Ухвала суду № 54331445, 14.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20398/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Володимирський ринок" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Володимирський ринок" до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Володимирський ринок" звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про:

- визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві) Головкова Юрія Володимировича щодо невиконання вимог пунктів 3, 6 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" в частині невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 44947897 у зв'язку з ліквідацією стягувача без правонаступництва та закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

- зобов'язання державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Головкова Юрія Володимировича винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 44947897 про стягнення з КП "Володимирський ринок" (м. Київ. вул. Антоновича, 115, ідентифікаційний код 01565129) 12 180,00 грн. на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 01.07.2014 № 172/14/7126-40/0107/0212, що ліквідована без правонаступництва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 44947897 від 06.10.2014 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу в розмірі 12 180,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01.07.2014 № 172/14/7126-40/0107/0212.

Позивач зазначає, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, як орган державної влади, що відповідно до закону винесла постанову від 01.07.2014 № 172/14/7126-40/0107/0212, є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 44947897.

У той же час, позивач вказує на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з 03.04.2015 припинено за рішенням засновників без правонаступництва. Відповідно до відомостей з Єдиного державною реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що містяться на сайті irc.gov.ua Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" Міністерства юстиції України, позивачу стало відомо, що відносно КП "Володимирський ринок" (ідентифікаційний код 01565129) включено дані про відкриття 06 жовтня 2014 року виконавчого провадження щодо юридичної особи (для незавершених виконавчих проваджень).

За інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, позивачу стало відомо, що постановою старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Коваль Л.І. від 06.10.2014, винесеної на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 01.07.2014 № 172/14/7126-40/0107/0212, відкрито виконавче провадження № 44947897 про стягнення з КП "Володимирський ринок" в дохід державного бюджету грошових коштів у сумі 12 180,00 грн. (дванадцять тисяч сто вісімдесят грн. 00 коп.).

Також, позивачу з Єдиного державною реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стало відомо, що Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з 03.04.2015 припинено за рішенням засновників без правонаступництва.

06 серпня 2015 року позивач звернувся до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві з клопотанням про закінчення виконавчого провадження, в якому, в зв'язку з ліквідацією органу, що видав виконавчий документ від 01.07.2014 № 172/14/7126-40/0107/0212 відносно КП "Володимирський ринок" в частині стягнення на користь держави боргу в сумі 12 180,00 грн., просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44947897.

У відповідь на вищезазначене клопотання, відповідач листом від 27 серпня 2015 року повідомив про те, що закінчення виконавчого провадження ВП № 44947897 суперечить чинному законодавству. Заборгованість КП "Володимирський ринок" в частині стягнення на користь держави боргу у сумі 12 180,00 грн. підлягає стягненню у повному обсязі.

Позивач вважає, що відповідач з підстав, визначених в пунктах 3 та 6 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" мав закінчити виконавче провадження ВП № 44947897.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 17 Закону №606 визначено, відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 № 208/94-ВР (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

За приписами ст. 19 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону №606).

У той же час, приписами ст. 26 Закону №606 визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язком державного виконавця.

Тобто, державний виконавець наділений правом вживати заходи примусового виконання рішень, встановлених спеціальним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, в тому числі й виносити постанови про відкриття виконавчого провадження. Більше того, законодавцем встановлений вичерпний перелік підстав для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44947897 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 01.07.2014 № 172/14/7126-40/0107/0212 про стягнення з КП "Володимирський ринок" в дохід державного бюджету грошових коштів у сумі 12 180,00 грн.

У той же час, судом встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві припинено за рішенням засновників, про що 03.04.2015 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 10701110009043824.

За приписами ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України 23 квітня 2014 року було прийнято постанову "Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції" № 150 (далі - Постанова № 150), якою було вирішено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції за переліком згідно з додатком (п. 1 Постанови № 150); погодитися з пропозицією Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 2 Постанови № 150).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" від 09.07.2014 № 294, Державній архітектурно-будівельній інспекції доручено забезпечити здійснення її територіальними органами, що ліквідуються, функцій та повноважень, покладених на ці органи, до утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Водночас, пунктом 1 наказу ДАБІ України "Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції" від 10.10.2014 № 272, Департамент ДАБІ у м. Києві було зобов'язано забезпечити здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, покладених на нього Положенням про Департамент архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, затвердженого наказом № 225 від 01.10.2014, на території м. Києва з 10.10.2014.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Департамент - територіальний орган утворений як структурний підрозділ апарату ДАБІ України, з 10.10.2014 бере участь в реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у м. Києві.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДАБІ України є правонаступником ІДАБК у м. Києві, до якої, у зв'язку з ліквідацією (припиненням) ІДАБК у м. Києві, перейшли права та обов'язки останньої, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону № 606.

Щодо іншої підстави (п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону № 606), яка на думку позивача, слугує приводом для закінчення виконавчого провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Разом з тим, з аналізу вказаної норми вбачається, що приписами ч. 2 ст. 30 Закону № 606 встановлений строк, протягом якого державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення, а не строк, передбачений законом для відповідного виду стягнення, у разі спливу якого виконавче провадження підлягає закінченню у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону № 606.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження позивача про неправомірність дій державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 44947897 з підстав, визначених в п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 49 Закону № 606, є необґрунтованими, адже відсутні підстави для закінчення зазначеного виконавчого провадження саме з цих підстав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця протиправними.

Позовна вимога про зобов'язання державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 44947897 є похідною від зазначених вище позовних вимог, а тому також не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Володимирський ринок" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.