бути свідками зазначеним у заповіті особам не було, порядок прочитання та підписання заповіту порушено не було.

Отже, підстав для висновку, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, встановлено не було.

Доводи апелянта про те, що свідки були недієздатними особами, не могли прочитати заповіт не відповідають матеріалам справи і не підкріплені жодним доказом.

Натомість їх показання, як це вбачається із свідчень в суді першої інстанції, є послідовними, логічними і у сукупності підтверджують викладені вище обставини.

Посилання ОСОБА_3 на неточність і суперечливість показань свідків є надуманими, не відповідають дійсності. Навпаки, зазначали, що погодилися бути свідками при посвідченні заповіту на пропозицію ОСОБА_5, були присутні при його волевиявленні, зачитували заповіт вголос та ставили свої підписи. Підписував заповіт за ОСОБА_5 ОСОБА_7

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого суду і тому рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: