Ухвала суду № 543306, 06.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2007№К-7071/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І. ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника позивача Федис Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Львівської області на рішення Господарського суду Львівської області від22.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від23.06.2005 по справі№5/2890-19/340

за позовом Комунального підприємства «Дрогобичводоканал»

до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Львівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від23.09.2004 №001987/23-4.

Рішенням Господарського суду Львівської області від22.12.2004, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від23.06.2005 по справі№5/2890-19/340, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій зазначено, що суди не взявши до уваги положення Закону України «Про ціни і ціноутворення» (ст.7) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5) безпідставно включено до складу валових витрат суму, що перевищує рівень звичайної ціни на мембрани іоноселективного електрода для визначення високо розрядних фосфат-іонів, придбаних у ТОВ«ПечораТур». Також скаржник вважає, що судами не враховано норми Закону України «Про податок на додану вартість» (пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.7.5 п.7.7 ст.7). І враховуючи все зазначене в скарзі ДПІ просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від22.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від23.06.2005 по справі№5/2890-19/340 і відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач (даліКП«Дрогобичводоканал») надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до висновку КНДІСЕ та Донецької торгово-промислової палати - рівень звичайних та справедливих цін на мембрани може коливатись в межах від2010грн. до 2170грн. а не 86,25грн., як вважає ДПІ і тому Позивач вважає правомірним суд несення сум ПДВ за договором купівлі-продажу мембран до податкового кредиту у відповідності до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». І тому враховуючи викладене в запереченні та на підставі наявних в справі матеріалів просить судові рішення залишити без змін.

Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що із 13.09.2004 по 23.09.2004 ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності КП«Дрогобичводоканал», за результатами якої складено Акт перевірки від23.09.2004 №000515/23-4/03348910 та винесено податкове повідомлення-рішення від23.09.2004 №001987/23-4 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі111578грн. та фінансових санкцій в сумі 55789грн. за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підставною таких нарахувань став договір купівлі-продажу №224/10/03 мембран іоноселективного електрода для визначення високо розрядних фосфат-іонів кількістю290штук на загальну суму 699480грн. (вт.ч.116580грн. ПДВ), укладений 24.10.2003 між Позивачем та ТОВ«ПечораТур». Підтвердженням виконаного договору є податкова накладна від27.10.2003 №173 на суму 699480грн. (вт.ч.116580грн. ПДВ).

При цьому 27.10.2003 Позивач уклав договір комісії з ПП«Детройт», за яким ПП«Детройт» взяло на себе зобов'язання реалізації товару комітента за межами митної території України. Експорт здійснено на користь резидента США фірми «GilpatrikTradeCompani». Здійснення вказаної операції підтверджено вантажною митною декларацією.

На думку ДПІ за операцією купівлі-продажу вартість придбаних мембран не може відноситись до валових витрат, оскільки підприємством не було отримано доходу, так як вважає, що при придбанні товару перевищено рівень звичайних цін.

Визнаючи вказані податкове повідомлення-рішення недійсними, суд першої інстанції послався на положення 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення суми ПДВ до податкового кредиту виходячи з того, що в акті перевірки не зазначено про дослідження Позивачем цін, що склались на ринку ідентичних товарів та враховуючи висновок КНДІСЕ і Донецької торгово-промислової палати, які визначили - рівень звичайних та справедливих цін на мембрани може коливатись в межах від2010грн. до 2170грн.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.7 Закону України від03.12.1990 №507 «Про ціни і ціноутворення» - вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Тому судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок про те, що ДПІ безпідставно застосувало визначення «звичайної ціни», так як договірна ціна на мембрани відповідає рівню справедливих цін і вказане підтверджено судами.(договори, накладні, податкові накладні, розрахункові документи, а також операції по експорту). Тобто Позивач реалізував продукцію за цінами, які були встановлені на договірній основі, так як законодавчими актами України на вказану продукцію не встановлені державні ціни.

І відповідно суди правомірно визначились в застосуванні абз.2 пп.5.39.п.5.3 ст.5 Закону України від28.12.1994 №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємства»,за яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Таким чином суди прийшли до вірного висновку, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Враховуючи наведені норми податкового законодавства (Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Закону України «Про податок на додану вартість»), суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що Позивачем доведено правомірність віднесення суми за договором до валових витрат і як наслідок визначення податкового кредиту. А тому податкове повідомлення-рішення від23.09.2004 №001987/23-4 визнано недійсним в межах чинного законодавства.

Відповідно аналізуючи наведені норми Законів, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення та постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від22.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від23.06.2005 по справі№5/2890-19/340 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров