Постанова № 54331373, 10.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа № 922/4443/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

секретар судового засідання Курченко В.А.

прокурора - Горгуль Н.В. (посвідчення №036152 від 29.10.2015р.)

третьої особи - не з`явився

1-го відповідача - Максимовського С.О. (довіреність №08-11/4660/2-14 від 24.12.2014р.)

2-го відповідача - Бацун Д.В. (довіреність від 10.08.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 4789Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2015р. по справі №922/4443/15

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства Харківської області, м. Харків

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2)Обслуговуюючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Резиденція», м. Харків

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та до Обслуговуюючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив «Резиденція» про визнання незаконним та скасування п. 5 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 23.04.2014р. №1551/14.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2015р. у справі № 922/4443/15 (суддя Аріт К.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Прокурор з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2015р. у справі №922/4443/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилається на порушення судом першої інстанції приписів статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186 та неправильного застосування приписів Закону України «Про кооперацію». Зокрема, він вказує на те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про безпідставність доводів прокурора про те, що положення глави 5 ЖК УРСР та Примірного статуту містять норми, що є спеціальними щодо приписів Закону України «Про кооперацію»; судом першої інстанції також не враховано, що при створенні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Резиденція» були порушені вимоги житлового та земельного законодавства, оскільки відповідач-2 не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні Житлового кодексу Української РСР. Також прокурором зазначено, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у позові з підстав чинності (не оскарження) установчих документів ОК «ЖБК «Резиденція», а також вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі «Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії», оскільки, відповідно до обставин даної справи майно у незаконний спосіб вибуло з комунальної власності як з вини Харківської міської ради так і з вини ОК «ЖБК «Резиденція».

За таких обставин, як зазначає прокурор, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2015р. апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.11.2015р., відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 10.11.2015р. у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. Вказаною ухвалою також задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору до наступного судового засідання.

22.10.2015р. від Державної інспекції сільського господарства Харківської області, м. Харків надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх. 14496). В заяві також вказано, що Інспекція знаходиться в стані припинення, провідного юрисконсульта Інспекції звільнено, тому представляти інтереси Інспекції в суді не має можливості.

10.11.2015р. від прокурора надійшов лист (вх.15207), в якому ним повідомлено про неможливість на даний час сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. розгляд справи відкладено на 10.12.2015р.

10.12.2015р. від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.16676).

10.12.2015р. від прокурора надійшов лист щодо неможливості на даний час сплатити судовий збір. В цьому листі прокуратура клопоче звільнити її від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

В судовому засіданні 10.12.2015р. прокурор заперечував проти рішення суду першої інстанції, просив його скасувати, апеляційну скаргу задовольнити. Представник 1-го відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, наполягав на правомірності оскаржуваного рішення, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Представник 2-го відповідача також зазначив про правомірність оскаржуваного рішення, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Крім того, в судовому засіданні прокурор, на вимогу судової колегії, надав усні пояснення, що посилання на пропуск позовної давності в позовній заяві є помилковим; а також не навів правових підстав залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства Харківської області. Наявність даних неточностей у позові пояснив великою кількістю аналогічних спорів за участю прокурорів.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до рішення 33-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради від 23.04.2014р. «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» №1551/14, зокрема, пункту 5 додатку 2 до цього рішення, ОК «ЖБК «Резиденція» надано у власність земельну ділянку площею 3,0000 га (кадастровий номер 63101366000:10:001:0200), яка належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34 у місті Харкові.

Підставою звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування п. 5 додатку 2 цього рішення стало виявлення прокуратурою в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, порушень вимог законодавства з боку Харківської міської ради, зокрема, ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, та положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р.

Зокрема, прокурором у позові зазначено, що ОК «ЖБК «Резиденція» фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК УРСР та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив є обслуговуючим, його мета, порядок створення, організації та діяльність не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу, члени кооперативу не мають права на поліпшення житлових умов. При наданні у власність спірної земельної ділянки ОК «ЖБК «Резиденція», Харківська міська рада повинна була з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно ЖК УРСР та положень Примірного статуту.

З цих підстав, прокурор вважає п. 5 додатку 2 до рішення 33-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради від 23.04.2014р. «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» №1551/14 незаконним та просить його скасувати.

Приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що Примірний статут не може регулювати діяльність та висувати вимоги до змісту статутів кооперативів, які були створені після набрання чинності Законом України «Про кооперацію», тобто після 27.08.2003р. Судом зазначено, що за нормами діючого законодавства України ЖБК створюються у добровільному порядку, незалежно від волі державних і місцевих органів влади, які не повинні приймати рішення про право тих чи інших осіб стати членами ЖБК. До того ж, судом першої інстанції також зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації ОК «ЖБК «Резиденція» під час прийняття спірного рішення Харківською міською радою, тому у останньої не було правових підстав для відмови у прийнятті рішення про передачу у власність 2-му відповідачу земельної ділянки.

Відповідно до статей 1, 2 Земельного кодексу України, право власності на землю гарантується, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Одними із основних принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави та невтручання в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (ст. 5 Кодексу).

У відповідності до положень ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до закону.

Механізм оформлення права власності та користування земельними ділянками в місті Харкові регламентовано Земельним кодексом України та рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про затвердження Порядку надання земельних ділянок у м. Харкові у власність або користування у новій редакції» від 03.07.2013 р. № 1191/13.

Вказаний порядок розроблено відповідно до вимог Конституції України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону об'єктів культурної спадщини», «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну експертизу землевпорядної документації», «Про адміністративні послуги», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів. Порядок визначає умови та регулює процедуру надання земельних ділянок у користування або у власність із земель територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до ч.1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 та 3 цієї статті регламентовано, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до п. 2.1 Розділу ІІ «Надання земельних ділянок у користування або передача у власність для будівництва об'єктів» Порядку надання земельних ділянок у м. Харкові у власність або користування у новій редакції, норми даного Розділу поширюються на правовідносини, пов'язані з наданням земельних ділянок для нового будівництва на неконкурентних засадах житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам, релігійним організаціям України, підприємствам, установам та організаціям, належним до державної і комунальної власності, публічному акціонерному товариству залізничного транспорту у випадках, встановлених чинним законодавством.

Абзацом третім цього пункту визначено, що особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування (оренду або постійне користування) для будівництва (реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення або реабілітації об'єкта), - заявник, звертається до Харківської міської ради, на ім'я міського голови, із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із зазначенням місця розташування (адреси), цільового призначення та орієнтовного розміру (площі) земельної ділянки. У заяві особа повинна вказати, що дає дозвіл на обробку своїх персональних даних.

Пунктом 2.2. порядку встановлено перелік документів, які необхідно додати до цієї заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема:

- копії (належним чином завірені) установчих документів юридичної особи, фізичної особи-підприємця, копію паспорта фізичної особи або паспортів фізичних осіб (у випадку, якщо об'єкт нерухомості належить кільком особам);

- витяг (оригінал) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- довідку (оригінал) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (форма, затверджена наказом Держкомстату України від 23.05.2003 року № 156);

тощо.

Пунктом 2.6 цього порядку визначено, що у разі відповідності чинному законодавству наданих заявником документів, управління містобудування та архітектури Департаменту протягом 7 робочих днів виконує, на їх підставі та з урахуванням Акту обстеження земельної ділянки, обґрунтування місця розміщення земельної ділянки, яке оформлюється Актом обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки (далі - Акт обґрунтування). Акт обґрунтування складається в 3-х примірниках.

Частиною 4 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, п. 2.9 цього Порядку передбачено, що Управління містобудування та архітектури Департаменту протягом З робочих днів готує проект рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва об'єкта на підставі документів, наданих заявником, та Акту обґрунтування (2-й примірник).

Після погодження проекту рішення у порядку, передбаченому Регламентом Харківської міської ради, дане питання виноситься на розгляд пленарного засідання сесії міської ради (п. 2.10. порядку).

Як зазначалось, прокурор у даній справі звертається до суду з позовом про скасування та визнання незаконним рішення Харківської міської ради про надання у власність житлово-будівельному кооперативу земельну ділянку, проект землеустрою якої вже на момент прийняття спірного рішення розроблено та затверджено міською радою на пленарному засіданні, виходячи з положень вищенаведених норм. Оскаржуючи дане рішення сесії міської ради, прокурор наполягає на тому, що мета створення та порядок створення, організації та діяльність ЖБК не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу, а тому, на його думку, у міської ради не було правових підстав для прийняття спірного рішення.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, колегія суддів зазначає, що саме на етапі надання Харківською міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки радою перевіряється правовий статус, мета та підстави створення юридичної особи (в даному випадку, житлово-будівельного кооперативу), оскільки саме при зверненні особи до міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надаються установчі документи цієї юридичної особи (статут, установчий договір), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Прийняття оскаржуваного рішення відбулось після затвердження міською радою землевпорядної документації.

До такого висновку дійшов і прокурор в судовому засіданні 10.12.2015р., надаючі усні пояснення у справі.

Відповідно до рішення 33 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» правовими підставами прийняття рішення щодо надання земельної ділянки ОК «ЖБК «Резиденція» у власність є, зокрема, статті 41, 116, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 цього Кодексу, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 цієї статті).

Отже, рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у власність породжує виникнення права власності на землю у особи щодо якої прийнято таке рішення. Вказане право повинно бути зареєстровано у встановленому законом порядку шляхом видачі відповідного державного акту на землю, який посвідчує таке право. І тільки тоді особа набуває майнового права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, та несе відповідні обов'язки щодо настання правових наслідків володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою.

Обставини даної справи свідчать, що рішення Харківської міської ради про надання у власність ОК «ЖБК «Резиденція» земельної ділянки прийнято 23.04.2014року, строк реалізації даного рішення (здійснення будівництва) встановлено до 31.12.2016р. Матеріали справи не містять доказів виконання 2-м відповідачем приписів п. 3.1 рішення щодо зобов'язання оформити речові права на земельні ділянки, тобто відсутні докази реєстрації права власності за ОК «ЖБК «Резиденція» на спірну земельну ділянку (відповідного державного акту на право власності). Тому, на думку колегії суддів спірне рішення ХМР не породжує у 2-го відповідача правових наслідків щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, а є лише підставою для оформлення свого права на земельну ділянку.

Колегія суддів не погоджується з посиланням прокурора на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.06.2014р. у справі № 21-195а14 щодо того, що передаючи земельну ділянку у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту, оскільки предметом спору у справі №21-195а14, що розглядалась Верховним Судом України є визнання протиправним та скасування рішення сесії щодо надання дозволу ЖБК на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу. Отже, з урахуванням обставин тієї справи Верховний Суд України й дійшов висновку що, при прийнятті рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту.

Саме до такого висновку і дійшла колегія суддів у даній справі, зазначаючи про те, що саме на етапі надання Харківською міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки радою повинно перевірятись правовий статус, мета та підстави створення юридичної особи (в даному випадку, житлово-будівельного кооперативу), оскільки саме при зверненні особи до міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надаються установчі документи цієї юридичної особи (статут, установчий договір), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

До того ж, у рішенні від 16 квітня 2009 року за № 7-рп/2009 Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

До такого висновку також дійшов Верховний Суд України у своій постанові від 11.11.2014р. у справі №21/405а14, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Київради про передачу земельних ділянок кооперативу для будівництва та облаштування лінійних обєктів транспортної інфораструктури. У цій постанові Верховний Суд України зазначив, що скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власнсіть земельної ділянки не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право власності і це право грунтується на правостановлюючих документах.

Отже, прийняття лише рішення про надання певній особі у власність земельної ділянки не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою, тобто не породжує виникнення певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. До такого висновку також дійшов Вищий господарський суд України, висловлюючи свою позицію у справі №922/2806/15 від 05.11.2015.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо неправомірності позовних вимог прокурора та відсутності правових підстав для його задоволення. Зазначене є підставою для залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2015р., з підстав наведених в мотивувальній частині даної постанови.

Що стосується розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно приписів статті 49 ГПК України, при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача, тобто судові витрати за подання даної апеляційної скарги залишаються за апелянтом.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 року та 10.11.2015р. клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги було задоволено, сплата судового збору відстрочувалась до судових засідань у даній справі. Станом на день прийняття даної постанови судовий збір прокурором не сплачений, а тому підлягає стягненню з прокурора на користь державного бюджету.

Відповідно до абз. 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2015р. по справі №922/4443/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.10.2015р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.