Ухвала суду № 54334250, 10.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/586/14-ц Головуючий у І інстанції Шевченко І. І.Провадження № 22-ц/780/5748/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 48 10.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 Онер до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановила:

У квітні 2014 року позивач звернувся в Кагарлицький районний суд Київської області із зазначеним позовом до відповідачки, в якому посилається на те, що 7 червня 2006 року сторони уклали шлюб, від якого мають двох дітей дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

З початку 2012 року шлюб носить формальний характер, оскільки особисті відносини між ним та відповідачкою тривалий час мають негативний характер, а саме: відсутність нормального спілкування, порозуміння, взаємоповаги, довіри до дружини та постійні сварки.

Наведені ним обставини суперечать самому визначенню шлюбу. Адже відповідно до Сімейного кодексу України шлюб є сімейний союз жінки та чоловіка, а в його випадку поняття сімейного союзу взагалі відсутнє.

З серпня 2012 року відповідачка разом з дітьми проживає окремо за місцем реєстрації в м. Кагарлик. Водночас відповідачка систематично залишає дітей у нього, а сама зникає невідомо куди на декілька днів, при цьому вимикаючи засоби зв'язку.

Вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить його інтересам, інтересам його дітей, що мають істотне значення.

Просив суд розірвати шлюб, укладений 7 червня 2006 року між ним та відповідачкою і зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області.

Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 6 червня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 28 січня 2015 року заочне рішення скасовано і призначено справу до розгляду на 4 лютого 2015 року.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 19 лютого 2015 року надано сторонам строк для примирення на шість місяців.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

У апеляційній скарзі відповідачка просить зазначене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України та ст. ст. 109, 111, 112 СК України дійшов безпідставного висновку про задоволення позову, не врахувавши те, що позивач в повній мірі не довів обставин про неможливість збереження шлюбу, припинення шлюбних відносин та підстав для розірвання шлюбу, на які він посилається в своєму позові. Вважає, що їхній з позивачем шлюб можна зберегти і вона особисто докладає всіх зусиль для збереження шлюбу і повноцінної сімї для дітей.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд обґрунтовував свої висновки тим, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливі, суперечить інтересам подружжя, тому суд вважав за необхідне задовольнити позов і розірвати шлюб між сторонами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За правилами ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Згідно зі статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно розяснень пунктів 1, 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм СК, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-IV "Про міжнародне приватне право" та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК) . Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Суд першої інстанції встановив, що 7 червня 2006 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, а/з № 51.

Від шлюбу сторони мають двох дітей дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені з 2012 року, спільне життя у них не склалося, оскільки їхні характери є зовсім різними, погляди на подружнє життя не співпадають.

Судом встановлено, що проживання сторін як подружжя у спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між ними, їх спільне проживання завдає моральних та психологічних страждань їхнім дітям.

Встановлено, що після призначеного судом шестимісячного строку примирення подружжя не відбулося і позивач наполягає на припиненні шлюбу.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про розірвання шлюбу, оскільки судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, інтересам їхніх дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував те, що позивач в повній мірі не довів обставин про неможливість збереження шлюбу, припинення шлюбних відносин та підстав для розірвання шлюбу, на заслуговують на увагу, оскільки судом призначався сторонам строк для примирення на шість місяців, однак примирення між сторонами не відбулося, позивач наполягає на розірванні шлюбу і вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить його інтересам та інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідачки та надана ним довідка про те, що відповідачка у березні 2015 року знаходилась на обліку у Ржищівській жіночій консультації з приводу вагітності, строк якої станом на 30 березня 2015 року становив 5 тижнів, оскільки поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції він суду не надав.

Крім того, дана довідка спростовується довідкою № 32 від 27.10.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 була оглянута лікарем акушером-гінекологом Ржищівської міської лікарні 30 березня 2015 року і на цю дату термін вагітності становив 5 тижнів.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вагітна та у звязку з цим перебуває на обліку у відповідній жіночій консультації чи на даний час народила дитину, відповідачка та її представник суду не надали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді