Рішення № 54334289, 07.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1683/15-ц Головуючий у І інстанції Свояк Д. В.Провадження № 22-ц/780/6526/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 07.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕкспоБанк» на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕкспоБанк» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ПАТ «КБ «ЕкспоБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 15.04.2008 між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №61А в іноземній валюті у розмірі 24893 дол. США, зі сплатою 13,5 % річних на строк до 14.04.2015 року.

Відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 15.04.2015 становить 102260,03 дол. США, в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 13.05.2015 року в розмірі 2139857,27 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 21347,35 дол. США в гривневому еквіваленті 452939,75 грн., прострочена заборгованість за процентами 143,93 дол. США в гривневому еквіваленті 2970, 36 грн., прострочена заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування 5901,74 грн., пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості з 02.02.2009 по 14.05.2015 76918,90 дол. США в гривневому еквіваленті 1587418,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 02.02.2009 по 14.05.2015 - 3249,84 дол. США в гривневому еквіваленті 67068,87 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії за період з 15.12.2008 по 14.05.2015 в розмірі 23558,02 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 102260,03 дол. США, в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 13.05.2015 року за 1 дол. США 20,63576 грн., в розмірі 2139857,27 грн.

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «КБ «Експобанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час судового розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказував, що позивачем не доведено факт наявності зобов`язань у відповідача перед ним та їх порушення, і тому суд позбавлений можливості перевірити докази, як це передбачено ст. ст. 58 60 ЦПК України.

Проте судова колегія не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2008 між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №61А в іноземній валюті у розмірі 24893 дол. США, зі сплатою 13,5 % річних на строк до 14.04.2015 року.

Відповідно до акту прийому - передачі автомобіля від 14.04.2009 року ОСОБА_5 передав ПАТ «КБ «Експобанк» автомобіль НОМЕР_1, а представник банку прийняв автомобіль на стоянку Банку для тимчасового зберігання для вирішення питання реструктуризації боргу по кредиту перед Банком. Вподальшому вказаний автомобіль було реалізовано.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 15.04.2015 становить 102260,03 дол. США, в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 13.05.2015 року в розмірі 2139857,27 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 21347,35 дол. США в гривневому еквіваленті 452939,75 грн., прострочена заборгованість за процентами 143,93 дол. США в гривневому еквіваленті 2970, 36 грн., прострочена заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування 5901,74 грн., пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості з 02.02.2009 по 14.05.2015 76918,90 дол. США в гривневому еквіваленті 1587418,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 02.02.2009 по 14.05.2015 - 3249,84 дол. США в гривневому еквіваленті 67068,87 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованої щомісячної комісії за період з 15.12.2008 по 14.05.2015 в розмірі 23558,02 грн.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовується положення про договір позики.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розтроченням), то в разі прострочення поверненої чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, за договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право на стягнення заборгованості, оскільки суми, вирученої від продажу предмета застави, було недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, в звязку з не наданням позивачем належних та допустимих доказів, а тому рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Під час розгляду справи апеляційним судом, представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки судове засідання, в якому було ухвалене рішення суду першої інстанції, було проведено без сторони відповідача та без належного його повідомлення, а отже він не мав змоги подати цю заяву у суді першої інстанції. Стосовно заяви про проведення судового засідання за його відсутності (а.с.141) повідомив, що в заяви він давав дозвіл лише на судове засідання 05 жовтня 2015 року (перше судове засідання) і оскільки просив витребувати у позивача рід документів, вважав, що про наступне судове засідання його буде належним чином повідомлено, і після ознайомлення з витребуваними документами, він зможе скористатися своїми процесуальними правами.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача про розгляд справи 16 жовтня 2015 року (друге судове засідання), а зі змісту його заяви від 05 жовтня 2015 року (а.с.141) вбачається, що ним було надано дозвіл суду лише на проведення судового засідання 05 жовтня 2015 року у його відсутність, а не розгляду усієї справи, колегія вважає за можливе прийняти заяву про застосування строків позовної давності, оскільки відповідач був позбавлений можливості зробити таку заяву до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Положеннями статті 256 ЦК України визначено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статей 257 258 ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Згідно частини 5 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини 4 та 5 статті 267 вказаного Кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи (розрахунку а.с.4) вбачається, що початок прострочки заборгованості за кредитом у розмірі 21947,35 дол.США (табл. 1) виник 20 серпня 2010 року, початок прострочки за відсотками у розмірі 143,93 дол.США (табл. 2) виник 15 вересня 2010 року, початок прострочки за комісією 76918,90 дол. США (табл. 3) виник 30 липня 2010 року. За цей же період часу було нараховано і пеню.

Тобто, порушення права позивача по відношенню до вказаних ним у позові сум заборгованості, про яке йому було відомо, виник відповідно: 30 липня 2010 року, 20 серпня 2010 року та 15 вересня 2010 року.

З позовом до суду ПАТ «КБ «Експобанк» звернувся лише в червні 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки останнє нарахування боргу відбулося у 2010 році.

Отже, враховуючи все вищезазначене, визнати законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що воно повинно бути скасовано, з ухваленням нового рішення про відмову в позові з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕкспоБанк» задовольнити частково.

Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕкспоБанк» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

ОСОБА_3