Рішення № 54336461, 09.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12484/15-ц

пр. № 2/759/5388/15

09 грудня 2015 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Трегубенку М.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

В С ТА Н О В И В:

У серпні 2015 року представник ПАТ «Родовід Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Ніссан» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.09.2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 38.1/АК-00071.08.2 за яким останній отримав кредит в сумі 38 267,91 долар США строком до 05.09.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань 05.09.2008 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» і ОСОБА_2 було укладено договір застави, а саме, транспортного засобу - автомобіля марки «Ніссан» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

У зв'язку зі смертю боржника, а також тим, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою на прийняття спадщини, позивач вважає що відповідач є належним відповідачем за даним позовом.

У ході розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що він не успадкував вказаний автомобіль, а тому не може відповідати за кредитними зобов'язаннями позичальника, спадкодавця.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що, 05.09.2008 року, між ПАТ «РОДОВІД БАНК» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 38.1/АК-00071.08.2 за яким останній отримав кредит в сумі 38 267,91 долар США строком до 05.09.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань 05.09.2008 року між ПАТ «РОДОВІД БАНК» і ОСОБА_2 було укладено договір № 38.1/АК-00071.08.2 застави №, а саме, транспортного засобу - автомобіля марки «Ніссан» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 28.04.2014 року, ОСОБА_2 помер 27.04.2014 року.

Згідно листа № 3005/02-14 завідуючої Васильківської районної державної нотаріальної контори від 27.12.2014 року ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2.

Водночас у ході розгляду даної справи відповідач, спадкоємець заставодавця, вказував на те, що ним не було набуто у порядку спадкування права власності на вказаний заставний автомобіль марки «Ніссан» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Представник позивача цього факту не заперечував, однак вказував на те, що право звернення стягнення на заставне майно до банку перейшло із вступом відповідача у спадщину.

Однак, із такими доводами позивача погодитись не можна, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 523 ЦК України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про Заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відтак, зміст наведених правових норм, при їх системному тлумаченні, свідчить про те, що спадкоємець набуває обов'язків заставодавцем не із вступом у спадщину а із моменту набуття у встановленому законом порядку права власності на предмет застави.

Таким чином, законодавцем чітко визначено підставу переходу до особи обов'язків заставодержателя -набуття ним у власність майна, яке є предметом застави і зберігає цей статус зі зміною власника, у тому числі, у порядку спадкування.

Викладене свідчить про те, що даний позов вбуло заявлено заставодержателем передчасно, до настання встановленої законодавцем події - переходу у порядку спадкування права власності на заставну річ за регламентованою Законом процедурою.

Крім того, суд відхиляє посилання представника позивача на правову позицію, викладену у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у порядку спадкування».

У даному пункті мова йде про свідоме затягування спадкоємцем реалізації свого права на одержання свідоцтва про право на спадщину.

Однак, у ході розгляду даної справи позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідач вчиняє певні дії із ухилення від видачі такого свідоцтва. Так, у даному разі матеріали справи не містять інформації про обставини, які б свідчили про наявність усіх визначених Законом підстав для видачі нотаріусом відповідачеві такого свідоцтва.

Спадкування є визначеною законодавцем процедурою, яка закінчується із видачею нотаріусом вказаного свідоцтва про право на спадщину і реєстрацією права власності на нього за наявних правових підстав. Законодавством саме нотаріуси є уповноваженими особами на вчинення таких дій.

Відтак, твердження позивача про наявність законних підстав для видачі нотаріусом відповідачеві свідоцтва про право на спадщину ґрунтується на припущеннях, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

Викладене у своїй сукупності свідчить про передчасність подання банком даного позову, що зумовлює відсутність правових підстав для задоволення його вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 523, 572, 589, 1268, 1282, ЦК України, ст. 27 Закону України «Про заставу» ст. ст. 214-215, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: