Рішення № 54331240, 10.12.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2015 року Справа № 913/1013/15

Провадження №26/913/1013/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД», м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Луганськ

про стягнення 189045,53 грн.

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 10.12.2015 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на суму 189045,53 грн., а також судовий збір в сумі - 2835,68 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.11.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 16.11.2015, ухвалою від 16.11.2015 відкладено на 10.12.2015.

В судові засідання 16.11.2015, 10.12.2015, представники сторін не з'явились.

Через канцелярію господарського суду Луганської області, від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 16.11.2015, позивач вимог ухвал суду від 04.11.2015, 16.11.2015 та 10.12.2015 не виконав.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2013 між Товариством з обмеженою «Вента.ЛТД», як постачальником, та відповідачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як покупцем, було укладено договір №1694, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця лікарські препарати та медичні товари, далі іменовані «товар», передбачені договором, а покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором (п. 1.1).

Умовами договору №1694 від 22.08.2013, сторони погодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договору (п. 4.1), термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару покупцю. У випадку якщо постачальником в накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійсненна в повному обсязі в термін, не більше десяти календарних днів з дати відвантаження товару. У випадку наявності у покупця заборгованості за товар по двом або більше накладним всі платежі, що покупець перераховує постачальнику, зараховуються насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному документі (п. 4.2).

Згідно з товарно-транспортними накладними, а саме: №3128113/7 від 28.05.2014 на суму 37101,13 грн., №3128114 від 28.05.2014 на суму 36587,87 грн., №3128115 від 28.05.2014 на суму 13448,17 грн., №3128116 від 28.05.2014 на суму 3644,96 грн., №3133371 від 05.06.2014 на суму 24126,64 грн., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 114908,77 грн.

Також позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, а саме: №3139981 від 16.06.2014 на суму 6948,25 грн., №3140015 від 16.06.2014 на суму 8954,99 грн., №3140088 від 16.06.2014 на суму 33775,62 грн., №3141176 від 17.06.2014 на суму 11937,87 грн., № 3141306 від 17.06.2014 на суму 49613,16 грн., а загалом на суму 111229,89 грн.

Крім того позивачем було долучено до матеріалів справи виписки з банку по особовому рахунку, відповідно до яких відповідач перераховував грошові кошти з цільовим призначенням «згідно акту звірки взаєморозрахунків» за 2014 рік. Зазначені акти в матеріалах справи відсутні, та сторонами не надавались.

Згідно з односторонньо підписаним актом звірки взаєморозрахунків від 11.11.2015 дебет 1348514,92 грн., кредит 1269525,94 грн., сальдо на користь позивача складає 189045,53 грн.

Як зазначив позивач у позові, станом на момент розгляду справи в суді, відповідачем не було оплачено отриманий товар по договору №1694 від 22.08.2013 у зв'язку з чим за розрахунками позивача утворилась заборгованість на суму 189045,53 грн., а також стало підставою для звернення до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем як постачальником на виконання умов договору № 1694 від 22.08.2013р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 114908,77 грн., який останнім було прийнято, що підтверджується товарно транспортними накладними, підписаними повноважними представниками позивача та відповідача, та які посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), а відповідач свій обов'язок по оплаті товару, в порядку передбаченому п. 4.2 договору, не виконав, доказів протилежного станом на момент розгляду справи, суду надано не було.

Твердження позивача про те, що на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 189045,53 грн., судом відхиляються, адже податкові накладні на які посилається позивач, не є належним доказом поставки товару, оскільки не містять обов'язкового реквізиту, визначеного Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" печатки або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку отримувача, отже не може вважатися належним первинним бухгалтерським документом та бути доказом проведення господарської операції з поставки товару, а тому за таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми боргу не має.

Крім того, позивачем долучено односторонньо підписаний акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначена загальна сума поставки (дебет) 1348514,92 грн., часткова оплата (кредит) 1269525,94 грн., але підстави виникнення взаємних прав та обов'язків (поставка, оплата), як то договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, не зазначені.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: основний борг 114908,77 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог і складає 1723,53 грн.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» (код ЄДРПОУ 21947206, місцезнаходження: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Селянський узвіз, 3а) суму заборгованості - 114908 (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 77 коп., а також 1723 (тисяча сімсот двадцять три) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарсько-процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2015.

Суддя С.В. Масловський