Постанова № 54331460, 10.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа № 922/5033/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 18.04.14 №14-90),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 30.01.15 №128),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4836 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.09.15 у справі № 922/5033/15

за позовом Публічного АТ НАК "Нафтогаз України", м.Київ,

до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м.Чугуїв Харківської області,

про стягнення 52858,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.15 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 1030,61 грн., інфляційні витрати у розмірі 27652,67 грн. та 3 % річних у розмірі 2378,35 грн., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн. Відмовлено у стягнені пені у розмірі 9275,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 12521,47 грн. Відстрочено виконання рішення суду до 31.12.15.

Позивач не погодився із рішенням в частині відмови у стягненні пені у розмірі 9275,56 грн., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати у вищевказаній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 9275,56 грн. пені; в іншій частині рішення залишити без змін; відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.15 розгляд справи було призначено на 17.11.15, запропоновано надати суду апеляційної інстанції: позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

13.11.15 відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких КП "Чугуївтепло", посилаючись на те, що місцевим господарським судом обґрунтовано, з урахуванням тяжкого економічного стану відповідача, зменшено суму нарахувань на основну заборгованість, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 17.11.15, в якому були присутні представники обох сторін, оголошено перерву до 10.12.15 з метою забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи та на виконання приписів ГПК України

07.12.15 відповідачем надано пояснення, в яких зазначено, що позивачем було нараховано пеню за зобовязаннями грудня 2013 року в сумі 10306,17 грн. за період з 20.02.14 по 01.04.14, що не входить до періоду нарахування пені у справі №922/979/14. Вказані обставини було підтверджено в судовому засіданні 10.12.15 представником позивача, яким надано суду розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних КП "Чугуївтепло" за договором від 28.12.12 №1-13-10-БО-32 станом на 20.02.14 що було предметом розгляду у справі №922/979/14.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи № 922/5033/15 Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожною стороною своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.12.12 між КП "Чугуївтепло" (покупець) та Публічним АТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) був укладений договір №1-13-10-БО-32 від 28.12.12 про купівлю-продаж природного газу.

У відповідності до п. 6.1. цього договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач за період з 01.01.13 по 31.12.13 передав відповідачеві природний газ, у свою чергу відповідач виконав свої зобов'язання за договором несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочку платежів. Вказані обставини не заперечувалися сторонами в апеляційному провадженні.

Пунктом 7.2 договору №1-13-10-БО-32 від 28.12.12 передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За неналежне виконання зобов'язань за спірним договором позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10306,17 грн., інфляційні витрати у розмірі 40174,14 грн. та 3 % річних у розмірі 2378,35 грн.

Відповідач надав суду першої інстанції контррозрахунок інфляційних, відповідно до якого просив відмовити у стягненні інфляційних втрат у розмірі 12521,47 грн., посилаючись на те, що вказану суму заявлено позивачем до стягнення без урахування рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р, а також у п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд надав вірну правову оцінку вищевказаним аргументам відповідача та обґрунтовано відмовив у стягненні інфляційних в сумі 12521,47 грн. із посиланням на те, що позивач при визначенні розміру нарахувань на зобовязання жовтня, листопада, грудня 2013 року бере до уваги індекс інфляції за місяць, коли мав бути зроблений платіж (а не за наступний місяць, як це передбачено вищенаведеними рекомендаціями). Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач не заперечує проти відмови у стягненні інфляційних в сумі 12521,47 грн. та не просить скасувати оскаржуване рішення у вказаній частині.

Здійснений позивачем розрахунок сум пені та річних, який визнано обґрунтованим судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції також перевірив та дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно вірним. Відповідач в ході апеляційного провадження не заперечував проти порядку нарахування вказаних сум та визначення періоду, за який здійснюється відповідне нарахування. Також, як вбачається з матеріалів справи, КП "Чугуївтепло" погодилося із заявленою до стягнення сумою 3 % річних у розмірі 2378,35 грн., не заперечувало проти позовних вимог в даній частині у суді першої інстанції та не оскаржувало рішення суду від 23.09.15 в апеляційному порядку.

Водночас КП "Чугуївтепло" в суді першої та апеляційної інстанції наполягало на тому, що сума пені підлягає зменшенню на 90 % (із заявлених позивачем 10306,17 грн. до 1030,61 грн., а у стягненні 9275,56 грн., на думку відповідача, має бути відмовлено). Місцевий господарський суд визнав зазначені доводи відповідача обґрунтованими. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України. Зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), в тому числі й з власної ініціативи, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З наведеного випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки тобто можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду, викладеною, зокрема у постановах від 19.11.15 у справі №917/518/14, від 15.07.15 у справі №908/3889/14. За таких обставин посилання апелянта на те, що судом першої інстанції враховано лише доводи відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки місцевий господарський суд, скориставшись наданим йому законом правом, правомірно зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення пені, належним чином мотивувавши своє рішення посиланням на наявність тих обєктивних виняткових обставин, з якими законодавство повязує можливість зменшення розміру неустойки.

А саме, як вбачається з матеріалів справи, відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості; на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. До моменту прийняття нових тарифів у березні 2015 року тарифи на теплопостачання покривали лише частину витрат на їх виробництво.

Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по КП "Чугуївтепло" досягли по теплопостачанню суму у розмірі 4332,00 тис. грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, що заборгованість населення перед відповідачем виникла з підстав, що не залежать від волі відповідача, зокрема, положення чинного законодавства (ч. 7 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження) захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач. Також крім населення несвоєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації), які заборгували суму у розмірі 616,8 тис. грн., з причин несвоєчасного фінансування цих установ з місцевого та державного бюджетів - що також не залежить від волі відповідача. При цьому субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати повною мірою залежать від своєчасного щорічного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про Державний бюджет"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Законом України "Про Державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів.

Тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується і іншими матеріалами справи - фінансовими звітами КП "Чугуївтепло" (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання тощо), висновком судово-економічної експертизи № 50 від 21.11.14, з якого вбачається наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, надав належну правову оцінку вищенаведеним фактам, а також іншим обставинам, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, та правомірно дійшов висновку про те, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з вини КП "Чугуївтепло", а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв.

За таких обставин, твердження апелянта (із посиланням на положення ст. 42 ГК України) про те, що сплата пені у повному обсязі належить до ризиків підприємницької діяльності відповідача, колегія суддів вважає такими, що не узгоджуються з вищенаведеними обставинами справи.

В апеляційній скарзі ПАТ НАК "Нафтогаз України" також зазначає, що, на його думку, зменшення судом розміру неустойки спричинить позивачу збитки та дозволить відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови. Однак вказане твердження суд апеляційної інстанції вважає таким, що ґрунтується на припущеннях. Окрім того, колегія суддів, враховуючи ступінь виконання боржником зобовязання (згідно з приписами ст.233 ГК України), зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, КП "Чугуївтепло" вживало усіх залежних від нього заходів з метою погашення заборгованості і що період прострочення (4 місяці) не є великим.

За таких обставин стягнення з відповідача нарахованої згідно з умовами договору неустойки в повному обсязі із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання перетвориться на непомірний тягар для відповідача, що спотворює дійсне правове призначення неустойки та в подальшому перешкоджатиме нормалізації стану взаєморозрахунків між сторонами. Відповідна правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано, із посиланням на приписи ч. 1 ст. 121 ГПК України та правову позицію, викладену в п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочено виконання рішення суду до 31.12.15. Суд апеляційної інстанції також враховує, що у вказаній частині рішення суду позивачем не оскаржується.

Отже, враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, керуючись 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.15 у справі №922/5033/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.12.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.