Рішення № 54334508, 10.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1105/15-ц Головуючий у І інстанції Поліщук А. С.Провадження № 22-ц/780/6328/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 10.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Яруна Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди у порядку спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_2П та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом про визнання права власності по ? частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за кожним, що розташований по вул. Леніна, 94 у с. Зеленьки, Миронівського району, Київської області, у порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4

У обґрунтування позову зазначають, що вищевказане домоволодіння належало спадкодавцю ОСОБА_4, яка за життя склала заповіт яким заповіла їм зокрема і це майно, однак, при зверненні до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності правовстановлюючих документів на вказаний будинок, через що вони були змушені звернутися до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не врахував, що вказане домоволодіння належало спадкодавцю на підставі запису погосподарської книги, а тому висновок суду про відсутність у спадкодавця права власності на спірний будинок є безпідставним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливаютьіз встановлених обставин; 4) якаправова нормапідлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Однак зазначеним вимогам закону рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець не набув права власності на спадкове майно і не отримував свідоцтва про право власності на житловий будинок, то у цьому випадку спірний будинок не може бути включений до спадкової маси та успадкованим позивачами.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2012 року померла ОСОБА_4 (а. с. 5). 10 жовтня 2001 року вона склала заповіт, яким заповіла позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах, окрім іншого, домоволодіння, що розташоване по вул. Леніна, 94 у с. Зеленьки, Миронівського району, Київської області (а. с. 6).

Позивачі своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а. с. 24, 35).

Однак, державний нотаріус Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області листом від 19 травня 2015 року за № 453/02-14 відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право власності на спадщину через відсутність у спадкодавця права власності на зазначений житловий будинок (а. с. 47).

Разом з тим, з довідки виконавчого комітету Зеленківської сільської ради Миронівського району Київської області від 02 червня 2015 № 234 вбачається, що згідно запису погосподарської книги № 14, особовий рахунок № 5114-5, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою вулиця Леніна, 94 у с. Зеленьки, Миронівського району, Київської області є власністю спадкодавця ОСОБА_4 (а. с.14).

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову у позові, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 за життя набула право на спірне домоволодіння, що підтверджується відповідним записом в погосподарській книзі сільської ради, а позивачі, як спадкоємці прийняли спадщину у встановленому законом порядку, то вимоги позивачів про визнання за ними права власності на спадковий будинок у рівних частинах заявлені підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно ст. 309 ЦПК України з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У порядку спадкування за заповітом після смерті 05 листопада 2012 року ОСОБА_4, визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за кожним, який належав на праві власності ОСОБА_4 згідно запису погосподарської книги № 14, особовий рахунок № 5114-5, та який розташований по вулиці Леніна, 94 у с. Зеленьки, Миронівського району, Київської області.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: